17. Поясніть різницю між явищами «подразливість» та «чутливість»

Подразливість - це здатність живих організмів органічно цілеспрямовано (з метою самозбереження і розвитку) реагувати на значний для їх життя вплив середовища. Шляхом еволюції простої подразливості виникла чутливість. Чутливість - властивість аналізатора реагувати на відповідний подразник. Спеціальні дослідження показали, що подразник викликає в призначеному для нього аналізаторі відчуття тільки тоді, коли володіє достатньою силою або інтенсивністю. Мінімальна інтенсивність подразника, здатна викликати відчуття, називається нижнім абсолютним порогом відчуття. Величина нижнього абсолютного порогу відчуття характеризує абсолютну чутливість аналізатора. Чим менше, тобто нижче абсолютний поріг чутливості, тим, отже, вище абсолютна чутливість аналізатора. Подразники, сила яких не досягає абсолютного порогу чутливості, називаються підпорогові або субсенсорні. Максимальна інтенсивність подразника, здатна викликати болюче відчуття у призначеного для даного подразника аналізатора, називається верхнім абсолютним порогом чутливості. А різниця між верхнім і нижнім абсолютними порогами чутливості називається діапазоном чутливості людини. Чутливість, вважає О. Леонтьєв,генетично є не що інше, як подразливість на впливи, що орієнтують організм у середовищі, виконуючи сигнальну функцію.

18. Визначте і охарактеризуйте допсихічні біологічні форми реагування на подразник

Примітивним живим організмам властива подразливість, тобто здатність відповідати на біотичні (біологічно значимі) подразники відповідним чином. Це реакція є неспецифічною. У тварин із примітивною (дифузною) нервовою системою у відповідь на подразнення виникає реакція збудження, що поширюється рівномірно у всіх напрямках, поступово затухаючи. Із ускладненням нервової системи процес збудження поширюється до кінця нервового шляху без затухання. При надмірній стимуляції виникає реакція охоронного безумовного гальмування.

У рослин та найпростіших тварин, у яких відсутня нервова система, є лише таксиси та тропізми. Тропізм – це рух (ріст) в певному напрямку під дією одностороннього впливу. Тропізми (позитивні та негативні) є властивими для рослин. Таксиси – це орієнтуючі компоненти поведінкових актів, природжені способи просторової орієнтації в бік сприятливих або несприятливих умов середовища. Таксиси є постійними компонентами навіть найбільш складних форм поведінки.

У більш високорозвинутих тварин з’являється чутливість. За А.Н. Леонтьевым, при наявності чутливості вже з’являється психіка.

19. Охарактеризуйте такі вроджені форми поведінки як рефлекс та інстинкт

Більш складна форма реагування, коли до біологічного може підключатися психічне відображення, називається рефлексом. Рефлекс – це реагування на подразник або за допомогою вродженої, або за допомогою вивченої реакції. У першому випадку рефлекс - явище біологічне, фізіологічне. У другому - психічне. Відмінність в тому, що в другому випадку у живої істоти відбувається переучування, перепрограмування вроджених рефлексів або ж вироблення нових на основі смислової орієнтування в ситуації. Так, жаба, схопивши язиком синтетичну муху, більше не зверне на неї уваги. Вона миттєво зорієнтується, що це - не справжнє, а штучна «муха». Існують безумовні та умовні рефлекси. Безумовні рефлекси є вродженими і передаються спадково. Вони характеризуються стереотипною формою прояву і забезпечують пристосування організму до постійних умов. Безумовні рефлекси поділяються на прості і складні. До простих належать зіничний, сухожильний, кашлевий і т. ін.; а до складних — харчовий, захисний, дослідницький, орієнтувальний тощо. Складні безумовні рефлекси становлять основу життєдіяльності організму.

Умовний рефлекс — це реакція організму, яка засвоюється за певних умов у процесі індивідуального розвитку. Біологічна роль умовних рефлексів полягає в розширенні діапазону пристосовних можливостей організму. Умовні рефлекси набуваються, змінюються залежно від умов, згасають, якщо потреби в них немає, виконують сигнальну (попереджувальну) функцію.

Утворення умовних рефлексів є функцією кори головного мозку, а умовний рефлекс — одиницею вищої нервової діяльності.

Утворення умовних рефлексів можливе:

за наявності двох подразників — безумовного та індиферентного, який має стати умовним;

коли дія умовного подразника починається раніш, ніж безумовного;

за оптимальної сили подразників;

за достатнього рівня збудливості кори;

за багаторазового повторення поєднаної дії подразників.

Багатоступінчасті вроджені рефлекси називають інстинктами. Наприклад, будівля гнізд у птахів, міграція риб, вигодовування дитинчат у тварин - це інстинкт, тобто складне стереотипне вроджене поведінка.

Інстинкт - це ланцюжок безумовних рефлексів, вроджена, видова форма поведінки тварин. Це жорстка програма поведінки в разі дії певного подразника. Інстинкт - це незмінна програма: Інстинктів надзвичайно багато, але зрештою в їхній основі лежать два: інстинкт самозбереження й інстинкт продовження роду.

  Інстинкт людини значною мірою підпорядковані його свідомій діяльності, що формується в процесі виховання. Проте виховання, у свою чергу, окрім соціально-історичних підстав, спирається на біологічний фундамент у вигляді найголовніших І., які дозрівають в різні періоди ембріонального і постембріонального життя. Вже в утробному періоді окремі структури нервової системи зародка дозрівають швидше за інших, забезпечуючи тим самим готовність новонародженого організму до виживання в специфічних для нього умовах існування У різний час після народження організму починають дозрівати ін. І., на основі яких розвиваються важливі функції організму (статевий потяг, відчуття материнства і ін.). У здійсненні інстинктивної діяльності дуже велику роль грають залози внутрішній секреції .

  Вивчення інстинкту має виключно важливе значення: для медицини, оскільки деякі психічні захворювання залежать від розладу (або порушення) інстинктивних спонук; для тваринництва у зв'язку з відбором тварин з найбільш корисними в господарському відношенні природженими особливостями;