Питання для самоконтролю

1. Значення та завдання формування планів оновлення випуску продукції?

2. Стадії технічної підготовки виробництва нової продукції, і який їх зміст?

3. Економічна суть підготовки виробництва нової продукції, і з якого комплексу вона складається?

Питання для самостійного вивчення

1. Об'ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції.

2. Сутність мережного (сітьового) планування.

3. Етапів сітьового планування випуску нового виробу?

Тема 13. Організаційно-технічний розвиток

Підвищення ефективності діяльності підприємства гунтується на досягненнях на­уки і техніки, передового, вітчизняного і зарубіжного досвіду. Наскільки цілеспрямова­ніше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, які є першо­джерелами розвитку продуктивних сил, настільки успішніше вирішуються пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

Планування організаційно-технічного розвитку повинне базуватись на наступних принципах:

• цілеспрямованість;

• високий науковий рівень;

• комплексність;

• безперервність.

Технологічний розвиток реалізується у технологічно раціональному існуванні видів виробництва та забезпеченні необхідної системи виробничих зв'язків, впливає на формування технології та техніки. Формується чітка залежність між технічним та організаційним розвитком, що доповнюється ефективністю реалізації економічних, соціальних та юридичних напрямів у декілька етапів розвитку підприємства.

Організаційний розвиток це узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва та управління визначається у вдосконаленні існуючих та застосуванні нових методів організації виробництва, праці та елементів господарського механізму.

Фактори, за якими досліджується організаційний розвиток, підприємства:

• ступень спеціалізації виробництва (вартість річного обсягу профільної продукції до загального обсягу продукції);

• ступень кооперування виробництва (обсяг комплектуючих виробів до загального обсягу);

• рентабельність номенклатури продукції;

• прогресивність застосовуваних технічних засобів в управлінні підприємством;

• рівень підготовки виробництва, його обслуговування та оперативне управління.

Технічний розвиток – це процес формування та вдосконалення техніко-технологічного рівня підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на підвищення ефективності виробництва та прогресивність розвитку. Технічний розвиток охоплює різні форми – стадії розвитку виробництва, які характеризують, з одного боку, техніко-технологічну базу підприємства, з другого – її вдосконалення та нарощування.

Оцінку організаційно-технічного рівня різногалузевих підприємств потрібно проводити періодично (один раз на рік, кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступені технічної оснащеності праці персоналу, прогресивний рівень застосовуваній технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного та допоміжного виробництва тощо.

Об’єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умовне тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах.

Для оцінки загальної економічної ефективності організаційно-технічних заходів, інновацій використовують систему показників:

інтегральний ефект;

індекс рентабельності інновацій;

норма рентабельності;

термін окупності.

Інтегральний ефект (Е_ін) розраховується за формулою:

Е_ін= , (13.1)

де В_р – витрати розрахункового періоду;

Р_t – результати діяльності за t-й рік;

В_t – витрати на провадження заходу;

а_t - коефіцієнт дисконтування (дисконтний множник).

Інтегральним ефектом може вважатися чистий дисконтований дохід, чиста приведена вартість, або чиста сучасна вартість, чистий приведений ефект.

Індекс рентабельності (І_р) - це співвідношення приведених доходів до приведе­них на цю ж дату інноваційних витрат:

І_р= , (13.2)

де D_j – дохід за j-й період;

К_t – розмір інвестицій в інновації за t-й місяць.

Норма рентабельності (Н_р) – є нормою дисконту, за якої доходи, що дисконтуються за певний проміжок часу, дорівнюють інноваційним вкладенням. У цьому разі доходи і витрати проекту визначаються шляхом приведення до розрахункового періоду, тобто:

D= , (13.3)

К= , (13.4)

Іншими словами норма рентабельності характеризує рівень доходності конкретного інноваційного рішення через дисконтну ставку, по якій майбутня вартість грошового потоку від інновацій приводиться до дотеперішньої вартості інвестиційних коштів. Показник Н_р може мати й інші назви.

Показник Т₀ використовують тоді, коли немає впевненості у тому, що організаційно-технічні заходи, інновації будуть реалізовані. Тому власник коштів не ризикує довірити інвестиції на тривалий термін. Показник розраховується за формулою:

Т_о= , (13.5)

де К – початкові інвестиції;

D - щорічні грошові потоки.

Якщо грошовий потік від втілення проекту розподіляється по роках нерівномірно для визначення терміну окупності інвестиції треба підрахувати кількість років (місяців), упродовж яких грошовий потік досягає розміру суми інвестиції.