Література

1. Государственный стандарт базового и среднего образования. [Электрон. ресурс] / / Министерство образования и науки Украины [сайт] - Режим доступа: / / www.mon.gov.ua

2. Школьная история глазами историков-ученых. Материалы рабочего совещания по мониторингу школьных учебников истории Украина. - Киев: Издательство имени Елены Телиги, 2008 - 128 с.

3. Афанасьев, А. Педагогические основы военно-патриотического воспитания военнослужащих срочной службы Вооруженных Сил Украини/  А.Афанасьев — К., 2005. — 266 с.

Правові аспекти формування громадянина в системі загальної середньої освіти в умовах розвитку громадянського суспільства в україні

Богомолова Н.М.

Глобальне поширення демократії стало відповіддю на історичні виклики принципово нової ситуації, що cклалася у світі на порозі XXI ст., основу якої становить безпрецедентний розвиток постіндустріального суспільства та гуманітарних технологій. Постіндустріальне суспільство потребує відповідної форми політичної організації, яка б забезпечувала умови для розкриття творчих можливостей людини та потенціалу нових технологій, що можливо лише за умов вільного, демократичного суспільства, яке сповідує максиму «вільна людина – розвинене громадянське суспільство – сильна держава».

Основою демократичного ладу є людина, спроможна розкрити його потенціал, для якої демократія є природним середовищем задоволення особистих та суспільних інтересів. Саме за демократії розквітає громадянське суспільство – сфера самовиявлення вільних індивідів та їхніх добровільно сформованих асоціацій, для якої властиві горизонтальні, не санкціоновані державою зв'язки між громадянами, що мають справді колективний, характер. Сучасна демократія вимагає від особи не лише політичної активності, а й усвідомлення нею власної ролі і значення в житті суспільства, а також дій у відповідності до власних переконань і цінностей.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується глибинними змінами у всіх сферах життя, які спричинили суттєві зміни в педагогічній теорії і практиці . Нестабільність сьогоднішнього дня ,соціальна диференціація суспільства, економічна дезінтеграція, втрата духовно-моральних ціннісних орієнтирів, деідеологізація виховного процесу призвели до загострення проблеми виховання молоді. Сучасне життя висуває до людини нові вимоги. Головними серед них є: вміння робити усвідомлений вибір в ситуації невизначеності і нести відповідальність за свої дії, незалежність переконань, активна життєва позиція, володіння цінностями громадянського суспільства, вміння адаптуватися в умовах соціальних змін і т.д.

В умовах корінних змін в житті нашої країни, складних соціально –економічних проблем як ніколи стає важливим забезпечення формування у молодих людей громадянських якостей. Проблема громадянського виховання, як чинника соціалізації школярів зростає в силу її особливої значущості для розвитку особистості як феномена , інтегруючого в собі інтелектуальну, емоційно - чуттєву і діяльнісну сфери. Соціологічні дослідження останніх років показують, що в даний час все більш помітним стає відчуження учня від держави (низький рівень громадянської самосвідомості, втрата патріотичних почуттів, агресивність і екстремістські тенденції ), від освітнього закладу (втрата інтересу до освіти), від колективу (ослаблення цивільної активності молоді та підлітків), від сім'ї (складні взаємини з батьками ) і навіть від себе самого (деформація громадянської свідомості). Це означає, що процес громадянського виховання підростаючих поколінь проходить складно, суперечливо , не повною мірою соціалізує особистість.

В умовах посткомуністичної трансформації розвиток системи громадянської освіти є важливою складовою перехідного процесу до стабільної демократичної системи. І хоча від дня проголошення незалежності процес становлення громадянської культури в Україні пройшов ряд важливих етапів – багатопартійність, альтернативні вибори, розвиток мережі недержавних організацій та добровільних асоціацій громадян, – існуюча в нашій державі система освіти слабо зорієнтована на формування у молоді демократичних цінностей, виховання громадянина демократичної держави. Навчально-виховний процес недостатньо спрямований на формування демократичного світогляду. Серйозною перешкодою на шляху громадянської освіти та виконання є розрив між теоретичними знаннями і повсякденною соціальною практикою.

Громадянська освіта є важливим компонентом демократичних перетворень ще й тому, що звертається до проблем побудови системи, яка визначає і встановлює єдині «правила гри» для організацій та індивідів. Громадяни перехідних суспільств потребують вміння оцінювати конкуруючі пропозиції політиків. Школа, як осередок громадянської освіти, має сприяти розвиткові демократичної політичної культури, формуванню громадянської компетентності, політико-правових знань, політичних умінь, гідності та відповідальності молодих людей, усвідомленню і визнанню ними демократичних принципів життя та пріоритету прав людини.

