Феномен хабаря в українському суспільстві

Ірза Ю.В.

Студентка Запорізького національного університету

Проблема хабарництва для українського суспільства є достатньо актуальною та, на думку багатьох експертів, є головною загрозою для нормального розвитку та функціонування держави. Хабарництво в органах державної влади, що є основою для розвитку корупції владних структур, перешкоджає ефективному державному управлінню, тягне за собою величезні додаткові витрати з боку держави і населення. Актуальність боротьби з негативними проявами хабарництва не викликає ні в кого сумнівів.

На сьогоднішній день корупція є одним з найбільш поширених та небезпечних злочинів. Існує дуже багато її проявів. Одним з найбільш розповсюджених видів корупції в нашому суспільстві є хабарництво. Це явище існує там, де є посади і посадові особи, які розподіляють соціальні блага. Хабарництво не є новим явищем для України, адже в тих чи інших формах воно було присутнім на всіх етапах розвитку держави. Доказом хабарництва в давнині може слугувати «Повість минулих літ». Князь Ігор, після традиційної процедури збору данини з древлян, вирішив зловжити своїм державним положенням, повернувся знову та почав вимагати додаткової винагороди, в результаті чого був позбавлений життя.

В минулому взяти чи дати хабар було великою ганьбою, тому на це погоджувалися не всі. А зараз же, для більшості українців, хабар є звичайною справою. В українському суспільстві з його рівнем життя і мораллю зробити будь-що без хабаря дуже важко, тому хабарництво зустрічається майже в усіх сферах життєдіяльності людини, та, нажаль, стало невід’ємною частиною її життя. Одним з факторів, який підштовхує посадових осіб на зловживання своїми повноваженнями стає законодавча плутанина, заплутаність і суперечливість правових норм, за яких звичайний громадянин відчуває себе безпомічним, а посадова особа при підносить свою значимість в суспільстві. Особливість феномену хабаря в радянському суспільству полягала в тому, що її перестали соромитися, і вона поступово починає ставати нормою суспільного житті, тобто контроль завдяки суспільного осуду почав втрачати свою функцію. Різкий спалах поширення хабарництва відбувся в Україні в перші роки незалежності.

За даними соціологічного опитування «Корупція в Україні» Інституту Горшеніна, що було проведено з 12 по 14 червня 2010 року, не зважаючи на засудження хабарництва як соціального явища, українці використовують його для розв‘язання своїх життєвих проблем. Більша частина громадян України (68,8%) вже «давала хабаря» подарунками чи грошима людям, від яких, тим або іншим чином, залежало вирішення їх проблем.

Через тривалість існування феномену «хабарю» в Україні до нього склалося більше позитивне, ніж негативне ставлення. «Хабарництво» як один із видів злочину не сприймається суспільством як щось погане та протизаконне, а ставлення до нього істотно відрізняється від зазвичай декларованого. До поняття «хабар» відносяться майже нейтрально: ніякого вираженого негативного відношення до нього немає. Він для багатьох громадян виступає нормальним, поширеним явищем, яке не заслуговує на засудження та покарання і навіть навпаки люди вважають, що якщо не дати хабаря, то питання не буде вирішене, що хабарі спрощують вирішення проблем. Це явище не можливо викорінити повністю. Справжню причину непотоплюваності хабарництва треба шукати в тому, що воно нерозривно зв’язано з державним ладом і укладом політичного життя України. Хабар у владних взаєминах виступає як свого роду данина посадовим особам за їхню політичну лояльність державному режиму. Чиновники є головною опорою адміністративної держави, оскільки більше усіх інших верств населення зацікавлені у його збереженні, за для можливості розпоряджатися ресурсом владних повноважень на свою користь. Таким чином за відданість і лояльність держава дає можливість посадовій особі одержувати статусну винагороду, яка не вимагає особливих зусиль. Як показує опитування проведене Інститутом соціології НАН України, 12,6% громадян України не засуджують хабарництва. Це найвищий показник серед європейських країн. З точки зору пересічних громадян, хабар є показником стану і статусу його отримувача в суспільстві.

Подолання феномену хабарництва українське населення покладає, перш за все, на владу. Тому, щоб позбутися цього негативного явища, потрібно провести ряд певних заходів. В першу чергу, необхідно формувати відповідну правову культуру –у людини з раннього віку формувати ставлення до хабарництва як до дуже ганебного явища, щоб люди не перекладали боротьбу з хабарництвом на владу, а починали з себе. Але це не буде мати сенсу, якщо ці дії не підкріплювати покращенням рівня життя українця. Тобто можна встановити такий рівень заробітної плати при якому людям хабар буде не потрібним. А також збільшити міру покарання за «хабар» і позбавляти людей після цього можливості займати керівні посади. Але це потрібно застосовувати до всіх, а не вибірково.

Отже, нам потрібна не тільки така стратегія, яка б формувати відповідну правову культуру, але й перекривала б можливість вчинити такий злочин і залишитися непоміченим. Таким чином можна буде поступово зменшити рівень хабарництва в українському суспільстві. Але не варто тішити себе ілюзіями, що від хабарництва можна позбутися остаточно і назавжди забути про це негативне соціальне явище в історії нашої держави. Необхідно поставити перед собою завдання сформувати для переважної більшості наступних поколінь відношення до феномену хабарництва, як до чогось зневажливого і жалюгідного.