Лекція 5. Планування як функція менеджменту

Планування означає насамперед уміння думати й працювати з випередженням, передбаченням щодо виникнення неординарних ситуацій. Планування є далеким від імпровізації, воно вимагає аналітичного міркування, проведення науково-дослідної роботи, всебічного аналізу досягнутих показників, високого фахового рівня як розробників планів, так і їх виконавців-менеджерів. Саме завдяки досконалому плануванню діяльності підприємства ГРГ можуть уникнути помилок і ефективно використовувати свої потенційні можливості. Планування надає таких переваг:

- усуває невизначеність щодо майбутньої діяльності підприємства;

- уточнює цілі підприємства та дії щодо їх досягнення;

- допомагає уникнути помилок у майбутній діяльності;

- надає можливість передбачити виникнення нестандартних ситуацій і діяти з випередженням подій;

- сприяє усвідомленню важливості функціонування підприємства.

Планування це професійна діяльність і її повинні здійснювати фахівці із значним досвідом. Не використовуючи переваг планування в період становлення ринкових відносин, підприємства ГРГ позбавляються ефективного способу визначення цілей і напрямів своєї діяльності, що може призвести до непередбачуваних наслідків.

Одним із основних напрямів удосконалення планування розвитку підприємств ГРГ на сучасному етапі є посилення перспективного характеру планування діяльності господарських структур, розробка довгострокових стратегічних прогнозів щодо їх розвитку із застосуванням новітніх методів і прийомів. Метою розробки довгострокових прогнозів розвитку підприємств є забезпечення їх надійною документацією щодо доцільних шляхів оптимізації соціально-економічної сфери.

Іншим важливим напрямом удосконалення планування є забезпечення тісної ув'язки плану розвитку підприємств з розвитком НТП, що має велике значення для розробки й впровадження нових видів техніки та технологій. Значну роль відіграють комплексність і узгодженість планів із інвестиційними та будівельними програмами, які забезпечують розвиток галузі.

Сукупність взаємопов'язаних планових документів, в яких зафіксовані основні етапи розвитку й розподіл ресурсів підприємства, є результатом реалізації системи функції «планування».

У межах планування виділяють 4 основних види управлінської діяльності:

- розподіл ресурсів

- адаптація до зовнішнього середовища;

- внутрішня координація;

- організаційне стратегічне передбачення.

1. Планування розвитку підприємств на основі результатів дослідження обсягів попиту й можливостей ринку

Ринок ГРГ є складовою ринку товарів і послуг народного споживання та являє собою сукупність грошових і товарно-послугових відносин. Ці відносини на ринку виявляються у формі взаємодії між споживчим попитом і пропозицією готельних і інших послуг, пропонованих готельними комплексами.

Обсяги попиту й пропозиції визначаються рівнем розвитку виробництва й надання послуг, а також розміром грошових доходів населення.

Ринок ГРГ в умовах розвитку ринкових відносин розвивається нединамічно. В таких умовах виникають тимчасові або довготермінові диспропорції між пропозицією й попитом. Пропозиції ринку ГРГ перебувають під впливом таких факторів, як прагнення підприємств до збільшення обсягу виручки від реалізації продукції й послуг, зменшення грошових доходів середнього класу населення, зниження продуктивності праці й заробітної плати, скорочення фондів накопичення й споживання та ін.

Вивчення обсягу попиту на послуги підприємств ГРГ є також досить важливим моментом при прогнозуванні їх стратегічного розвитку. Попит, який є основним елементом ринку готельних послуг, формується на основі ряду факторів: потреби людини у відпочинку, пізнанні, спілкуванні тощо. При цьому спонукаючий мотив до перебування у підприємствах готельної чи ресторанної сфери може бути обмеженим або, навпаки, стимульованим. Саме від цього залежать обсяг і структура попиту.