Формування громадянськості учнівської молоді сьогодні визнано найважливішим напрямом державної політики в галузі освіти. Однак, ствердження громадянських цінностей у суспільстві, формування вільної особистості, яка має стійку громадянську позицію, усвідомленні життєві орієнтири та громадянську активність у демократичній системі освіти має реалізовуватися через принципово новітні підходи внаслідок особистої прихильності людини до них, що підкреслює значимість соціалізації нової генерації молоді, зокрема, старшокласників як завтрашніх повноправних громадян. Крім того, в сучасній школі для становлення громадянина використовується переважно когнітивний підхід, тому певна сума знань громадянознавчого змісту не перетворюється на духовні орієнтації особистості, а залишається лише на рівні інформації у пам’яті молодої людини, що актуалізує необхідність використання потенціалу позакласної діяльності як найбільш дієвого процесу формування громадянськості. Проте, і позакласна робота щодо громадянської соціалізації старшокласників має вдосконалюватися, зважаючи на процеси демократизації українського суспільства та становлення інформаційного суспільства.

Громадянська пасивність, несформованість громадянських якостей загрожують державі втратою цілого покоління повноцінних громадян, призводять до обмеженості їх інтелектуальних інтересів, правового нігілізму, крайнього індивідуалізму, настороженого ставлення до законів, що приймаються, недбайливості в їх дотриманні, відсутності впевненості у своїх діях.

Тому вумовахреформуванняукраїнськогосуспільстваособливого значеннянабуваютьперспективирозвиткуособистостіта реалізації їїправ.Цяпроблема нетільки маєакадемічно-пізнавальний характер,а йбезпосередньо пов'язаназ практичнимпитаннямсучасногосуспільства:. Головноюметоюгромадянської освіти вумовах глобалізаціїє формуванняособистісноїпозиціївсистемі суспільнихвідносин та толерантного ставлення один до одного.Такаособистістьповиннаволодітипевною сумоюзнаньі вмінь, мати сформованусистемудемократичнихцінностей,атакож готовністьбрати участьу суспільно-політичному житті школи, місцевих спільнот.

Енциклопедичний словник з державного управління дає такі варіанти тлумачення терміну «громадянин»:

особа, яка на правовій основі належить до постійного населення даної держави, користується її захистом, володіє правоздатністю і наділена сукупністю прав і обов’язків;

людина, яка служить батьківщині, народу, турбується про суспільне благо;

член общини чи народу, що перебуває під єдиним управлінням; кожна особа чи людина, яка складає народ, землю, державу.

В умовахпереоцінкицінностейі зміниідеалівпроблемагромадянського вихованняяк фактор соціалізаціїшколярівє однією з пріоритетних. Суспільна потреба у громадянському вихованні особистості зафіксована у нормативно-правових документах держави: Конституції України, Законах України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», Національній Доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні.

Виходячи з ЗаконуУкраїни«Про освіту» (1991 р.), її метоює формування непростоособистості,агромадянина,здатногодо свідомогосуспільного вибору. Згідно з Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1392, громадянська компетентність, як«здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов'язки з метою розвитку демократичного суспільства», належить до ключових компетентностей.

Законом України «Про загальну середню освіту» (1999 р.) визначено, що виховання громадянина України, виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина є пріоритетними завданнями для загальної середньої освіти.

У Національній Доктрині розвитку освіти (2002 р.) визначено: «головна мета української освіти - створити умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства;сприяти консолідації української нації, інтеграції України в європейський і світовий простір як конкурентоспроможної і процвітаючої держави».

У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (2013 р.) зазначається, що розбудова національної системи освіти в сучасних умовах вимагає критичного осмислення досягнутого і зосередження зусиль та ресурсів на розв'язанні найбільш гострих проблем, які не дають можливості забезпечити нову якість освіти, адекватну нинішній історичній епосі. Серед зазначених проблем актуальними визначаються недостатня відповідність освітніх послуг вимогам суспільства, запитам особистості, потребам ринку праці та недостатній розвиток громадського самоврядування навчальних закладів, недосконалість механізмів залучення до управління освітою та її оновлення інституцій громадянського суспільства, громадськості.

