Питання для самоконтролю

1. Що передбачає процес планування?

2. Які існують форми, види та типи планування?

3. Які переваги має індикативне плануванняі?

Питання для самостійного вивчення

1. Необхідність планування в умовах ринку.

2. Планування як управлінська праця.

3. Системний підхід у плануванні.

Тема 2. Система планів підприємства

Підприємство здійснює процес планування для забезпе­чення стабільності та ефективності своєї діяльності, який охоплює всі її напрями та етапи.

На підприємстві обов'язково потрібен контроль за ходом виконання плану. В кінці планового періоду доцільно здійснювати порівняння отриманих результатів із плановими показниками, встановлювати ефективність планового процесу. Отримані дані є вихідною інформацією для аналізу попередньої діяльності підприємства та проведення нового процесу планування.

Отже, планування фактично пов'язане із замкнутим циклом діяльності підприємства: визначення стратегії, розробка планів, їх реалізація, контроль, аналіз результатів виконання, визначення стратегії.

Планування діяльності підприємства може бути представлене декількома етапами:

1. Стратегічне планування.

2. Середньострокове планування.

3. Короткострокове планування.

Перший етап - стратегічне планування. Підприємство приймає рішення щодо своєї місії та комплексу цілей, а також, на основі аналізу про зовнішнє та внутрішнє середовище, визначає стратегію та розробляє стратегічний план.

Другий етап - середньострокове планування. На основі стратегічного плану готуються середньострокові плани, про­грами, проекти. Мінімальним періодом планування на цьому етапі є рік.

Третій етап - короткострокове планування. З метою конкретизації середньострокових планів підприємство розроб­ляє оперативно-календарні плани на квартал, місяць, тиждень, добу.

Розробка та виконання плану повинні бути для господа­рюючого суб'єкту не самоціллю, а засобом забезпечення його ефективної роботи.

Планування – наука, що базується на певних методологічних принципах (правилах).

Принцип єдності передбачає, що всі окремі плани підприємства (план виробництва та реалізації продукції, план витрат, фінансовий план та інші), а також плани його окремих підрозділів повинні бути тісно пов'язані один з одним та із загальним комплексним планом соціально-економічного розвитку підприємства. Цей зв'язок передбачає, що будь-яка зміна показників окремих планів повинна бути відображена в загальному плані, будь-які зміни в планах одного з підрозділів знаходять своє відображення в планах інших підрозділів.

Принцип безперервності передбачає, що процес планування повинен здійснюватися постійно та безупинно в межах виробничо-господарського циклу.

Принцип гнучкості полягає в плануванні певних резервів, що дозволять корегувати планові завдання при виникненні непередбачених обставин під впливом змін внутрішніх та зовнішніх умов. Так, в умовах ринку можливі значні коливання попиту та цін, що призводить до відповідних корегувань планових показників. Зміни в технології та організації виробництва можуть сприяти зменшенню витрат виробничих ресурсів, що вимагає уточнення плану.

Принцип точності безпосередньо пов'язаний із принципом гнучкості. Плани мають бути максимально наближені до існуючих виробничих можливостей. За цієї умови можна говори їй про ефективну планову діяльність. Тільки довгострокове планування, за своєю специфікою, обмежується визначенням основних мисі і загальних напрямів діяльності внаслідок обмеженості інформації та швидким змінам зовнішнього середовища.

Принцип участі передбачає активну участь усього персоналу в плановій діяльності підприємства. Планування, засноване на принципі участі, називають партисипативним.

Принцип необхідності передбачає обов'язкову розробку планів при здійсненні будь-якої діяльності, що дозволить підприємству використати майбутні сприятливі умови та запобігти можливим перешкодам; покращити координацію дій персоналу та окремих підрозділів; забезпечити досягнення бажаних результатів, раціонально розподілити ресурси та здійснювати контроль за роботою підприємства.

Принцип альтернативності передбачає здійснення декількох альтернативних планових розробок, з яких у подальшому обирається найкращий варіант.

Принцип цілеспрямованість вимагає спрямованості планування на досягнення певної мети.

Принцип пріоритетності передбачає вибір пріоритетних напрямів при плануванні, що обумовлено обмеженістю ресурсів та невідкладністю рішення найважливіших проблем у першу чергу.

Принцип комплексності вимагає, щоб був розглянутий всебічно не тільки об'єкт планування, а також його зв'язки з іншими процесами та явищами.

Принцип науковості означає, що при розробці планів необхідно дотримуватися вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, використовувати науковий інструментарій та світовий досвід.

Принцип оптимальності передбачає вибір найкращого варіанту плану з декількох альтернативних, який сприяє підвищенню ефективності виробництва, максимальному задоволенню потреб споживачів на основі раціонального використання наявних ресурсів. Критерієм оптимальності може бути трудомісткість, матеріаломісткість, собівартість продукції, прибуток.

