Література

1. Малахов В.С. Национализм как политическая идеология: Учебное пособие. – М.: КДУ, 2005. – 320 с.

2. Тищенко Ю. Громадянське суспільство в Україні та «політика ідентичності»/ Ю. Тищенко, С. Горобчишина. – К.: Україна, 2010. – 76 с.

3. Нагорна Л. Регіональна ідентичність: український контекст. – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України, 2008. – 405 с.

Музейна справа в закладах освіти полтавщинияк один із шляхів збереження духовних цінностей

Драч Н.В.

методист Полтавського обласного інституту післядиплдомної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського

Коли шляхетна людина вчить і виховує,

вона веде, але не тягне за собою,

спонукає, але не змушує,

вказує шлях, але дозволяє учню йти самому.

Конфуцій

На сучасному етапі розвитку українського суспільства все з більшою гостротою постає проблема відродження культури та духовності, що базується на формуванні потужної системи глибинних морально-етичних цінностей. Всі ці складні питання підштовхують досвідчених людей до нового осмислення світобачення сучасної особистості.

Ще здавна устрій життя людей будувався на моральних та матеріальних цінностях, але основою взаємовідносин та самого життя  були саме духовні категорії: любов, підтримка, доброта, милосердя, щастя.

«Цінності, - писав В.П. Тугарінов, - це те, що потрібно людям для задоволення потреб та інтересів, а також ідеї та їх спонукання як норми, цілі та ідеалу».

Ціннісний світ кожної людини неосяжний. Проте існують «наскрізні» цінності, які є практично стрижневими в будь-якій сфері діяльності. До них можна віднести працьовитість, освіченість, доброту, вихованість, чесність, порядність, терпимість, людяність. Саме падіння значимості цих цінностей в той чи інший період історії завжди викликає в суспільстві серйозне занепокоєння.

Школа була і залишається центром виховання в маленькій людині майбутнього громадянина високої духовності, доброти і чуйності, радості пізнання, доброзичливості і людяності.

Вданий час зріс інтерес до краєзнавства, тобто комплексного вивчення рідного краю в різних аспектах: природно-географічному, культурному,

історичному. Багато вчителів у своїй урочній та у позаурочній діяльності все частіше звертаються до проблеми використання краєзнавчого матеріалу з метою формування знань, умінь і ціннісних орієнтацій, розвитку творчих здібностей виховання поваги до культури та історії рідного краю. Академік Д.С. Лихачов говорив: "Якщо людина  не любить хоча б зрідка дивитися на старі фотографії своїх батьків, не цінує пам'яті про них ... - значить, він не любить їх. Якщо людина не любить старі вулиці, нехай навіть і поганенькі, - значить, у нього немає любові до свого міста. Якщо людина байдужа до пам'ятників історії своєї країни, - він, як правило, байдужий до своєї країни ".

Незаперечна роль музеїв у формуванні в учнівської молоді громадянського світогляду, усвідомлення взаємозв’язку, виховання любові до праці, рідної землі, мови, культури, моралі, вивчення та пропаганди пам’яток історії, культури і природи рідного краю, поваги до людей праці. Матеріали та пам’ятки історії, культури та природи, зібрані дітьми під час експедицій, походів, зустрічей з цікавими людьми, стають основою для створення експозицій музеїв різних профілів. Музейні експедиції постійно оновлюються, доповнюються новими документами, експонат,тами, створюються нові розділи.

Полтавщина славиться своїми історичними місцями, пам’ятками архітектури, природи, безліччю цікавих державних музеїв. Але якщо завітати до деяких музеїв при навчальних закладах області, то можна побачити, наскільки професійно й ґрунтовно підготовлені їх експозиції, скільки цінних оригінальних і унікальних експонатів вони містять. Можна з впевненістю сказати, що освітянські музеї відіграють у культурному житті не лише Полтавщини, а й у інших регіонах України велику роль.