Виділяють 2 категорії факторів, вплив яких або стимулює, або знижує попит:

1. Об'єктивні фактори: розміри доходу населення й національного доходу; демографічні; вплив середовища; культурні.

2. Суб'єктивні фактори: психологічні основи побажань споживачів; звички споживачів; традиції; мода тощо.

При дослідженні попиту на готельно-ресторанні послуги застосовуються методи: комерційні, регіональні, дедуктивні, статистично-математичні й прогностичні.

Комерційні методи дослідження попиту на ринку готельно-ресторанних послуг включають методи спостережень, письмового й усного опитування.

Регіональні методи засновані на аналізі географічного розташування визначних пам'яток і місць зосередження постійного проживання туристів, які є основним контингентом споживачів готельно-ресторанних послуг.

Дедуктивні методи призначені для виявлення мотиваційних дій громадян щодо відвідування тих чи інших територій. Вони передбачають комплексне використання статистичних методів дослідження поїздок і виявлення їх мотивів.

Статистично-математичні методи призначені для обробки й синтезу статистичної інформації, проведення факторного та кореляційного аналізу тощо.

Прогностичні методи оцінки попиту базуються на екстраполяції й вивченні динаміки показників.

У роботі підприємств ГРГ велике значення має демографічний фактор, який відбиває традиційні й етнічні особливості проживаючих. При доскональному вивченні цих особливостей можна сподіватись на зростання попиту на основні й додаткові послуги підприємства за рахунок більш точного визначення стратегічних планів міждержавних стосунків на рівні ділової й неділової частини суспільства.

З огляду на те, що послуги підприємств ресторанного й готельного господарства орієнтовані в основному на заможні й лише певною мірою на середньо забезпечені верстви населення, ціновий фактор у зв'язку з нестабільністю економічної ситуації в державі відіграє не останню роль у формуванні попиту на послуги, які надаються готелями й продукцію, яка реалізується споживачам у ресторанах.

За даними проведених спостережень можна визначити можливий приріст контингенту в разі зниження ціни, доцільність цього заходу й можливе зростання кінцевих економічних показників при зниженні цін на 10, 20 і 50%.

Методи досліджень реалізованого, нереалізованого, незадоволеного й формуючого попиту підприємств готельного господарства й об'єктів громадського харчування, які функціонують в його межах, є досить різноманітними за формою й значною мірою залежать від виду попиту й мети досліджень.

Так, вивчення реалізованого попиту в об'єктах харчування за допомогою статистичної та бухгалтерської звітності дає можливість визначити обсяг і структуру реалізованої продукції власного виробництва й придбаних товарів, розподіл споживачів за раціоном харчування, за окремими структурними підрозділами, зміну попиту протягом одного тижня, місяця, розподіл виручки за видами розрахунку, по місяцях року, зміни завантаженості готелю протягом тижня, місяця, року тощо.

Вивчення обсягу й структури продукції, яка реалізується підрозділами підприємств громадського харчування готельних комплексів або окремими підприємствами ресторанного бізнесу, доцільно проводити теж за обсягом реалізованого попиту.

Обсяг реалізованого попиту на виготовлену продукцію можна визначити й через товарообіг, який характеризує загальний обсяг торгово-виробничої діяльності підприємств громадського харчування.

Дослідження товарообігу доцільно проводити в динаміці змін його показників протягом останніх 3-5 років з обов'язковим індексуванням показників у ті роки, де відмічалась нестабільність цін. Особливу увагу необхідно приділити структурному розподілу товарообігу за окремими торговельними об'єктами. Таке обстеження дає можливість визначити найперспективніші об'єкти; способи й види обслуговування, що користуються найбільшим попитом у споживачів і дають найбільший внесок до загального обсягу товарообігу.

Досліджуючи дані табл. 8.6. можна визначити розподіл товарообігу, а відтак і попиту за окремими структурними підрозділами, які входять до складу об'єктів громадського харчування. Динаміка змін цих показників дозволяє зорієнтуватись не лише щодо «вагомості» окремих структурних підрозділів та їх орієнтації на задоволення попиту споживачів, але й визначити найпріоритетніші типи в розрізі окремих структурних підгруп: ресторани, кафе, бари, буфети, лотки тощо.

