Література

1. Андронова І. Культура вітчизняної історіографії гендерного аспекту політичної культури / І.Андронова.- Вісник книжкової палати: Науково-практичний журнал. – К.: 2006. – с. 47 – 49.

2. Бортников В. Розмежування в Україні в контексті ціннісної ідентифікації населення / В. Бортников // Політичний менеджмент. ― 2007. ― № 1 (22). ― с. 37―47.

3. Духовні цінності як основа відродження української нації / [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://sd.net.ua/2009/09/27/dukhovn_cnnost_jak_osnova_vdrodzhennja_ukransko_nac.html

4. Журженко Т. Міф про дві України / Т. Журженко // Сучасність. ― 2003. ― № 4. ― 123с.

5. Матвєєв С.Д. Політична психологія / С.Д.Матвєєв/ Навчальний посібник. – Київ,: ЦУЛ, 2003. – с. 216.

6. Політична культура сучасної України Політологія: курс лекцій Навчальний посібник / Тернопіль, 2004.- 236 c

7. Сипко О. С. Політична свідомість і політична культура сучасної України: регіональні особливості в контексті проблеми формування української політичної нації / О. Сипко // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Питання політології. –― 2001. ― № 518. ― 156 с.

8. Сучасна релігійна ситуація в Україні: стан, тенденції, прогнози. – К., 1994. – с. 9.

9. Феномен політичної свідомості, культури та ідеології /[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.br.com.ua/referats/Politologiya/24259-7.html

10. Хархаліс У.М. Риси української ментальності та їх прояв у народній обрядовості / [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.rusnauka.com/SND_2007/Philosophia/18373.doc.htm

11. Яременко О.О. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи / О.О. Яременко, О.М. Балакірєва - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000 / [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.health.gov.ua/health.nsf/b273bf173900f702c12565fb002ce0c0/65a75f305f22b56dc22569fb0037d358?OpenDocument

Революційної музики на формування суспільної свідомості

СікорськаО.О.

Студентка групи 3110-1-1 Факультету соціології та управління

В умовах сучасних політичних трансформацій в світі та в Україні актуальними постають проблеми керування масами. І хоча всі країни визнають цінність миру, радикальні методи боротьби і досі є популярними. Зважаючи на це, не втрачає своєї актуальності і питання дослідження ефективних механізмів впливу на масову свідомість та управління нею під час подібних радикальних політичних перетворень, зокрема під час революцій. Не зважаючи на чисельність робіт, присвячених психології мас, маємо відзначити наявність значного евристичного потенціалу у ґрунтовному аналізі музики як інструменту впливу на суспільну свідомість. Саме остання і постає предметом нашого дослідження.

Вдаючись до історичного екскурсу, зазначимо, що музика привертала дослідницьку увагу ще в часи Античності. Так дослідженням її соціальних функцій займалися Аристотель, Піфагор, Платон, в середні віки – АвгустінАврелій, Фома Аквінський. В Новий Час цієї проблеми торкалися Д. Дідро, Р. Декарт, Г.В.Лейбніц, Ж.-Ж. Руссо. Одним з відомих розробників соціології музики Т.Адорно були виділені такі її функції: естетичне задоволення та споживання. Серед сучасників на пострадянському просторі цієї проблеми торкалися М.Каган, Ю.Борев.

Важливим фактором успіху революції є рівень згуртованості та емоційного піднесення протидіючих сил. Про вплив музики на масову психічну свідомість людство знало вже давно. Ті самі барабани або оркестри під час військового параду є ні чим іншим як підкоренням психіки мас єдиному ритму, за допомогою якого можливим є її контроль. Музика здатна змінювати вектор людського настрою, користуючись різноманітними прийомами: ритмом, тональністю, інструментальним та голосовим виконанням тощо.

В межах даного дослідження ми здійснили ретроспективний аналіз революційних подій в Європі, що відбулись у XX та XXI столітті, на предмет специфіки музичного супроводу. В результаті ми отримали:

№	Країна	Роки	Розповсюджена революційна музика
1.	Росія	1905 - 1907	Пісня «Варшавянка»
2.	Росія	Жовтень 1917	Пісня – гімн «Інтернаціонал»
3.	Іспанія	1936 - 1939	Пісня «LajovenGuardia»
4.	Німеччина	1934	Пісня «Єдиний фронт»
5.	Португалія	1974	Пісня – гімн «Arante, Camarade»
6.	Чехословаччина	1989	Поширеної революційної музики не виявлено
7.	Румунія	1989	Пісня – гімн «Вночі»
8.	Югославія	2000	Поширення набули сербські народні пісні
9.	Грузія	2003	Пісня «Гімн революції роз»
10.	Україна	2004	Пісня – гімн «Разом нас багато»

Таким чином, з 10 випадків революцій, що сталися на теренах Європи в XX та XXI століттях, 8 мають специфічний музичний супровід, що асоціюється саме з цими подіями, 1 - не має такого супроводу (Чехословаччина) та 1 мала лейтмотивом подій сербські народні пісні (Югославія). Відсутність революційних пісень під час подій в Чехословаччині можна пояснити характером та змістом перевороту. Це одна з так званих «оксамитових революцій», безкровних, що тривала лише 10 днів. Під час цієї революції не спостерігається активних форм масових дій, що зумовлює відсутність використання музики як інструменти впливу на масову свідомість.

Поширеність сербських народних пісень під час подій 2000 року в Югославії можна пояснити постійними міжетнічними конфліктами. За допомогою звернення до народних пісень акцентується увага на сильній національній ідентифікації сербів. Ці пісні сприяли об’єднанню сербських сил в політичній боротьбі та поглибленню існуючих бар’єрів з іншими національностями.

Цікавим також є випадок з поширенням «Інтернаціоналу» в Росії в 1917 році, адже він був написаний вже після подій Жовтневої революції. Переворот стався вночі з 25 на 26 жовтня (за старим стилем), тому недивно, що самі події не мали музичного супроводу. Але ця пісня-марш безперечно стала символом громадянської війни, що настала внаслідок подій перевороту. Особливістю інтернаціоналу є урочистий веселий настрій, що стверджує перемогу революції та перемогу робітничого класу у громадянській війни, хоча, за великим рахунком, боротьба ще тривала.

Треба також звернути увагу на те, що вся музика має пісенний характер, а не інструментальний. Текст в піснях є додатковим джерелом інформації. Через нього можна розкрити не тільки настрій музики, а змістовне наповнення, апелювати не тільки до інтуїтивного сприйняття мелодії, а і до специфічних соціокультурних рис народу.

Отже, в ході революції політичні сили повинні мати міцну соціальну основу, яка здатна стати підґрунтям для реалізації революційної мети. Однак ефективна взаємодія з масами залежить від адекватності використання механізмів управління ними. Пісня може мати не тільки консолідуючий характер як символ революційної боротьби, а за допомогою специфічної побудови впливати на суспільну свідомість, емоційний стан, посилювати, або послаблювати готовність до боротьби. Тому ця проблема потребує подальшого аналізу та апробації соціологічного інструментарію, що дозволить виявити реальні форми впливу революційної музики на формування суспільної свідомості та визначити ефективні механізми іі застосування.