У закладах освіти Полтавської області працює 183 музеї різних профілів, з них широкого історичного профілю – 39, військово - історичних – 21, історії освіти - 23, історії населеного пункту – 13, історії хліба – 5, матері – 2, історії козацької слави – 1, краєзнавчих – 11, літературних – 7, меморіальних – 7, етнографічних – 42, природничих – 1, художніх – 4, мистецьких – 4, літературно-меморіальних – 2, геологічних - 1. При професійно-технічних навчальних закладах діють 3 музеї, при вищих навчальних закладах – 3.

Почесне звання «Зразковий музей», яке присвоюються міністром освіти і науки за значні успіхи в роботі, в області мають 16 музеїв.

Хочу познайомити з двома такими музеями: музеєм бойової та трудової слави при Полтавському професійно-технічному училищі № 23 м. Полтави та музеєм хліба при Тростянецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Полтавського району.

Історія музею бойової та трудової слави при Полтавському професійно-технічному училищі № 23 м. Полтави, який є своєрідною візитною карткою училища,розпочинається у 1975 році з невеличкої експозиції, присвяченої Герою Радянського Союзу С.С. Бірюзову. Завдяки цілеспрямованій пошуковій роботі було зібрано значну кількість різних експонатів. 6 травня 1985 року відбулося урочисте відкриття музею після реконструкції.

У 1988 році музею було присвоєне звання народного (постанова колегії Міністерства культури УРСР від 28.04.1988 р. № 4/21-г). А 5 жовтня 2009 року музею присвоєно звання «Зразковий музей» (наказ МОН від 05.10. 2009 р. №916)

Фонди музею поповнюються за рахунок пошукових операцій, які проводять учні закладу, члени пошукового закону. Завдяки цілеспрямованій пошуковій роботі були знайдені ветерани, які пройшли війну у складі 132 стрілецької дивізії та мешкали після війни у Полтаві та області. Були проведені зустрічі з ветеранами або їх родичами. Під час таких зустрічей записані спогади, які зараз зберігаються у музеї. За результатами цієї пошукової роботи надрукована брошура «Книга пам’яті: Воїни 132 стрілецької дивізії – наші земляки».

Щорічно до Дня заснування 132 стрілецької дивізії для учнів І курсу проводиться виховна година на тему «9 вересня – річниця заснування 132 стрілецької дивізії», яку проводять учні разом з керівником музею.

Одним із ключових завдань музею є патріотичне виховання: виховувати в учнів повагу до героїзму, відваги і стійкості співвітчизників, вшановувати всіх учасників захисту Батьківщини, формувати почуття гордості за старше покоління. Тому активом музею ведеться значна робота у цьому напрямку: організовуються виховні години, присвячені Великій Вітчизняній війні, конференції, зустрічі з ветеранами, тематичні вечори, обговорення літературних творів, спогадів ветеранів.

Члени гуртка, які працюють на базі музею, побували на місцях, пов’язаних із перебуванням у Полтаві 132-ої стрілецької дивізії: це будинок, де напередодні війни мешкала родина С.С.Бірюзова, колишній штаб 132-ої стрілецької дивізії та місце розташування дивізії. У січні 2010 року було надруковано брошуру «Маршал Радянського Союзу Бірюзов Сергій Семенович. Життєвий та бойовий шлях». Також було здійснено дослідження бойового шляху 95-ої (226-ої) дивізії, яка визволяла наше місто. За результатами дослідження надруковано брошуру: «Короткий опис бойового шляху 95-ї (226-ої) гвардійської Полтавської орденів Леніна, Червоного Прапору, Суворова ІІ ступеня, Богдана Хмельницького стрілецької дивізії».

«Величезний життєвий досвід накопичили ветерани за своє тривале і нелегке життя. Їхня пам'ять містить неймовірну кількість найціннішої інформації про побачене і пережите. Ця інформація з часом може бути втрачена назавжди. І саме ми повинні донести її до майбутніх поколінь» - говорять учні навчального закладу, які пишаються своїм музеєм.

Заслуговує увагу і музей хліба при Тростянецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів Полтавського району, який заснований 13 грудня 1999 року.

Коли запитали директора школи Лавроненко К.М., яка є організатором створення музею, - «Чому саме музей хліба?», можна почути чітку відповідь «Тому, що основою життя в усі часи і в усіх народів був, є і залишатиметься хліб. Наше ж завдання – виховати любов і повагу, бережливе ставлення до хліба, до людської праці, до людей праці, зберегти духовні цінності.