Серед завдань, визначених Національною стратегією - побудова ефективної системи національного виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу. Саме у загальній середній освіті завданням є оновлення змісту, форм і методів організації навчально-виховного процесу на засадах особистісної орієнтації, компетентнісного підходу;

Для виконання зазначених завдань необхідна переорієнтація пріоритетів освіти з держави на особистість, на послідовну демократизацію і гуманізацію навчально-виховного процесу, педагогічної ідеології в цілому та забезпечення відповідності змісту і якості виховання актуальним проблемам та перспективам розвитку особистості, суспільства, держави. Також наголошується на необхідностівзаємодії сім'ї, навчальних закладів та установ освіти, органів управління освітою, дитячих і молодіжних громадських організацій, представників бізнесу, широких верств суспільства у вихованні і соціалізації дітей та молоді.

У листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 09.08.2012 №1/9-557 («Щодо методичних рекомендацій із громадянської освіти та виховання») доводиться, що у сучасній школі поширена практика створення і функціонування різноманітних учнівських громадських структур: органи учнівського самоврядування, профільні самодіяльні об'єднання, тимчасові об'єднання для підготовки і проведення суспільно корисних заходів та ін. Найперспективнішими вважаються самобутні учнівські громадські організації (зі статутом, програмами діяльності, фіксованим членством тощо) як органічної складової соціально-виховної роботи школи. Роль і місце такої організації в школі, її авторитет серед учнів, педагогів, батьків - важливі показники ефективності і результативності виховної системи загальноосвітнього закладу. Створення учнівської організації у школі є основою міжвікового конструктивного спілкування, соціальної адаптації, творчого розвитку учнів. Як правило, ініціюють створення учнівських організацій у школах дорослі - вчителі, соціальні педагоги, керівники, рідше - самі учні, їхні батьки. Педагоги-ініціатори добровільно стають кураторами, керівниками, лідерами дитячих об'єднань, їх активними учасниками. Саме ця група педагогів і дитячий актив, об'єднані в добровільні співтовариства, часто є генераторами нових ідей, реалізація яких може стати початковим етапом оформлення виховної системи або імпульсом до її розвитку.

З метою поширення демократичних засад у діяльності професійно-технічних навчальних закладів, посилення соціальної відповідальності, підвищення політичної культури, подолання явищ соціальної пасивності створюються умови для розвитку рад учнівського самоврядування. Участь в учнівському самоврядуванні – це можливість залучення учнівської молоді до радикальних перетворень, що відбуваються у сучасному суспільстві.

Таким чином, найкращий спосіб пізнання демократії це набуття власного діяльнісного досвіду щодо неї. Здобуття старшокласниками навичок відстоювання власної громадянської позиції, програвання моделі соціально-економічної взаємодії людей, надання досвіду політичних дискусій, особистої участі в соціально-вагомій діяльності, взаємодії з соціальними інституціями, державними закладами та іншими формами соціальної практики, перші кроки по формуванню моделі громадянського суспільства на рівні гуртка, закладу - найбільш цінний практичний результат соціально-педагогічної технології, який є основою формування громадянської відповідальності в суспільстві.

Але створені таким чином та локальні об’єднання дітей та молоді не в повній мірі реалізовують право на участь у суспільно-політичному житі країни. Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про загальну середню освіту» у загальноосвітніх навчальних закладах «забороняється утворення і діяльність організаційних структур політичних партій, а також релігійних організацій і воєнізованих формувань. Примусове залучення учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів до вступу в будь-які об'єднання громадян, релігійні організації і воєнізовані формування забороняється.».

Загальноосвітній навчальний заклад залишається головною інституцією, перед якою стоять завдання:

розроблення й активне функціонування системи позаурочної виховної діяльності та методики, які забезпечують ефективність громадянського виховання учнів;

створення реальних умов, що впливають на підвищення ефективності виховного процесу з формування громадянської спрямованості особистості;

розроблення та впровадження особистісно зорієнтованих технологій формування громадянської спрямованості старшокласників.

Для того, щоб зрозуміти яким чином учнівська громада має можливість приймати участь у розвитку громадянського суспільства та набувати практичного досвіду громадянство необхідно розглянути яким чином цей механізм взаємодії передбачено нормами права.

Так серед учасників навчально-виховного процесу у Законах України «Про освіту» (ст.50) та «Про загальну середню освіту» (ст.19) в загальній середній освіті не визначаються «представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі», як це передбачено у базовому Законі. Таким чином, будь які інші представники організацій та установ не мають можливості приймати участь у навчально-виховному процесі у загальноосвітніх навчальних закладах.

