Питання для самоконтролю

1. Які господарства підприємства відносяться до виробничої інфраструктури?

2. Назвіть етапи планування енергетичного балансу підприємства?

3. Які види робіт і послуг включає номенклатурний план транспортного підрозділу?

Питання для самостійного вивчення

1. Вихідні дані, що використовуються при плануванні потреби в інструментах.

2. Складання плану ремонтних робіт та графіку планово-попереджувального ремонту.

3. Проблеми забезпеченості достатньої збалансованості між основним виробництвом та виробничою інфраструктурою підприємства.

Тема 10. Витрати виробництва

Випуск продукції або надання послуг, припускає відповідне ресурсне забезпечення, величина якого робить істотний вплив на рівень розвитку економіки підприємства. Тому кожне підприємство або виробнича ланка повинні знати, у що обходиться виробництво продукції (робіт, послуг). Да­ний чинник особливо важливий в умовах ринкових відносин, оскільки рівень витрат на виробництво продукції впливає на конкурентоспроможність підприємства, його економіку. Для того, щоб знати, у що обходиться виготовлення продукту, підприємство повинне виробляти його вартісну оцінку за ре­човинним і кількісним складом, а також за складом і кількістю витрат праці, що вимагаються для його виготовлення.

Планування витрат підприємства характери­зується основними показниками:

а) Показником абсолютної суми витрат, яке підприємство буде нести у процесі своєї операційної діяльності впродовж планового періоду. Цей показник дає уявлення про об'єм опе­раційних витрат, але не дозволяє планувати їх ефективність.

б) Коефіцієнт місткості витрат операційної діяльності. Цей коефіцієнт планується як відношення суми операційних витрат до планового об'єму реалізації, і виражається у відсот­ках. Коефіцієнт місткості витрат є найважливішим якісним показником планової операційної діяльності підприємства.

в) Коефіцієнт віддачі витрат. Цей показник планується як зворотній показник у відношенні до коефіцієнта місткості витрат операційної діяльності. Він характеризує плановий об'єм реалізації продукції, що припаде на одиницю планових опе­раційних витрат. Коефіцієнт віддачі характеризує майбутню результативність операційних витрат підприємства.

г) Коефіцієнт рентабельності операційних витрат. Він планується як відношення суми чистого операційного прибутку до суми операційних витрат. Коефіцієнт рентабельності є одним з найважливіших показників ефективності операційних витрат.

Критерієм економічності при плануванні ви­трат підприємства виступає мінімізація рівня витрат діяльності підприємства.

Планування собівартості

У системі планування витрат важлива роль відводиться калькуляції собівартості продукції. Калькуляція собівартості продукції є процесом визначення об'єму і структури питомих операційних витрат на виробництво і реалізацію окремих її видів.

Планування собівартості одиниці продукції здійснюється у 2 протилежних напрямах:

- один напрям «знизу — вгору» від початку формування витрат при виробництві продукції.

- у зворотному порядку «зверху — вниз», починаючи від ринкової ціни продажу продукції.

У першому напрямі формуються дійсні витрати на одини­цю продукції, у другому формується граничні витрати на оди­ницю продукції.

Дійсні витрати відображують планові виробничі витрати, що розраховані в залежності від стану і культури конкретного виробництва. Граничні витрати відображують рівень витрат, вище якого виробництво продукції не дасть планового рівня рентабельності.

При формуванні собівартості продукції порядок розра­хунку проводиться від формування дійсних витрат до форму­вання граничних витрат.

На підставі поданого механізму планування собівартості зазначають основні методи планування собівартості:

- для формування дійсних витрат використовуються тільки витратні методи планування.

- для формування граничних витрат використовуються ринкові методи планування собівартості.

Попереробний метод розрахунку виробничої собівартості як витратний метод застосовують в металургійній, текс­тильній, деревообробній, скляній, паперовій, харчовій про­мисловості, а також на підприємствах машинобудування для попередніх стадій обробки і витрат останнього періоду. Також цей метод застосовується у виробництвах з комплексним ви­користовуванням сировини.

