
- •Механізми творення твору
- •2.Мовна діяльність автора.
- •5. Художній образ
- •6. Навколишній світ як система образів
- •7. Образна картина твору
- •8. Сфери художнього розкриття образу
- •9. Характерні ознаки твору
- •10. Механізми сприйняття твору
- •11. Сприймання і розуміння. Професійне і аматорське читання твору.
- •15. Поняття мовної особистості. Твір і текст
- •Класифікація мовних особистостей
- •16.Домисел і вимисел
- •17.Фактологічна, тематична і авторська структури твору
- •18. Факт і його оцінка у журналістському творі
- •19. Тематична, перцептивна, композиційна структури твору
- •20. Архітектонічна авторська, логіко-поняттєва авторська структури твору
- •21. Логіко-поняттєва перцептивна, емоційно-експерсивна структури твору
- •22. Інформаційна, перцептивна, комунікативна структури твору
- •24. Естетичні якості твору
- •25. Психологічні умови якісного сприймання.
- •26. Комунікативне призначення твору у різних сферах.
Механізми творення твору
Будь-який текст є результатом акту авторської предикації (судження) у графічно-знаковій формі. Текст - це графічно-знакова форма предиката, який існує у вигляді розгалуженої поняттєвої системи, що відображає предмет мовлення в образній або/і мовній, а також парамовній і емоційній формах. Механізм процесу творення тексту має логіко-психологічний і семантичний аспекти, пов’язані з особливостями акту предикації.
Логіко-психологічний механізм текстотворення працює тільки в умовах діяльності мовця і забезпечується дією усіх тих факторів, які зумовлюють діяльність людини взагалі і знакову активність зокрема. Таким чином, окрім будови, механізм текстотворення має ще й функціональний аспект.Отже, системно-структурна організація будь-якого тексту , має системне (будова) і функціональне (знакова діяльність) забезпечення в період предикації змісту тексту.
Нижче подаємо поетапний реальний процес тексте-творення з корекцією на професіональну роботу. Функціонування логіко-психологічного механізму відбувається на кількох рівнях:
1.Рівень дотекстової предикації, пов’язаної з долокутивним [9]актом предикації висловлювання (твору) (1-й рівень предикації). У професіональному мовленні це етап збору матеріалу та імітації мотивації (необхідності написання) твору.
2. Рівень дотекстової локутивної внутрішньомовної предикації (2-й рівень предикації). У професіональному мовленні це період імітації формування комунікативного задуму, комунікативної мети, це розробка теми. У цей період предикації серед образів розгорнутих мовних одиниць, які існують внутрішньо, у згорнутій формі, формуються паралельно такі ж образи графічно-знакових текстових одиниць.
3. Рівень локутивної явної мовно-текстової предикації (3-й рівень предикації. У професіональному мовленні це розкриття теми, це імітація процесу вибору форми вираження, текстових засобів.
2.Мовна діяльність автора.
Мовна діяльність. Діяльність ми називаємо складну сукупність процесів, які об’єднані загальною спрямованістью на досягнення певного результату. Суттєвою ознакою діяльн вваж: 1. ціліспрямованість. 2. структурованість. Мовна діяльність складається з усіх проявів мовної поведінки носія мови. Отже, мовна діяльність – це один із наймолодших видів діяльності людини і як будь-який вид діяльності вона може бути, як професійною, так і непрофесійною. Для звичайного мовця характерна неусвідомлена мовна діяльність.професійне мовлення відрізняється від непрофесійного мовлення більшою і спеціальною усвідомленністю процесу породження висловлювання та його сприймання (перцепції). Найважливіша риса проф мовлення – це цілеспрямованість.цілеспрямоване мовлення відрізняється більшою чіткістю та точністю висловлювання. Журналіст та редактор – професійні мовці, які суттєво впливають своїм мовленням на суспільство і виражають потреби суспільства. Редактор та журналіст стоять перед необхідністю усвідомлення власного мовлення, та його вдосконалення. Кожний автор повине усвідомлювати себе автором. Усвідомлення мовцем себе автором є одним з найбільших досягнень цивілізації. Несвідоме авторство – це таке авторство при якому внесок окремої людини у створення тексту є неусвідомленим і тому не підлягає визначенню. Свідоме авторство – це коли мовлення усвідомлене мовцем і відповідно контролюється ним і регулюється. Преоставляється більша свобода творчості, більша незалежність від традицій, більші творчі можливості. Розвитку сприяло перше й друге відчуження автора. Свідоме авторство завжди являє собою совокупність певних складових: комунікативний задум – це предметний зміст комунікативної мети. Комунікативна мета, мотив і комунікативний смисл.
3. Психологія образного відображення дійсності Психіка, як зазначав Іван Павлов, не зводиться до системи умовних рефлексів, а передбачає образне відображення дійсності. Адже образ — це цілісне відтворення у психіці структури окремого предмета чи сукупності предметів, чи відносин між предметами або їх станами. Образ має цілість і не може виникнути без синтезуючої, координуючої участі, яка здійснює взаємозв'язок узагальнює інформацію, що сприймається, тобто психічне образне відображення здійснюється у формі відчуття, сприйняття, уявлень. Основою мистецтва є художньо-образне відображення дійсності. Під відображенням дійсності ми розуміємо процес впливу на душу, органи чуття, усвідомлення явищ і предметів світу, що оточують людину.
4. Поняття про образ Загальноприйнятим є визначання образу, яке дав в свій час Л. Тимофєєв: „ Образ – це конкретна і водночас узагальнена картина людського життя, що створена за допомогою вимислу і має естетичне значення”. Дане визначення як таке, що відображає естетичну суть образу Л. Тимофєєв протиставляє широковживаному, але термінологічно не конкретизованому визначенню образу, як узагальненого відображення дійсності у формі одиничного, індивідуального. В основі образу, як специфічної форми відображення дійсності лежить первинний, або так званий чуттєвий образ (конкретна чуттєва данність предмета відображення, коли реальність постає такою якою ми її бачемо чи могли б побачити, сприймаючи безпосередньо. Група вторинних значень поняття образ з`являється у зв`язку з необхідністю позначення внутрішньої специфіки кінцевого результату форм образного мислення. стосовно літ-худ твору образами називають як окремі словесні уявлення так звані „мікро образи”, чи словесні образи, під якими найчастіше розуміють тропи та різноманітні синтаксичні фігури, так і більш значні смислові одиниці твору або його макро борази, до яких відносять зображених у творі людей, твари,і тд.