Враховуючи, що у закладах системи загальної середньої освіти навчаються особи, вік яких, переважно з 6 до 18 років, не можна залишити без уваги таку можливість набуття практичного досвіду активного громадянства як створення дитячих та молодіжних громадських організацій.

Згідно вимог Закону України «Про громадські об'єднання» (2013 р.). Засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а молодіжної та дитячої громадської організації - 14 років (ст.7)

Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (1999 р.) визначаються особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій, а також державні гарантії забезпечення їх діяльності.

Так, визначено, щомолодіжні громадські організації - об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів;дитячі громадські організації - об'єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства (ст.2).

Засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку (ст.4).

Статтею 8 Закону передбачено, що молодіжні та дитячі громадські організації залучаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування до розроблення і обговорення проектів рішень з питань державної політики щодо дітей та молоді.

Статтею9 Закону передбачена державна підтримка молодіжних та дитячих громадських організацій, яка має здійснюватися у формі надання інформації про державну політику щодо дітей та молоді та подання методичної і організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді і дітей.

Фінансова підтримка діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій органами виконавчої влади та органи місцевого самоврядування передбачена ст. 10 Закону. Цією ж статтею визначається, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування залучають молодіжні та дитячі громадські організації і їх спілки до виконання замовлень для державних та місцевих потреб.

Але ці норми закону не мають механізмів для їх реального впровадження у повсякденну практику. Та, навряд чи хтось із посадових осіб робив таку спробу залучати дитячі організації до розроблення і обговорення проектів рішень з питань державної політики щодо дітей.

Основою демократичного ладу є людина, для якої демократія та громадянське суспільство є природним середовищем задоволений її особистих та суспільних інтересів. Громадянське суспільство – що сфера самовияву вільних індивідів і добровільно сформованих асоціацій, горизонтальних не санкціонованих державою зв'язків між громадянами. Сучасна демократія вимагає від особи не лише політичної активності, а й усвідомлення, нею власної ролі й значення у житті суспільства та відповідальної дії згідно з власними переконаннями і цінностями.

Формування громадянина в Україні сьогодні детерміноване суспільними процесами, суперечність і складність яких полягають у тому, що наша країна стала на шлях одночасної побудови правової держави і громадянського суспільства.

Указом Президента України від 24.03.2012 р. №212/2012 у Плані першочергових заходів щодо реалізації Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні передбачено запровадження в загальноосвітніх та вищих навчальних закладах навчальних курсів з питань розвитку громадянського суспільства в Україні.

Але такі курси з громадянської освіти для учнів загальноосвітніх навчальних закладів за відповідними програмами розроблені та запроваджуються у навчальному процесі. Так для учнів 9(10) класу - курс «Ми - громадяни України» рекомендований Міністерством освіти і науки України (листи МОН № 1/11-2817, № 1/11-2816 від 20.06.2001) ще у 2001 році; для учнів 7(8) класу - навчальний курс «Вчимося бути громадянами»рекомендований Міністерством освіти і науки України (лист МОН № 1/11-7680 від 26.12.2005) у 2005 році; для учнів 11 класу - курс за вибором«Громадянська освіта: основи демократії»рекомендований Міністерством освіти і науки України (лист МОН № 1/11-1652 від 12.03.2010) у 2010 році. Але такі курси викладаються не в багатьох навчальних закладах за різних обставин, в тому числі, за відсутності педагогічних працівників, які б пройшли спеціальну підготовку для викладання цих курсів.

Відповідно до Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 № 41, педагогічними колективами навчальних закладів має проводитися робота, спрямована на формування соціальної активності та громадянської самосвідомості молоді через розвиток органів учнівського самоврядування, яке має діяти на основі демократичних цінностей.

У листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 27.07.12 № 1/9-530 «Щодо виховання сучасного громадянина в полікультурному середовищі засобами позакласної роботи» наголошується. Що становлення громадянського суспільства в Україні можливе лише за умови трансформації етнічної спільноти у суспільно-політичну, об’єднану спільними цінностями і пріоритетами та особлива увага приділяється позакласні роботі, діяльності шкільних бібліотек та гуртків.

29 листопада 2012 року Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України на офіційному веб-сайті оприлюднений проект Концепції громадянської освіти та виховання в Україні, який розроблено відповідно до протокольного рішення Робочої групи з питань інформаційної політики та громадянської освіти Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України та з метою реалізації державної політики, спрямованої на формування сприятливого середовища для становлення в Україні громадянського суспільства, досягнення європейських стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина.

