Питання для самоконтролю

1. На основі яких документів визначається чисельність керівників, спеціалістів, службовців?

2. Назвіть етапи планування показників з праці та персоналу?

3. Які методи застосовують при визначені планового фонду оплати праці?

Питання для самостійного вивчення

1. Нормування праці і тарифної системи.

2. Матеріальне стимулювання працюючих. Система премій за результати роботи; визначення розміру премій.

3. Методи розподілу прибутку: часткова участь персоналу в прибутках.

Тема 9. Виробнича інфраструктура

На економіку суб'єкта господарювання суттєво впливають допоміжні та обслуговуючи виробничі процеси, які утворюють інфраструктуру підприємства.

Під інфраструктурою підприємства розуміють комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому,

Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури.

Виробнича інфраструктура підприємства це сукупність підрозділів, які не беруть участі у створенні профільної (основної) продукції, але своєю діяльністю створюють необхідні умови для успішного функціонування основних виробничих цехів.

Виробнича інфраструктура включає: допоміжні та обслуговуючі цехи (дільниці) та господарства; комунікаційні мережі, магістральні об'єкти; засоби збору та обробки інформації; природоохоронні споруди.

У діяльності сучасних підприємств важливу роль відіграє система забезпечення їх технологічним оснащенням (інструментом).

Під інструментом розуміють всі види технологічної оснастки: різальний, вимірю­вальний, допоміжний та інші види інструменту, а також штампи, прес-форми та інші пристрої.

Інструментальне господарство - це сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, які займаються придбанням, проектуванням, виготовлен­ням, відновленням і ремонтом технологічної оснастки, її обліком, зберіганням і ви­дачею на робочі місця.

Розрахунки річної потреби в інструменті здійснюють на підставі запланованих об­сягів виробництва продукції, номенклатури потрібної для цього оснастки і норм витрат інструменту.

Потреба в оснащенні для виробництва нових виробів визначається з урахуванням планових термінів і трудомісткості освоєння та випуску даних виробів; планової трива­лості випуску нових виробів; організаційних форм виробництва у період їх освоєння та випуску.

Норми витрат інструменту встановлюють залежно від типу виробництва. В основу розрахунків мають бути покладені питомі норми витрат технологічного оснащення

На основі розрахованої потреби в оснастці планово-економічним відділом підприє­мства розробляється програма її виготовлення в інструментальних цехах підприємства і складається замовлення на її придбання зі сторони.

Річний план роботи інструментального цеху складається з поквартальною розбивкою і включає наступні розділи:

1. Обсяг випуску продукції, в якому вказується обсяг продукції у грошовому та натуральному виразі.

2. Чисельність та заробітна плата, що розраховується за аналогічними показниками основних цехів.

3. Собівартість, де містяться калькуляції окремих видів технологічного оснащення, робіт, послуг, а також кошторис витрат на виробництво.

Планування діяльності ремонтного виробництва

Сучасне підприємство оснащене дорогим і різноманітним обладнанням, автоматичними системами, поточними лініями. Для надійної роботи обладнання вимагаєть­ся систематичне технічне обслуговування, виконання ремонтних робіт та заходів із технічної діагностики.

Ремонт - це процес відновлення початкової діє спроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання.

Склад і структура ремонтного господарства залежить від загальної та виробничої структури підприємства, характеру засобів праці, обсягу ремонтних робіт, рівня спеціалізації та інших факторів. Підрозділи, що входять до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію модернізацію діючих машин та устаткування.

Залежно від масштабів виробництва підприємства застосовують три форми організації ремонтно-профілактичних робіт:

- централізовану – весь ремонтний персонал підприємства підпорядковане» го­ловному механіку;

- децентралізовану – всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що підпорядковані начальникам цехів;

- змішану – поєднує в собі централізацію і децентралізацію: технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування – персонал ремонтно-механічного цеху.

Роботи з технічного обслуговування та ремонту устаткування плануються на підприємствах у формі перспективного плану, річних і місячних планів-графіків планово-попереджувального ремонту (ППР).

Відділом головного механіка підприємства за участю планово-економічного відділу роз­робляється план роботи ремонтно-механічного цеху (РМЦ), який включає, наступні роз­діли: виробничу програму; чисельність та заробітну плату, собівартість ремонтних робіт.

Виробнича програма складається в номенклатурному виразі та трудомісткості Вона передбачає проведення технічного (міжремонтного) обслуговування, періодичних планових ремонтів і модернізації..

Виробнича програма ремонтно-механічного цеху визначається згідно графіка планово-попереджувального ремонту (ППР). Річний графік ППР складається відповідно до норм тривалості ремонтного циклу, міжремонтного і між оглядового періодів із урахуванням структури ремонтного циклу.

