Конспект лекцій

Змістовий модуль 1

Тема 1. Сутність планування та особливості його здійснення на підприємстві

Сутність планування обґрунтування цілей і засобів їх досягнення на основі виокремлення комплексу завдань і робіт, визначення ефективних методів і засобів, ресурсів усіх видів, необхідних для виконання цих завдань і встановлення їх взаємодії.

Планування – це цілеспрямована діяльність господарюючих суб'єктів, що передбачає визначення цілей підприємства на певну перспективу, оптимальних засобів їх реалізації та ресурсного забезпечення на основі інформації про організаційне середовище підприємства.

Результатом процесу планування є план, який завдяки використанню певних ресурсів та виконанню певних дій повинен забезпечити досягнення бажаної мети.

План - це документ, що у відповідності до обраних цілей містить систему конкретних дій та заходів їх досягнення, дані про перелік та обсяг необхідних ресурсів, а також послідовність та терміни виконання робіт з виробництва та реалізації продукції (послуг). План як категорія може виступати як проект, задум, порядок роботи.

Планування виконує декілька основних функцій:

- воно є ланцюгом між постановкою цілі та найбільш оптимальним планом її реалізації;

- виявляє потенційні проблеми, нейтралізує вплив негативних наслідків на діяльність підприємства;

- дає можливість оцінити практичні кроки досягнення цілей;

- забезпечує основу для оцінки витрат;

- обумовлює єдність загальних цілей усередині підприємства;

- сприяє зниженню ризику в процесі реалізації планів;

- забезпечує ефективні шляхи досягнення цілей підприємства.

Планування дозволяє визначити найбільш важливі та пріоритетні завдання, раціонально використовувати наявні ресурси, отримати оптимальні результати. Ефективне планування значно підвищує й ефективність діяльності людини, підприємства, регіону, країни.

За формою прояву та змістом планування може бути:

• директивним;

• індикативним.

Директивне планування передбачає розробку та виконання планових завдань з використанням командно-адміністративних засобів.

Характерні властивості директивного планування:

- директивність планових завдань;

- видання адміністративно-розпорядницьких документів щодо плану та заходів для його виконання;

- обов'язкова реалізація запланованого;

- поточний та кінцевий контроль за реалізацією із застосуванням заходів адміністративної відповідальності виконавців у разі невиконання планових завдань.

Індикативне планування координує інтереси та діяльність держави у відносинах з господарюючими суб'єктами, поєднує державне регулювання з ринковим механізмом саморегулювання. Воно широко розповсюджене в країнах з ринковою економікою.

Основні завдання індикативного планування:

- інформування господарюючих суб'єктів про перспективи соціально-економічного розвитку;

- непрямий вплив на суспільне виробництво через фінансово-кредитний і податковий механізми;

- реалізація прямого впливу на соціально-економічні процеси та суб'єкти ринкових відносин через кошти державного бюджету, за допомогою розробки цільових комплексних програм;

- визначення мінімального або максимального рівня показників плану (індикаторів).

інформації різними рівнями планово-управлінської структури;

цільових показників з подальшою розробкою плану перспективних заходів.

Ознаками, що визначають тип планування є:

• ступінь визначеності в плануванні;

• тимчасова орієнтація ідей планування;

• горизонт планування.

У залежності від ступеня невизначеності планової діяльності системи планування можна розділити на два типи: детерміноване та стохастичне.

До ознак детермінованого планування належить використання вихідних даних, котрі діють у цілком передбачуваному середовищі і можуть бути достовірно визначеними. В умовах ринку цей тип планування використовується на рівні загального планування підприємств, об’єднань, організацій та інше. На рівне підрозділів підприємств детерміноване планування має найбільш високу визначеність і точність планових показників.

Використання стохастичних систем планування припускає певну невизначеність у зовнішньому ринковому середовищі і част­кову відсутність достовірної інформації про вихідні дані для планування. Такий тип планування не дає повної передбачу­ваності результату. Ступінь невизначеності може варіювати у залежності від економічного розвитку, історичного періоду й інше.

Практика планування зазначає три основних види плану­вання.

- стратегічне планування.

- тактичне (поточне) планування.

- оперативне планування.

Стратегічне планування є довгостроковим плануванням діяльності підприємства. Його особливістю є відсутність кон­кретних значень показників, що характеризують кінцеві ре­зультати діяльності підприємства. Це планування визначає спрямованість діяльності, формує види діяльності і періоди існування певних видів діяльності.

Тактичне планування є плануванням діяльності підприємства на поточний період існування з чітко вираже­ною конкретною метою і завданнями. Таке планування утворює поточні плани, що включають конкретні показники і межі їх значень, досягнення яких обмежене поточним плановим періодом. Об’єктом тактичного планування є підприємство в цілому і його підрозділи

Оперативне планування є деталізацією тактичного плану­вання і без нього не існує. Таке планування дозволяє створю­вати оперативні планові завдання конкретним виконавцям по­точних планів підприємства. Операційне планування вирішує задачі внутрішньовиробничого характеру за показниками і їх розрахунками і відрізняється від тактичного планування ме­тодами і прийомами, вживаними при цьому. А для оперативного планування — ділянки, робочі місця, конкретні працівники.

Планування будуються на методах, що дозво­ляють у кожному конкретному випадку виконувати постав­лені завдання планових розрахунків. На рисунку 1.1 подана класифікація сис­теми методів у плануванні.

Рисунок 1.1 – Класифікація методів планування

Метод прямого рахунку полягає в арифметичних діях або розподілі показників підсумкового значення.

Розрахунково-аналітичний метод використовується як контрольний і полягає в первинному аналізі початкових даних для розрахунку з метою виявлення їх взаємозалежності і впливу.

Метод обчислення абсолютних і відносних різниць використовується для аналізу показників у процесі знаходження планових змін та визначення рівня зміни показників за планом.

Нормативний метод базується на планових розрахунках із застосуванням систем норм і нормативів.

Балансовий метод застосовується при складанні планових балансів.

Сутність планування. Функції планування. Необхідність планування на сучасному етапі. Типи планування. Планування як управлінська праця. Соціальний аспект планування. Сучасний методологічний підхід до планування діяльності підприємства.

Системний підхід до планування. Кількісні і якісні методи ідентифікації критеріїв і вибору планів. Пріоритетність різних критеріїв вибору при обґрунтуванні планових рішень. Загальні і спеціальні методи планування.