Принцип збалансованості передбачає встановлення необхідної відповідності між взаємопов'язаними розділами й показниками плану, між потребами в ресурсах та їх наявністю.

Принцип адекватності об'єктивним закономірностям розвитку - це виявлення та оцінка стійких тенденцій розвитку об’єкта планування та його взаємозв'язків.

Принцип ефективності передбачає розробку такого варіанту плану, який при використанні обмежених ресурсів забезпечив би отримання найбільшого економічного ефекту. Оцінка ефекту підчас планування відбувається шляхом порівняння очікуємих результатів з обраною метою, плановим нормативом доходності. Визначити остаточний ефект при розробці плану не завжди можливо, але планувати його необхідно.

Результатом процесу планування на підприємстві є систе­ма планів, що складається з наступних елементів:

1. Стратегічний план чи генеральний план підприємства.

2. Загальні плани підприємства, що складені для реалізації стратегічного плану та визначають головні завдання розвитку організації (план обсягу продажу, план оновлення продукції, план інвестицій)

3. Поточні плани на один рік (план виробництва, план матеріально-технічного забезпечення, план з праці та персоналу, ін.).

4. Оперативно-календарні плани підрозділів, що узгоджують їх роботу в часі та просторі.

5. Програми та проекти.

У залежності від обраної стратегії система планів підприємства може носити наступальний або оборонний характер.

Наступальні плани спрямовують підприємство на розвиток, створення нових сфер діяльності: виробництво нових товарів (послуг), вихід на нові ринки збуту, створення конкурентних переваг та укріплення конкурентних позицій.

Оборонні плани розробляються з метою утримання існуючих позицій підприємства на ринку та запобігання його банкрутства. Одним із різновидів оборонних планів є ліквідаційні плани.

Ліквідаційний план передбачає заходи та засоби, які сприятимуть ліквідації проблем, що перешкоджають розвитку підприємства, реалізації поставлених цілей. Такими проблемними моментами можуть бути: неефективна корпоративна культура, зниження продуктивності праці, збитковість конкретного виду ару (послуги).

Програми розробляються з метою розвитку одного з аспектів діяльності підприємства: програма з удосконалення технології, програма організації контролю за якістю продукції, програма по впровадженню системи якості ІСО 9000, програма автоматизація бухгалтерського обліку та інші.

Проекти орієнтуються на певний аспект життєдіяльності, відрізняються від програм тим, що опрацьовуються з більшим ступенем конкретності, тобто мають установлену вартість, графік початку, виконання та закінчення робіт. Проекти частіше пов’язані зі створенням і просуванням на ринок нової продукції підприємства

На підприємстві можуть розроблятися допоміжні плани покращення організації самого процесу планування: план організації планових робіт, програми оцінки планів.

Функції вищого керівництва – це розробка стратегії та обґрунтування цілей, вибір основних способів їх досягнення, визначення методів та технології розробки планів. Керівники нижчих рівнів (підрозділів, цехів, дільниць та ін.), фахівці планових служб розробляють тактичні та поточні плани. При цьому вони здійснюють аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, визначають планові завдання, розраховують потребу в ресурсах для їх виконання та ін. Керівники планових служб виконують загально управлінські, методологічні та інші функції щодо планової діяльності підприємства, а також разом з вищим керівництвом приймають участь у розробці стратегій підприємства, обґрунтуванні цілей, створенні нормативної бази, аналізі та оцінці планових та фактичних результатів діяльності щодо виконання планів.

Форма організації планової роботи це характер вертикальних зв'язків на підприємстві при проведенні робіт з розробки и планів його діяльності. Розрізняють три основні форми організації планування на підприємстві:

- «зверху вниз»;

- «знизу нагору»;

- зустрічне (кругове).

1. «Зверху вниз». При запровадженні цієї форми розробка планів відбувається на рівні керівництва та планового відділу. Решта підрозділів та працівників участі у плануванні не приймають, а виступають тільки як виконавці планових завдань. Затверджені керівництвом плани доводяться до керівників нижніх підрозділів та безпосередніх виконавців.

2. «Знизу нагору». Дана форма передбачає, що початкові значення планових показників визначаються безпосередньо виконавцями або керівниками нижчих підрозділів, їх пропозиції розглядаються керівництвом для можливого корегування та затвердження. Відкориговані проекти планів більше не надходять до нижчих підрозділів для ознайомлення та можуть суттєво від­різнятися від запропонованого ними варіанту.

3. «Зустрічне (кругове»). За даної форми вище керівництво формулює цілі та основні завдання для їх реалізації. Ця інформація за організаційною вертикалі доводиться до керівників нижчих підрозділів, фахівців, безпосередніх виконавців. Усі вони залучаються до формування проекту плану, який передається «нагору» для розгляду та затвердження. В разі корегування вищим керівництвом планових показників, проект плану знов передається «вниз» для ознайомлення.