Література

1. Бусыгина И.М. Политическаярегионалистика / И. М. Бусыгина. – М. : Московскийгосударственныйинститутмеждународныхотношений (Университет); РОССПЭН, 2006. – 280 с.

2. Декларація щодо регіоналізму в Європі // Калитчак Р.Г. Регіоналізм у європейських інтеграційних процесах / Р. Г. Калитчак. – К. : Знання, 2007. – С. 254-264.

3. Шавкун І. Г. Менеджмент ХХІ століття : колізія між глобалізацією і регіоналізацією [Електронний ресурс] / І. Г. Шавкун. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpgvzdia/2008_35/pdf_35/VISNIK_35_8.pgf

Віртуальний виміргромадянської культуриукраїни

Руднєва А.О.

Український політичний вимір з моменту набуття нашою державою статусу незалежності постійно перебуває у стані трансформації та модернізації, до того ж цей стан набув системного характеру: від технічних засобів здійснення владних повноважень до духовного простору українського суспільства. В умовах зламу старої системи буття та процесу становлення нової ми спостерігаємо зміни в просторі цінностей, ціннісних орієнтації та поведінки особи, окремих груп та соціуму в цілому, зіткнення інтересів різних соціально-політичних сил, конфлікт та діалог традицій і новаторства, які справляють свій вплив на політичне життя та є показником якості та зрілості політичної системи України.

Зміна культурно-ціннісної парадигми та віртуалізація сучасного життя, як соціально-політичного, так і культурного, економічного та ін., за рахунок стрімкого розвитку електронних та комунікативних технологій, широкого використання мережі та ресурсів Інтернет, є факторами соціальних та культурних змін, в тому числі конфігурації самого суспільства. В цих умовах відбувається політична участь громадян таформування громадянської культури сучасної української держави.Під громадянською культурою ми розуміємо вищий щабель розвитку політичної культури, який характеризує особистість як свідому, моральну, відповідальну, з почуттям громадянської гідності та обов’язку, що самостійно може приймати рішення та нести відповідальність за власну поведінку, яка бере активну чи пасивну конструктивну участь у соціально-політичних процесах власної держави, не порушуючи цілісності та стабільності політичної системи. До якостей громадянської культури відносяться: патріотизм, високий рівень правосвідомості, самоорганізації, критичного мислення, працелюбність, громадянська відповідальність, активність, гідність, етика,політична інформованість, освіченість та грамотність, компетентність та досвід громадянської діяльності, демократичний стиль взаємодії, висока культурна терпимість та толерантність.

Нова віртуально-соціальна реальність у формуванні політичної культури створює новий вимір громадянської активності, надає майже невичерпні можливості вираження власної позиції, є новітнім простором здійснення політичних та культурних практик, пов’язаних із виробництвом нових символів та смислів. Це канал комунікації між державною та громадянським суспільством ХХІ століття. За рахунок форсованого розповсюдження та масового використання інформаційних технологій має місце процес максимального включення громадян держави у процес віртуальної комунікації, що відображається як на особливостях загальної культури, так і культури політичної. В цьому сенсі можемо згадати тезу Е.Тоффлера про перехід від представницької демократії до демократії участі за рахунок комп’ютерного озброєння населення, яка надає можливість брати безпосередню участь у політичних процесах, що позбавляє також від небезпеки централізації, олігархізації влади, зловживання нею, від монополії держави на виробництво і розповсюдження інформації . В цьому сенсі віртуальна політична культура, ми вважаємо, впливає на становлення та на якість електронної демократії та є показником зрілості громадянського суспільства. Віртуальний простір розширює межі суспільного та комунікативного просторів, створюючи нову політичну ідентичність; сприяємаксимальній реалізації принципу плюралізму за рахунок відсутності єдиної ідеологічної платформи. Він може підтримувати традиційні форми політичної участі – голосування, акції протесту, офіційні звернення, політичні дискусії, передача політичної інформації, а також сприяти появі нових форм політичної участі – чат-спілкування із політичними діячами, спілкування у блогах, створюваних політичними лідерами, сітьові флеш-моби, краудсорсинг та краудфандінг, хакерські атаки та інше. Процес прямої участі, в свою чергу, підвищує рівень політичної компетентності громадян за принципом партиципаторної демократії, як вдало зазначив К.Пейтман:«Вчися брати участь, беручи участь» [1;149], сприяє накопиченню нового досвіду мас, який є необхідним елементом зрілої демократії, про що казав І.Ільїн в своїй теорії творчої демократії. Простір Інтернет, як простір ефективної політичної дії, стає важелем, який зменшує негативні наслідки «теледемократії» з характерною для неї пасивністю політичної культури; надає можливість брати активну участь у політичних процесах особам, які не мають можливість використовувати інші канали та методи зазначеної діяльності. Соціальні медіа (соціальні сіті, блоги та мікроблоги, форуми та інше), на сьогоднішній день, є інструментом розширення сфери політичної комунікації та розвитку громадянського суспільства, можуть стати каталізатором росту громадської активності.

Але згадану «культуру участі» треба ще виховати. Процес громадянського виховання повинен мати комплексний характер, спрямований на розвиток різноманітних цивілізованих форм Інтернет-участі громадян в соціально-політичних процесах сучасної української держави.Важливе місце в цьому процесі займає політична інформованість і освіченість громадян. Ми пропонуємо ввести в шкільний курс та в загальнообов’язкову програму ВНЗ дисципліни «Інформаційна культура людини та суспільства», «Інформаційна безпека людини та суспільства», «Культура громадянської участі», «Ризики та загрози інформаційного простору та методи психологічного захисту», «Державознавство».Важливий акцент треба робити на вихованні патріотизму, як джерела національної самосвідомості та громадсько-політичного самоусвідомлення, а також фільтру захисту від деструктивних інформаційних впливів суб’єктів інформаційно-політичного простору та агентів інших держав. Вагоме місце повинно зайняти виховання інформаційної культури громадянина, як «мови» віртуальної держави. Треба зауважити, що механічна передача та засвоєння громадянських якостей не призводить до їх розвитку у наступних поколінь, для цього потрібна свідомість та самоорганізація, прагнення стати важливою частиною соціального цілого, що повинно супроводжуватись накопиченням політичного досвіду, визріванням потреб та інтересів, формуванням цінностей та ціннісних орієнтацій особистості.

З іншого боку, при всіх достоїнствах віртуального простору у розвитку громадянської культури, він містить у собі серйозні загрози, недоліки та вади. Має місце трансформація та девальвація цінностей і ціннісних орієнтацій громадян, ріст культу споживання, пропаганда масової культури, виштовхується раціональне мислення та інтелект у творенні життєвих цінностей та орієнтирів, втрачає значення творчість.Руйнуються традиції та ритуали, які консервують позитивний досвід, повторювані зв’язки та сталі елементи політичної культури та світу політичного в цілому. Спрощується картина світу і відповідно сприйняття реальності. Віртуальний простір може призводити до недостатнього рівня національної само ідентифікації. Існує загроза майже неконтрольованого розповсюдження антигуманних тем та екстремістської риторики. Процес передачі громадянського досвіду, міжгенераційна передача політичної культури пришвидшуються, але відбуваються непослідовно та фрагментарно. Має місце соціальна фрагментація у просторі Інтернет, прикладом якої є індивідуалізація користувача, що негативно впливає на соціальну відповідальність та колективну діяльність.

Таким чином, віртуальний вимір, з одного боку, має великий потенціал для розвитку та становлення громадянської культури, з іншого боку, містить у собі значну кількість ризиків та загроз, що потребує детального вивчення та дослідження зазначеної проблематики.