Література

1. Рейнгольд Г. Умная толпа: новая социальная революция / Говард Рейнгольд ; [пер. с англ. А. Гарькавого]. – М. : ФАИР-ПРЕСС: ГРАНД, 2006. – 415 с.

2. Романенко С.В. О толпе, флешмобе и задачах социологии : [Електронний ресурс]/ Романенко С.В. // Вестник ОНУ. Том 10. – Выпуск 11. – С. 80-87. - Режим доступу: http://dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/1437/1/%D0%92%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D0%9E%D0%9D%D0%A3%20%D0%A1%D0%BE%D1%86%20%D1%82%2010%20%D0%B2%D1%8B%D0%BF%2011_80-87%2B.pdf

3. У Черкасах молодь провела патріотичний флешмоб : [Електронний ресурс]// Молодіжний новинний портал Пункт. – Режим доступу: http://punct.com.ua/news/u-cherkasah-molod-provela-patriotychnyj-flesh-mob/

4. Патріотичний флешмоб влаштували учні української гімназії у Сімферополі : [Електронний ресурс]// Телеканал новин «24». – Режим доступу: http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?patriotichniy_fleshmob_vlashtuvali_uchni_ukrayinskoyi_gimnaziyi_u_simferopoli&objectId=179274

5. Як Україна святкувала День Соборності : [Електронний ресурс]// Тиждень.ua. – Режим доступу: http://tyzhden.ua/News/40152

6. Перший флешмоб в ТНТУ : [Електронний ресурс]// Персональний блог Олега Назаревича. – Режим доступу: http://taltek.info/flashmob-tntu2012.html.

7. Студенти агроуніверситету організували патріотичний флешмоб : [Електронний ресурс] // Житомир-Онлайн. – Режим доступу: http://zhitomir-online.com/suspilstvo/17938-studenti-agrounversitetu-organzuvali-patrotichniy-fleshmob.html

Проповідь як механізм продажу релігійних послуг в Україні

Шостак О.В.

студент факультету соціології та управління ЗНУ

Проповідь в найширшому розумінні – це вираження та розповсюдження певних ідей, знань, думок їх переконаними прихильниками, яка, в першу чергу, розглядається як невід’ємна складова будь-якої релігії. Але чи завжди проповідь є тим безкорисним даром, який пропонуэться нам тими чи іншими служителями церкви? Відповідне питання виникає у зв’язку з тим, що релігійні організації, як будь-які недержавні громадські об’єднання, існують за рахунок певних коштів, що потрапляють до них з різних джерел. Одним з таких джерел є прихожани, задоволення релігійних потреб яких дозволяє організаторам сподіватися на отримання від них певних пожертвувань. Саме за рахунок них церква забезпечує свої найактуальніші потреби – оплачує оренду приміщень, комунальны послуги або забезпечує роботу супутникового каналу тощо. Однак за умов постійного збільшення кількості релігійних організацій, постає більш проблемне питання про те, що насправді мають на меті проповідники – збільшення кількості послідовників чи збільшення благодійних внесків, на які постійно посилаються під час проповідей ты чи інші офіційні представники релігійних організацій (прикладом цьому можуть бути програми, що транслюються на християнському телебаченні «CNL»).

Основним механізмом продажу релігійних послуг, а значить залучення нових послідовників, є проповідь. Проповідь для церкви є одним і тим же, чим є реклама для комерційної організації. Саме за рахунок проповіді представники релігійних організацій забезпечують передачу необхідних повідомлень аудиторії з елементами пророкування та повчання. Різниця між рекламним повідомленням та проповіддю в тому, що перше має за мету донести до людей інформацію про об’єкти і події, які в більшості стосуються матеріальної культури, в той час як у другому випадку проповідник рекламує послуги своєї релігійної організації.

