Формування нормативно-правової бази енергозбереження України

Воронов К.Є.

студент 1 курсу юридичного факультету Запорізького національного університету

Упродовж останніх років в вирішенні проблем енергозбереження в України нагромадилося чимало складних проблем, які потребують ефективного і швидкого розв’язання. Серед них першочерговими є проблеми вдосконалення правової бази. Так, питання енергозбереження регулюють 8 Законів України, розроблено понад 150 нормативно-правових актів, понад 100 методичних документів, діють 40 національних (ДСТУ) та понад 60 міждержавних (ГОСТ) стандартів.

Серед основних законодавчих та нормативно-правових актів можна виділити: Закони України «Про енергозбереження», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного потенціалу», «Про теплопостачання», «Про альтернативні джерела енергії», «Про альтернативні види рідкого та газового палива». При цьому, переважна більшість зазначених актів застарілі, були затверджені ще у 90-х роках минулого сторіччя, не враховують сучасної ситуації і не узгоджені з вимогами ЄС.

Більшість стандартів визначає загальні положення та термінологію, і тільки 10-15 стандартів (які складають 10-20%) визначають чіткі орієнтири щодо рівня енергоспоживання обладнанням або матеріалами.

Часто в право- і нормотворчій діяльності не враховуваються елементи системного підходу, приймаються документи на короткий період, іноді розрахунки базуються на нереалістичних прогнозах. Так, по причині відсутності механізмів реалізації та недостатнього фінансування національна енергетична програма України до 2010 року була визнана такою, що не може бути виконана, а Комплексна програма з енергозбереження України потребувала внесення додаткових заходів та уточнень.

За рахунок енергозбереження Україна до 2020 року може заощадити близько 470 млн. тонн умовного палива, що відповідає зменшенню витрат на імпорт енергоресурсів приблизно на 38 млрд. дол.

Одним із шляхів поліпшення ситуації може стати проведення енергоаудиту. На його підставі тільки завдяки організаційно-технічним заходам можна заощадити до 10% коштів, які витрачаються на енергоносії для бюджетної сфери.

Для впровадження програми енергозбереження на місцях необхідне здійснення таких заходів: удосконалення законодавчо-правової бази енергозбереження на рівні конкретних населених пунктів; забезпечення матеріальної зацікавленості споживачів та енергопостачальників у результатах енергозбереження; проведення тотального енергоаудиту суб’єктів господарювання всіх видів власності; впровадження новітніх енергозберігаючих технологій в усіх галузях народного господарства, налагодження системи навчання з енергоменджементу; залучення до обігу енергоносіїв вторинних, побічних та поновлюваних енергоресурсів.

Необхідними умовами для відродження енергозбереження в Україні при формуванні нормативно-правової бази є:

• розробка та прийняття нової національної програми по енергозбереженню,яка буде узгоджена з іншими законодавчими актами (податковим та бюджетним законодавством, тощо) і базуватиметься на реальних прогнозах розвитку економіки України;

• формування цілісного законодавчого та нормативного поля та його реалізація, адаптація законодавства в галузях енергозбереження та енергетики до вимог ЄС.

• визначення адекватної юридичної відповідальності фізичних та юридичних осіб за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів.