Питання для самостійного вивчення

1. Яка мета фінансового планування?

2. Що таке фінансовий план підприємства?

3. Назвіть методи фінансового планування?

Питання для самостійного вивчення

1. Планування витрат і відрахувань.

2. Баланс підприємства на плановий період.

3. Планування фондів соціального призначення.

Змістовий модуль 4

Тема 12. Планування і контроль оновлення продукції

В умовах ринкової економіки планування виробничої діяльності підприємства ґрунтується на максимальне задоволення попиту потенційних споживачів у продукції, роботах, послугах.

Під впливом науково-технічного прогресу відбувається швидке старіння продукції. Одна продукція відкидається ринком, у той час як інша довгий час користується попитом у покупця.

Нова продукція (новий вид продукції) – виріб, що виготовляється вперше, модернізований виріб, що отримав нову якісну характеристику.

Основним фактором успіху нового продукту є наявність на підприємстві ефектив­ної системи планування, що охоплює всі етапи розробки продукту.

За складом і завданнями планових робіт, які виконуються у процесі створення, підго­товки виробництва та освоєння нової продукції виділяються такі їх види: науково-дослідні, конструкторські та технологічні, організаційно-планові, роботи матеріально-технічного, економічного та соціально-психологічного характеру.

План оновлення продукції складається на основі завдань стратегічною плану. У розширеному варіанті план оновлення продукції може містити такі розділи:

• якісні та структурні зміни “портфеля” продукції підприємства;

• економічна ефективність виробництва нової (оновленої) продукції;

• матеріально-технічне забезпечення виробництва нової продукції;

• персонал і оплата праці;

• витрати виробництва нової продукції, прибуток, рентабельність.

Випуск нової продукції містить великий комплекс робіт, що отримав назву “Підготовка виробництва”.

В залежності від послідовності виконання робіт виділяють наступні стадії підготовки виробництва нового виробу.

а) науково-дослідні роботи по створенню продукції, тобто комплекс досліджень, що проводиться з метою отримання обґрунтованих вихідних даних, принципів створення нової або модернізації продукції, що випускається;

б) дослідно-конструкторські розробки - комплекс робіт по створенню конструкторської і технологічної документації, виготовлення і використання дослідних зразків виробу;

в) технічна підготовка виробництва - сукупність робіт, що забезпечу конструкторську і технологічну готовність підприємств до випуску нового виробу заданого рівня якості при встановлених строках, обсягах випуску та витратах. У свою чергу технічна підготовка містить конструкторську та технологічну підготовку Конструкторська підготовка передбачає процес створення комплекту конструкторської документації, необхідної для виготовлення, її принципів експлуатації. Технологічна підготовка містить роботи по створенню та удосконаленню технологічних процесів, оформлення необхідної документації, проектуванню та виготовленню технологічної оснастки;

г) освоєння виробництва – складова частина постачання продукції на виробництво, що включає обробку і перевірку підготовленого технологічного процесу та оволодіння практичними прийомами виготовлення продукції. Освоєння виробництва є основною стадією всієї підготовки виробництва, після чого починається серійний або масовий випуск продукції.

Вихідними даними для планування технічної підготовки виробництва є: план-завдання розробки й освоєння виробництва нової продукції; планові нормативи для визначення обсягу і трудомісткості робіт кожного етапу технічної підготовки.

Планові нормативи технічної підготовки виробництва поділяються на об’ємні та трудові. За допомогою об'ємних нормативів встановлюється обсяг робіт у натуральному вимірі, а за допомогою трудових у нормо-годинах. До об’ємних нормативів належать: кількість оригінальних деталей, які припадають на виріб відповідної групи

До трудових нормативів входять:

• трудомісткість конструкторських, креслярських, копіювальних та інших робіт із проектування оригінальної деталі;

• трудомісткість проектування технологічного процесу й оснащення на одну оригінальну деталь

Обсяг робіт по конструкторській підготовці визначається в залежності від кількості оригінальних деталей, а то технологічній – від кількості оригінальних деталей і технологічних назв на одну деталь за видами обробки.

Обсяг робіт по проектуванню і виготовленню технічного оснащення залежить від кількості оригінальних деталей і коефіцієнтів технологічної оснащеності їх виробництва.

Коефіцієнт технологічної оснащеності показує скільки одиниць спеціальної приходиться в середньому на одну оригінальну деталь.

