102. Розкрийте зміст поняття «акцентуація характеру». Наведіть коротку характеристику основних типів акцентуації характеру.

Акцентуація характеру - перебільшений розвиток окремих властивостей характеру на шкоду іншим, у результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми. Вираженість акцентуації може бути різноманітною - від легкої, помітної лише найближчому оточенню, до крайніх варіантів, коли треба замислюватися, чи немає хвороби - психопатії. Але на відміну від психопатії акцентуації характеру виявляються не постійно, з роками можуть суттєво згладитися, наблизитися до норми

К. Леонгарда виділяв наступні типи акцентуації: інтровертний тип, для якого властива замкнутість, відхід в себе; екстравертний тип, якому властиві експансивність, непостійність, експресивність; некерований тип – імпульсивний, нетерпимий, конфліктний; демонстративний тип – егоцентрічний, хвалькуватий, схильний до позерства; застряючий тип – злопам'ятний, дріб'язковий, прискіпливий; сензітівний – полохливий, соромливий, тривожний; маніакальний – збуджений, такий, що захоплюється, ентузіаст, а також шизоїдний – парадоксальний, дивний, химерний. Всю цю акцентуацію характеру визначають своєрідні малюнки поведінки людини. Проте не самі по собі, а залежно від головного компонента в структурі характеру: спрямованості і системи переконань. Спрямованість – це провідний компонент в структурі характеру, який визначає базисні етичні цінності, що мотивують поведінку людини. Синтез спрямованості характеру і системи переконань і формують властивості людського характеру.

103. Визначте та охарактеризуйте властивості характеру.

Глибина характеру. Виражає стійкий внутрішній зв'язок рис характеру з основними інтересами, спрямо­ваністю особистості. Більш глибокими є риси, зумовлені її головними стосунками. Вони пов'язані із широкою системою інших рис, наприклад тих, які визначають ста­влення до інших людей і своєї справи. Це і гуманізм, патріотизм, сумлінність, відпові­дальність, дисциплінованість та

Цілісність характеру. Її ознаки - внутрішня єд­ність, відсутність суперечних рис, відповідність між спрямованістю потреб, інтересів, діяльністю і свідомі­стю та вчинками. Недостатня цілі­сність проявляється в тих людей, які за різних умов демонструють різний характер.

Стійкість характеру. Її свідченням є визначеність х:арактеру. Поведінка особистості зі стійким характе­ром у всіх випадках відповідає її переконанням, основ­ній спрямованості, сенсу життя і діяльності. Вона зав­жди передбачувана. Наприклад, чесна людина, навіть попри неприємні для неї наслідки, у будь-якій ситуації каже правду.

Мінливість (пластичність) характеру. Проявляється як особлива здатність його рис до змін. Вони можуть від­буватися під впливом зовнішніх умов, роботи людини над собою (самовиховання). Певна мінливість характеру є необхідною умовою його розвитку, виховання. Надто висока піддатливість характеру зовнішнім умовам при­зводить до його невизначеності, безхарактерності.

Активність характеру. Постає як постійна потреба людини бути в діяльному стані. Така особистість не може сидіти склавши руки, коли інші працюють.

Сила характеру. Про неї судять, зважаючи на послі­довність і наполегливість дій, свідоме обстоювання своїх поглядів. Вона визначає енергію людини на шляху до мети, здатність пристрасно захоплюватися і розвивати велике напруження при зіткненні з трудно­щами, перешкодами.

Повнота характеру. Стосується різнобічності потреб та інтересів, прагнень і захоплень, розмаїття діяльності людини. Вони можуть бути багатогранними, різноспрямованими або вузькими, однобічними, обмеженими, не­дорозвиненими.Повнота характеру зумовлює багатогранне, цінове, несуперечливе, осмислене життя людини. Вона несуміс­на з різними акцентуаціями характеру.

Визначеність характеру. Її ознаки - твердість і цілісність поведінки, відповідність переконанням, морально-політичним уявленням, загальній культурі осо­бистості.

Врівноваженість характеру. Її суттю є найсприятли­віше для діяльності і спілкування співвідношення стри­маності й активності, рівність поведінки. в процесі реалізації людиною своїх переконань у діях і вчинках.

Моральна спрямованість характеру. Про характер людини свідчать цілі, які вона ставить перед собою. Розуміння і знання його спрямованості потребує ана­лізу інтересів та ідеалів особистості (стійкі, широкі, глибокі).