У Концепції зазначається, що провідну роль в реалізації громадянської освіти відіграють навчальні заклади (формальної і неформальної освіти): дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні навчальні заклади (загальноосвітні школи І-ІІІ ступеня, гімназії, колегіуми, ліцеї, спеціалізовані школи), професійно-технічні навчальні заклади; вищі навчальні заклади І-ІV рівнів акредитації (коледжі, технікуми, училища, інститути, університети, заклади післядипломної освіти та інші вищі навчальні заклади), позашкільні навчальні заклади (центри, будинки, установи, клуби, бібліотеки); заклади та установи культури, громадські (неурядові) організації. Також наголошується, що важлива роль у формуванні громадянськості має належати сімейному вихованню. Саме в сім’ї формуються базові цінності світогляду молодого громадянина демократичної держави.

Вважається, що на становлення громадянської свідомості впливають також політичні партії, громадські організації та асоціації (молодіжні, жіночі, правозахисні, екологічні та інші) та засоби масової інформації, пропагуючи ідеї громадянськості, публікуючи відповідні матеріали, випускаючи навчальні теле- та радіопередачі.

Останнім часом зростає вплив церкви та її інститутів на формування світоглядних орієнтацій особистості, що зумовлює необхідність співпраці різних інститутів громадянського виховання, знаходження спільних цілей діяльності у цьому напрямі.

Таким чином, має реалізуватися навчально-виховна модель, в якій взаємодіють усі складові процесу виховання громадянина: сім’я, навчальні заклади всіх рівнів і типів, соціальні партнери, об’єднання громадян, засоби масової інформації.

Зміст освіти має бути спрямований на здобуття учнями досвіду громадянських вчинків і переживань, основних громадянських умінь, зокрема:

реалізовувати своє право на участь у виборах та інших формах демократії;

обстоювати свої права, беручи участь у діяльності об’єднань громадян та громадських акціях;

захищати свої права за допомоги державних органів та органів місцевого самоврядування;

обстоювати свої права за допомогою апеляції до суду, правоохоронних та правозахисних організацій;

орієнтуватися в умовах вільного ринку; відстоювати свої права як споживача і платника податків;

використовувати типові прийоми та методи розв’язання проблемних ситуацій;

диференціювати емоційні та раціональні компоненти власного вибору;

критично сприймати інформацію, самостійно її аналізувати;

розвивати комунікативні уміння.

Але для того, щоб у учнів, адміністрації та педагогічних працівників з’явилась така можливість, необхідно включити всіх соціальних партнерів до кола учасників навчально-виховного процесу у загальній середній освіті, тобто внести зміни до ст. 19 Закону України «Про загальну середню освіту».

Задля успішної реалізації Концепції необхідно забезпечити підготовку спеціалістів, які здійснюватимуть перепідготовку вчителів; розробити курси, окремі модулі, навчально-методичне забезпечення для підготовки та перепідготовки вчителів загальноосвітніх навчальних закладів та викладачів вищої школи; запровадження спеціалізації “громадянська освіта та виховання” на курсах перепідготовки вчителів в інститутах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів; включити в програми підвищення кваліфікації керівників навчальних закладів всіх типів і рівнів акредитації тематику громадянської освіти; створити на базі інститутів післядипломної освіти центрів для навчання різних категорій педагогічних працівників демократичним методам взаємодії з вихованцями.

У зв’язку з тим, що сучасна освіта ще не звільнилася від авторитарних методів навчання та виховання, і враховуючи, що демократії не можна навчити недемократичними методами, пріоритетним напрямом громадянської освіти є реальна демократизація шкільного та студентського життя, створення демократичного клімату в навчальному закладі.

Поставлені в нормативних документахзавданняактивізувалипедагогічні дослідженняз питань виховання, а проблемагромадянського виховання займає однез важливих місцьв загальнійтематиціпедагогічнихдосліджень. Однак вкрай рідко розглядаються питання вдосконалення механізмів управління процесом громадянського виховання , сприяючим соціалізації школярів , розробці теоретико - методологічних підходів громадянського виховання в нових соціальних умовах, шляхів і засобів інтеграції педагогічного середовища , використання вітчизняного та зарубіжного досвіду, формування громадянської позиції вчителів. Відсутні дослідження , в яких сформована цілісна концепція даного процесу.