У разі застосування попереробного методу планування, у собівартість продукції, починаючи з обробки початкової сиро­вини і до закінчення виробництва, враховуються всі витрати на виробництво в кожному цеху (перероби, фазі, стадії). Собівартість продукції при цьому складається з двох частин: матеріальних витрат і виробничих витрат. До матеріальних ви­трат відносять вартість заготовки виробу. До виробничих вит­рат включають собівартість напівфабрикатів, виготовлених на попередній стадії виробництва. У зв'язку з цим собівартість продукції, випущеної кожним наступним цехом складається з понесених їм витрат і собівартості напівфабрикатів.

Об'єктом планування калькуляції вважаються як окремі види, так і групи продукції, об'єднані за ознакою однорідності сировини і матеріалів, виготовлення на тому ж устаткуванні, складності виробництва і обробки, однорідності призначення і інше. При цьому витрати можуть враховуватися по цехах (за переділами, фазами, стадіями) в цілому, а собівартість окре­мих видів продукції, включених до калькуляційної групи, об­числюється за допомогою економічно обґрунтованих методів.

Перелік переробив, фаз, стадій виробництва, за якими здійснюється розрахунок витрат і складання калькуляції собівартості продукції, порядок визначення калькуляційних груп продукції встановлюється на підприємствах.

Нормативний метод - основний витратний метод вироб­ничого планування, сприяючий упровадженню прогресивних норм витрат, дієвого контролю за рівнем витрат виробництва, що дозволяє використовувати дані обліку для виявлення ре­зервів зниження собівартості продукції і оперативного керівництва виробництвом. Основними елементами норма­тивного методу є розрахунок і облік витрат за діючими норма­ми, облік відхилень від норм і облік зміни норм.

Нормативний метод розрахунку застосо­вується на підприємствах оброблювальних галузей промисло­вості (машинобудівної, меблевої, швейної, шкіряної, харчо­вої), коли здійснюється виробництво різноманітної і складної продукції з великою кількістю деталей і вузлів.

Позамовний метод калькуляції собівартості продукції та­кож відноситься до витратних методів і полягає в послідовному віддзеркаленні всіх видів прямих і непрямих операційних витрат, пов'язаних з виконанням робіт (випуском продукції) за замовленнями, що індивідуалізуються у вигляді контрактів або договорів. При цьому індивідуальний виріб, виконуваний за замовленням, або партія виробів розглядаються як са­мостійний єдиний об'єкт планування операційних витрат. На кожне замовлення відкривається відомість (карта) аналітич­ного обліку операційних витрат, привласнюється певний код. У цьому документі відображаються: найменування продукції; замовлена кількість виробів; вимоги до якості і термінів вико­нання замовлення; виробничі підрозділи, що забезпечують ви­конання замовлення, і інші показники.

У процесі виконання замовлення операційні витрати окре­мих структурних підрозділів, що плануються, враховуються у розрізі статі планової калькуляції. Віднесення непрямих витрат на замовлення здійснюється, як правило, за наступною базою:

• відпрацьованим людино-годинам;

• відпрацьованим машино-годинам;

• вартості замовлення за контрактом.

Калькуляція собівартості за замовленням планується шляхом підсумовування всіх видів витрат на виготовлення індивідуального виробу (або шляхом розподілу загальної су­ми витрат на кількість випущених виробів, якщо замовлення було оформлене на партію виробів).

Використовування цього методу калькуляції продукції вимагає ретельного і своєчасного документування витрат на всі заплановані роботи і здійснення великого об'єму розра­хунків, пов'язаних з розподілом непрямих видів витрат.

Позамовний метод калькуляції собівартості застосо­вується, звичайно, в дрібносерійному виробництві продукції або в індивідуальному її виготовленні відповідно до технічних вимог замовника. Галузі промисловості, де часто використо­вується для планування собівартості продукції позамовний метод, це будівельна, авіаційна і судно будівельна промисло­вості, машинобудування, ремонтно-обслуговуюча галузь.