Як і в рекламі, не можна бути на 100% впевненим у тому, що представники церкви не використовують у своїх «рекламних промовах» елементи агітації та маніпуляції суспільною свідомістю. Зазвичай об’єктами відповідного впливу стають люди із слабким характером або люди, які опиняються у складних життєвих обставинах, останнім засобом виходу з яких чомусь стає звернення до Бога. В таких проповідях людина, котра їх здійснює, обіцяє іншим, що віра у Бога допоможе їм подолати усі труднощі та знайти щастя. Проповідник рекламує свою віру та церкву, говорячи людям, що тільки тут вони знайдуть необхідну підтримку та вирішення своїх проблем. Основне завдання проповідника полягає у тому, щоб впевнити людину думати та діяти відповідно до певного сценарію, викликати відповідний відгук у слухачів, що є основною метою реклами.

Слід зазначити, що маніпулювання свідомістю прихожан здійснюється непомітними, але діючими способами, які вже не перший десяток років відпрацьовано на продажах товарів та послуг відомими транс-національними корпораціями. Зазвичай, релігійні оратори в процесі своїх промов поступово нав’язують людям такі цінності та установи, що збільшують залежність послідовників церкви від релігійної громади, по-перше, та зменшують критичне ставлення до інформації та знань, що надається у проповідях авторитетів церкви. Так, більшість прихильників різного роду протестантських релігійних церков на конструктивну критику «чужих» навчені відповідати не логічними розсудами, а простим замиканням в собі, навіть ігноруванням, та відмовкою «це за тебе говорить диявол!».

Сьогодні проповідь релігійних авторитетів, особливо перед камерами журналістів, в більшості випадків є прихованою рекламою, де оратор використовує настрої людей як засіб керування ними. Проповідники говорить про омани, недоліки, вади сучасного життя, доносячи при цьому до слухачів, що люди, які відносяться до церкви та живуть по її законам, будуть захищені від усього цього та зможуть вести праведне життя, за яке будуть винагородженні у майбутньому. Таке маніпулювання свідомістю прихожан є найбільш дієвим способом залучення їх до церкви та отримання вигоди з кожної людини.

Особливого значення набувають проповіді у поєднанні з явною рекламою релігійного характеру. Такою рекламою церкви є, наприклад, короткі уривки з проповідей, які все частіше з’являються на стінах будинків та на біл-бордах у містах країни, наприклад: «Я стал молиться. И Господь мне ответил. – О.Белов». На такій рекламі, особливо офіційно оплачуваній, завжди є контактна інформація релігійної організації.

У кожних своїх проповідях релігійні оратори можуть маніпулювати свідомістю послідовників або слухачів, акцентуючи увагу на тому, що «справжні» члени релігійної спільноти повинні творити добро. Одним з найкращих прикладів цього добра є активна участь у діяльності спільноти, що передбачає надання грошової чи часової (людської) допомоги як засобу обміну на задоволення релігійних потреб. Зазвичай, одним з таких прикладів є пожертвування на благо церкви на те, щоб вона могла працювати далі та «надавати допомогу нужденним».

Так, людина, приходячи до церкви та побачивши скриньки для пожертвувань, звертає увагу на те, для чого ці пожертвування збирають. Зазвичай на скриньках пишеться, що гроші будуть використані на благо церкви або на допомогу бідним. Людина, поклавши у таку скриньку гроші, почуває себе так, неначе вона сама врятувала нужденних або допомогла церкві, почуття власної гідності та незамінності змушує людину раз у раз здійснювати подібні пожертвування. У випадку ж, коли людина не поклала гроші у скриньку, на якій написано, що хтось «потребує саме вашої допомоги», людина буде страждати від почуття провини та наступного разу вже не зможе пройти повз скриньку, не здійснивши «гарної справи».

Таким чином, можна зробити висновок, що проповідь є механізмом продажу релігійних послуг у зв’язку з можливістю використання її в якості латентної чи явної реклами, метою якої є збільшення кількості прихильників як основного джерела матеріального забезпечення діяльності релігійної організації.