Перед складанням плану ремонтних робіт необхідно проводити щорічний технічний огляд обладнання з метою уточнення його технічного стану. В плані вказуються терміни проведення ремонтів і оглядів по кожній обліковій одиниці. Вид чергового ремонту встановлюють згідно структури ремонтного циклу, а час його проведення – згідно нормативної тривалості міжремонтного періоду. Дату чергового планового ремонту визначають, беручи до уваги дату попереднього ремонту, відпрацьований час і стан устаткування.

Графік планово-попереджувального ремонту (ППР) складається по кожному об’єкту засобів праці, в ньому зазначаються види чергових ремонтів, терміни виконання кожного ремонту та огляду протягом року. На підставі річного графіку в залежності від завантаження ремонтних підрозділів розробляються квартальні та місячні графіки планово-попереджувального ремонту.

Планування енергозабезпечення підприємства

Виробнича діяльність сучасного промислового підприємства пов'язана із споживанням енергетичних ресурсів як власного виробництва, так і отриманих ззовні.

Основна задача енергообслуговування - надійне забезпечення підприємства всіма видами енергії встановлених параметрів при мінімумі втрат. Плановий обсяг і структура і структура енергоресурсів залежать, від потужності підприємства, виду продукції, характеру технологічних процесів, а також від зв'язків підприємства з районними енергосистемами.

Вирішення завдань з енергозабезпечення підприємства покладено на енергетичне господарство підприємства.

При розрахунку погреби в енергії та паливі необхідно враховувати виробничу програ­ма на плановий період, прогресивні норми витрат палива та енергії на одиницю продукції, норми витрат енергії та палива на власні потреби, організаційно-технічні заходи підприємства, випуск енергії за межі підприємства, норми втрат енергії в мережах.

Загальну схему енергоспоживання складають у вигляді енергетичного балансу, який являє собою систему взаємопов'язаних показників, що характеризують потребу підприємства у різних видах енергії, а також джерела її покриття.

Побудову енергетичного балансу починають із його витратної частини і проводять у два етапи:

• планують потребу підприємства в усіх видах палива і енергії;

• визначають втрати в мережі та перетворювальних засобах.

Розробка дохідної частини балансу (джерел покриття потреби в енергії) містить:

• розрахунок енергоресурсів підприємства, виходячи із потужності генеруючих установок і врахування можливого отримання палива та енергії від районних енергосистем;

• проектування режимів роботи агрегатів і розробку балансів генеруючих установок;

• визначення кількості енергії, що відпускається на сторону.

Аналіз доходної і витратної частин енергобалансу дозволяє намітити найбільш раціональні шляхи виробництва, отримання і споживання палива і енергії, а також є основою для розробки заходів із, виявлення внутрішньовиробничих резервів з метою їх використання в народногосподарському обороті.

Планування транспортного обслуговування виробництва

На сучасному промисловому підприємстві переміщується значна кількість різноманітних вантажів. Здійснення постійних виробничих взаємозв'язків між структурними підрозділами можливе лише при відповідному рівні організації транспортного господарства, що містить комплекс підрозділів, які займаються навантажувально-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів.

Вихідними даними планування господарської діяльності транспортного цеху є:

• плани матеріально-технічного забезпечення, комплектування й кооперування, плани реалізації продукції (збуту), капітального будівництва (за зовнішніми перевезеннями);

• виробнича програма обслуговуваних цехів згідно зі схемою вантажоперевезень, що діє на підприємстві (за внутрішніми перевезеннями);

• дані про наявний склад транспортних засобів;

• графіки технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів,

• нормативи трудових і матеріальних витрат па основні види транспортних навантажувально-розвантажувальних операцій.

Виробнича програма транспортного цеху складається з обсягів послуг у натуральному та вартісному виразі.

Номенклатурний план включає такі види робіт і послуг:

• доставку матеріально-технічних цінностей на підприємство;

• транспортування готової продукції підприємства до місця навантаження або до споживача;

• внутрішньовиробничі вантажопотоки;

• навантажувально-розвантажувальні роботи;

• технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів і механізмів;

• інші роботи та послуги.

• кошторис витрат на виробництво.

Планова собівартість одиниці вантажу визначається окремо за видами транспорту і діленням планового кошторису витрат по цеху на кількість тонно-кілометрів або тонн перевезених вантажів.

Витрати на утримання та експлуатацію транспортних засобів розраховуються згідно з установленими нормами та нормативами на підставі загальнодержавних норм вит­рат мастил, палива, автопокришок та розміру амортизаційних відрахувань.