Розрізняють коефіцієнти оснащеності за окремими видами оснастки та сумарний коефіцієнт, який характеризує загальну оснащеність технологічного процесу. Величина цих коефіцієнтів залежить, насамперед, від типу виробництва. Чим вища серійність виробництва, тим більший коефіцієнт технологічної оснащеності. За цими коефіцієнтами для певного типу виробництва можна орієнтовно визначити кількість технологічної оснащеності кожного виду шляхом множення даного коефіцієнта на кількість оригінальних деталей та виробів, що проектуються.

На основі встановлених нормативів трудомісткості робіт може бути розрахований цикл (тривалість) кожного етапу технічної підготовки виробництва у календарних днях (Т_ц) за формулою:

Т_ц= , (12.1)

де τ_і - трудомісткість стадії (етапу), людино-год.;

Ч_і – чисельність робітників одночасно виконують дану стадію (етап) робіт, чол.;

Т_зм – тривалість зміни, год.;

k_в.н. – коефіцієнт виконання норм;

k₂ – коефіцієнт, який враховує додатковий час на узгодження, затвердження, внесення змін у технічну документвці. Та ін., що непередбачено нормативами (k₂=1,1 1,3);

k₃ – коефіцієнт переведення робочих днів у календарні;

k₃= , (12.2)

де Д_к – число календарних днів у плановому році;

Д_р – число робочих днів у плановому році.

Кількість виконавців визначається на основі практичних розрахунків. Якщо величина Т_ц – відома, то за визначеною формулою визначається кількість виконавців.

Основою розрахунку економічної ефективності і доцільності впровадження нової продукції є зваження вигідності того чи іншого проекту за умови обмеженості капіталу, ресурсів та забезпечення найбільших прибутків за можливості реалізації кількох варіантів інвестицій.

Інвестиційне планування необхідне для детального техніко-економічного обґрунтування впровадження нововведень. При цьому процес прийняття рішень, являється необхідною частиною стратегічного планування, яке повинно забезпечити відповідність довгострокових цілей підприємства та використання ресурсів, направлених на досягнення цілей.

Ці розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реалізації інвестицій за певний час. Порівняльна ефективність капітальних вкладень у нововведення визначається лише тоді, коли є декілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні) одного проекту (варіанту) інвестування виробництва над іншими. Абсолютна порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємопов’язані. Визначення найбільш ефективного проекту (варіанту) капітальних вкладень базується на зіставленні показників їх ефективності, а аналіз останньої здійсньється шляхом порівняння нормативної за певний період.

капітальних витрат (Е_р); другий (зворотний) – період (строк) окупності капітальних вкладень (Т_р=1/Е_р.) Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) обчислюють за формулами:

Е'_р= , (12.3)

Е''_р= , (12.4)

де Δ П – приріст прибутку (зниження собівартості), гри.;

КВ_п – кошторисна вартість проекту, гри.;

ΣП – загальна сума прибутку, отримана від реалізації проекту, гри.

Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за кінцеві роки попереднього та розрахункового періоду (на сільськогосподарському підприємстві як середньорічний приріст прибутку), а капітальних вкладень - розраховується сума за порівняльними цінами без будь-яких відрахувань.

Розрахункове значення коефіцієнтів Е'_р та Е'' _р повинне порівнюватися з нормативним коефіцієнтом Е_н , (його тривалість, зазвичай дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування).

Проект (варіант) капітальних вкладень, що розглядається, буде доцільним (ефективним) за умови:

Е_р>Е_н, (12.5)

де Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої складає вибір економічно кращого проекту (варіанту) капітальних вкладень, здійснюється шляхом обчислення показника так званих зведених затрат Z за формулою:

Z = С_і + Е_н ×K_і →тіп, (12.6)

де С_і – поточні витрати (собівартість) за і-м проектом (варіантом);

K_і – капітальні вкладення за і-м проектом (варіантом).

Проект (варіант) капітальних вкладень з найменшими зведеними втратами вважатиметься найкращим з економічної точки зору. При цьому треба враховувати, що порівнянню підлягають лише проекти, які відповідають вимогам соціальних та техніко-економічних нормативів, охорони навколишнього середовища і техніки безпеки.

В основі планування інвестицій та оцінки інвестицій їх ефективності лежить розрахунок з використан­ням нових методичних підходів, адаптованих до ринкових умов господарювання.

Показники економічної ефективності інвестицій можна об’єднати в дві групи:

• засновані на дисконтуванні;

• засновані на розрахункових оцінках.

Використання передових методів та технічних засобів у процесі планування технічної підготовки виробництва дозволяє скоротити шлях від початкової її стадії – наукових досліджень до кінцевого результату – отримання нової продукції. Поряд із цим повинні враховуватися питомі витрати на підготовку кожного нововведення.