Перший розділ музею «З історії знарядь праці хлібороба» представляють три стенди «З історії хліборобства», «Що дають нам зернові культури», «Від зернини до хлібини», а також виставка натуральних експонатів. Відвідувачів зацікавлює набір інвентарю, який використовували для випікання хліба у печі та варіння каш: чаплія - нею розгрібали по боках або згрібали на край печі жар, перед тим, як посадити в неї хліб, пироги чи інші хлібобулочні вироби; три дерев’яні лопати (різні між собою як за формою, так і за способом їх виготовлення), якими саджали у піч хліб. З’явилося на виставці і жорно, у якому подрібнювали зерно, казанок - для варіння каші, полив’яні миски - для того, щоб насипати в них кашу

Розділ ІІ «З історії хліба» представляють теж три стенди. На стенді "Хліб у полі" подано характеристику злакових культур, їх властивості, ознаки, відмінності, а також географію деяких сортів пшениці, їх авторів та роки відкриття. Із матеріалів стенда "Хліб у коморі" можна отримати інформацію про крупи, традиційні страви із зерен злакових культур. Стенд «Хліб на столі» – розповідає про появу першого хліба у вигляді каші, коржів та випічка хліба у наші дні. Види хлібобулочних виробів у залежності від виду борошна, способу випічки. Характеристика окремих видів хліба.

Із натуральних експонатів представлено гербарії злакових культур. Зроблено виставку зернових та круп, які виготовляються з цих зернових. Зібрані зразки районованих зернових та зернових, які вирощувалися і вирощуються на полях нашого господарства. Всього 38 експонатів

Наступні розділи мають такі назви «Хлібом дорожить умійте» та «Хліб у народних звичаях і обрядах» представлений двома стендами.

Члени ради музею, які входять в склад пошукових загонів провели пошукову роботу та оформили матеріали по темі «Зберегти святу пам’ять про жертви голодомору – наш обов’язок», «Голодомор 1932 – 1933 років на Полтавщині».

У ході підготовки до відзначення 65-ої річниці Перемоги педагогічним та учнівським колективами зібрано та систематизовано матеріал про наш край в роки війни та роль хліба в цей час для тих, хто залишився вдома, хто воював на фронтах війни і для тих, кому випала доля остарбайтерів. Цей матеріал та експонати знаходяться в окремій класній кімнату, як філія музею хліба.

Перша експозиція - «Невільники третього рейху» розповідає про жителів сіл сільської ради, які були насильно вивезені в роки війни до Німеччини: тут фотографії цих жителів, їх спогади та розповіді про них, а також рубрика «Листи з неволі». Чільне місце відведено жительці села Вільшана Галєєвій Н.П., яка будучи у неволі, писала вірші. Оригінали цих віршів вона передала нашому музею.

Друга експозиція «Згадаймо всіх поіменно» знайомить зі списками жителів села, посмертно занесених до Книги Пам’яті, списки тих, хто за щастя онуків воював і відчув радість Перемоги: їх фотографії, спогади про них, ксерокопії нагород і документів. Це їх імена озвучують щорічно в День Перемоги на сільському мітингу.

Експозиція «Дитинство, опалене війною» розповідає про дітей війни, які проживали і проживають в селах сільської ради: імена, спогади, документи, які визначають їх статус

Четверта експозиція «Бойовий шлях 89 ГМП», Цей полк визволяв село у вересні 1943. На карті схематично показано його бойовий шлях; зібрано переписку школи з ветеранами полку, фотографії про зустріч жителів села з воїнами – визволителями, яка відбулася у вересні 1978 та 1983 років.

Про музей Хліба неодноразово писали в газетах районного, обласного рівня.

Музей є відкритим не лише для учнів школи, району, області, а й для усіх бажаючих. Неодноразово на базі музею проводились різні заходи обласного рівня.

Музей при закладі освіти – один із важливих засобів удосконалення всього навчально-виховного процесу комплексного виховання учнів, розширення їх кругозору, розвитку пізнавальних інтересів і здібностей, формування духовних цінностей.