100. Дайте загальну характеристику такій психічній властивості як характер.

Характер - це сукупність індивідуально-психологічних і типологічних властивостей людини, що обумовлюють стійкі способи реагування людини на обставини життя і систему відносин до себе, до інших людей, до діяльності і речам. Характер надає тим чи іншим психічним процесам і станам різну форму, утворюючи малюнок поведінки людини. Рівень розвитку інтелекту впливає на такі риси характеру як, наприклад, великодушність або злопам'ятність, дотепність або образливість. Прояви характеру є комплексними утвореннями, що поєднують в собі як природні, так і набуті, вивчені форми поведінки.

Властивості нервової системи людини і тип статури, що визначають темперамент, складають фізіологічну основу характеру. Науково доведено, що розлади в діяльності серцево-судинної, травної та гормональної системах людини впливають на прояви його характеру. Точно так само науково доведено, що вроджені властивості людини, такі як конституційний тип і тип ВНД, утворюють природну основу характеру, тобто набір стійких форм поведінки, що базуються на темперамент людини і властивості його нервової системи

Таким чином, характер - це сплав природних якостей людини з вивченими і закріпленими у вигляді тимчасових нервових зв'язків у корі головного мозку звичними формами поведінки. Люди з високим інтелектом, з розвиненими вищими почуттями і волею здатні удосконалити свій характер, навіть всупереч, скажімо, вродженої слабкості нервової системи або типу статури. Характер людини проявляється не тільки в його вчинках і емоційних реакціях, але і в міміці, жестах, мові. Іншими словами, характер виражається в усьому образі людини. Ось чому при наявності життєвого досвіду і спостережливості можна досить легко визначити характер людини, просто поспостерігавши за ним

101. Структура характеру

Структура характеру – це стійка і закономірна система залежностей між його окремими межами: глибокими і поверхневими, стійкими і ситуаційними, основними і другорядними. У сучасній психології існують різні підходи до визначення структури характеру: менш формалізовані і більш формалізовані. Менш формалізовані – це опис рис вдачі на основі базисної системи стосунків. При цьому класифікація рис характеру визначається, по-перше, по тому, як людина відноситься до людей в цілому: По-друге, значення надається тому, як людина відноситься до себе: По-третє, для структури характеру важливе те, як людина відноситься до справи: четверта напрямна в характері – відношення людини до речей: чи акуратна і бережлива або неакуратна і недбайлива, дбайливай або безладна.

Прикладом більш формалізованого опису структури характеру може служити 16-ти факторна модель рис характеру, отримана в результаті багатолітніх досліджень американського психолога Раймонда Кеттелла. Він виділив одинадцять рис характеру на підставі узагальнення багатообразних оцінок людьми один одного, а п'ять – на підставі узагальнення самооцінок. Згідно Р. Кеттеллу, основні риси вдачі, що відображають його структуру, включають наступні змінні: А – стриманість – експансивність В – здатність до навчання висока – низька С – емоційна стабільність – нестабільністьтощо.

У психоаналітичній концепції Зігмунда Фрейда структура рис вдачі грунтується на чотирьох основних стадіях психосексуального розвитку. Згідно з психоаналітичним трактуванням, індивід проходіт чотири основні стадії психосексуального розвитку, вміст яких визначається основним джерелом задоволення для організму. Проте якщо благополучне проходження стадії розвитку не сталося і індивід як би «застряг» на ній, відбувається те, що З.Фрейд назвав «фіксацією». Ось саме «фіксація» індивіда на тій або іншій стадії психосексуального розвитку і формує структуру характеру в психоаналітичній інтерпретації. Першу стадію психосексуального розвитку З.Фрейд назвав «оральною», віднісши її до періоду від народження до виділення першого року життя, коли саме рот є джерелом основних взаємодій немовляти з навколишнім світом. Такі люди, по З.Фрейду, люблять їсти, пити, палити, лихословити. Друга стадія – стадія привчання дитяти до самостійного користування горщиком – від другого року життя до третього – називається «анальною». Якщо сталася фіксація на «анальній» стадії, у людини формуються наступні риси вдачі: жадність або надмірна щедрість, акуратність або виражена розхлябаність, любов до правил або підкреслена волелюбність. Третя стадія, фалічна, пов'язана з первинним інтересом дитяти до своїх статевих органів і актуалізується у віці з трьох до шести років. Згідно З.Фрейду, фіксація на даній стадії приводить у хлопчиків до формування «Едіпового комплексу», а у дівчаток – «комплексу Електри»,