Визначення питомої ваги товарообігу окремих структурних підрозділів у динаміці останніх років надає певної ясності щодо стабільності їх роботи, зростання чи скорочення попиту.

Дослідження питомої ваги товарообігу окремих структурних підгруп (ресторанів, кафе, барів, буфетів, інших типів об'єктів харчування) дає можливість визначити стратегічні напрями діяльності підприємства щодо подальшого їх розвитку, розподілу засобів матеріально-технічного призначення, визначення обсягів їх ресурсо-забезпечення тощо.

З метою більш досконалого дослідження обсягу попиту й можливостей ринку щодо реалізації продукції об'єктів харчування доцільно провести дослідження зміни показників їхнього товарообігу протягом окремих днів тижня, декади чи місяця, що надасть змоги визначити тенденцію щодо зміни попиту протягом цих відтинків часу.

Попит споживачів на продукцію масового харчування в готельних комплексах значною мірою залежить від застосовуваних видів оплати за споживану продукцію.

Попит на продукцію й послуги підприємств ГРГ зазнає значних коливань залежно від сезону. Відслідковування цих коливань є бажаним у зв'язку з їх важливістю для організації технологічних процесів, використання ресурсів підприємства протягом року.

У ГРГ скорочення попиту, як правило, спостерігається в осінньо-зимовий період, хоча в деяких підприємствах в окремі місяці цих періодів спостерігається його різке зростання.

Аналізуючи це явище, необхідно встановити його закономірність і стабільність, і лише після цього розробляти й впроваджувати заходи щодо зниження амплітуди цих коливань, виявлення резервів для підвищення обсягів попиту й можливостей ринку.

З метою більш раціонального використання трудових ресурсів підприємства, його матеріально-технічної бази, вивчення попиту на пропоновану продукцію, має сенс проведення дослідження його розподілу за раціоном харчування: сніданок, обід, вечеря.

Аналогічні таблиці доцільно заповнити для всіх сезонів року. Це дослідження дає можливість для пошуку резервів щодо збільшення попиту в розрізі окремих раціонів харчування в окремо взятих сезонах року.

Головною послугою, пропонованою готельними комплексами є послуга проживання. Обсяг цієї послуги в окремих підприємствах перевищує 70%. Тому дослідження попиту на цю послугу є найважливішим з точки зору її впливовості на кінцеві економічні показники й результати господарської діяльності цих підприємств.

Розпочинати дослідження обсягу попиту на цю послугу доцільно з визначення структури всіх послуг, пропонованих підприємством.

З метою отримання більш конкретної інформації про ефективність використання номерного фонду проводиться дослідження його завантаженості з розподілом за місяцями.

Результати дослідження дають змогу відповісти на запитання:

- номери якої комфортності у даному підприємстві користуються більшою популярністю;

- яким є розподіл попиту на проживання за окремими місяцями року;

- якою є питома вага завантаженості номерного фонду різної комфортності у загальному обсязі наданих послуг та ін.

Досліджуючи попит на послуги проживання, не можна обійти один із головних факторів, що впливає на його формування - цінову політику підприємства.

Аналіз комплексу готельних послуг, пропонованих готелями в різних країнах світу, засвідчує значну диференціацію обсягів і вартості послуг залежно від місця розташування, сезону, класу готелю та інших факторів.

Нині без проведення наукових досліджень обсягів попиту й можливостей ринку не може успішно працювати жоден готель чи ресторан. Ігнорування цього рано чи пізно призводить до краху. Саме тому вміле використання при прогнозуванні розвитку підприємств результатів досліджень обсягів попиту й можливостей ринку є запорукою виживання й успішного функціонування підприємств ГРГ в сучасних умовах.