76. Визначте та охарактеризуйте типові порушення волі

Апраксія — порушення довільних рухів та дій з предметами, що виникають при локальних порушеннях вторинних та третинних полів рухового аналізатора та не супроводжуються елементарними руховими розладами (паралічі, парези, тремор). При апраксії хворі не можуть навіть виконувати такі прості речі, як вдягатися, втрачають здатність користуватися побутовими приладами.

Гіпобулія - загальне зниження волі. Слід враховувати, що у хворих з гіпобулією пригнічені всі основні потяги, включаючи і фізіологічні. Спостерігається зменшення апетиту. Лікар може переконати пацієнта в необхідності , але той приймає їжу неохоче і в малих кількостях. Гіпобулія є проявом депресивного синдрому. Придушення потягів при депресії - тимчасове. Купіювання нападу депресії призводить до відновлення інтересу до життя, активності.

Гіпербулія – стан надмірної активності з великою кількістю різноманітних, часто змінюваних спонукань до діяльності, а також імпульсивним прагненням до негайного досягнення мети.

Гіпербулія - характерний прояв маніакального синдрому.

Парабулія - патологія поведінки, яка випливає з порушення механізмів формування мотивів. Мотив при цьому не формується або є неадекватним внутрішній природі потреби.

77. Дайте загальну характеристику психічного процесу «увага». Поясніть функціональну специфіку у порівнянні з іншими психічними процесами.

Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Функція уваги – зосередження свідомості на предметі діяльності.

Важливою закономірністю уваги є її вибірковість, яка виявляється в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого. Це пояснюється більш вираженою гальмівною дією вагомих для особистості предметів і переживань щодо менш значущих, які в цей час на неї діють.

Увагу зумовлюють не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти. Цю здатність називаютьуважністю.

Недостатній розвиток уважності виявляється в розосередженості та відволіканні, нездатності без зовнішніх спонук спрямовувати й підтримувати свою увагу.

Функції уваги:

1. Відбір релевантних (значущих) стимулів, які відповідають потребам людини.

2. Ігнорування (гальмування, знешкодження) побічних, супутніх впливів, які не пов’язані з потребами.

3. Утримання (збереження) зразків діяльності, поки вона не буде закінчена.

4. Регуляція та контроль перебігу діяльності.

Увага не самостійний психічний процес, це динамічна сторона інших психічних процесів.

Види уваги

За регуляцією розрізняють мимовільну, довільну та післядовільну увагу.

За спрямованістю увага буває зовнішня і внутрішня.

Властивості уваги: зосередженість або концентрація уваги, стійкість, переключення, обсяг.

78. Фізіологічні основи уваги.

Фізіологічною основою уваги є механізм взаємодії основних нервових процесів - гальмування і збудження, що протікають у корі головного мозку. При уваги в полі ясного усвідомлення виділяється предмет (об'єкт) з безлічі інших предметів, що оточують людину, а інші предмети являють собою загальний фон сприйняття. Фізіологічно це значить, що порушуються одні нервові центри і гальмуються інші, діє встановлений Ч. Шеррингтоном і широко використаний І.П. Павловим закон індукції нервових процесів, згідно з яким процеси збудження, що виникає в одних ділянках кори головного мозку, викликають процеси гальмування інших ділянок мозку. Утворився центр порушення домінує (переважає) над усіма іншими, і його називають домінантою (або оптимальним осередком порушення). Цим створюються такі умови, при яких усувається вплив сторонніх подразників, так як їх сигнали потрапляють на загальмовані ділянки кори головного мозку. Осередок оптимального збудження переміщається по корі головного, що створює умови для кращого пізнання і вивчення предмета. Велике значення для з'ясування фізіологічних основ уваги має також принцип домінанти, висунутий академіком А. А. Ухтомским. Поняття "домінанта" позначає тимчасово панівний осередок збудження, що обумовлює роботу нервових центрів у даний момент і що надає тим самим поведінці певну спрямованість. Домінанти сумуються і накопичуються імпульси, поточні в нервову систему, одночасно пригнічуючи активність інших центрів, за рахунок чого вогнище збудження ще більше посилюється. Завдяки цим властивостям, домінанта є стійким осередком порушення, що дозволяє пояснити нервовий механізм тривалої інтенсивності уваги. Говорячи про фізіологічні механізми активної уваги слід зауважити, що відбір значущих дій можливий тільки на тлі загального неспання організму, пов'язаного з активною мозковою діяльністю. Зазвичай виділяють 5 стадій неспання, ефективне увагу можливе лише на стадії активного і спокійного неспання, в той час як на інших стадіях основні характеристики уваги змінюються і можуть виконувати лише окремі функції. Наприклад, у дрімотному стані можлива реакція лише на 1 -2 найважливіших подразника, в той час як на інші реакції повністю відсутні. Таким чином, увага обумовлена діяльністю цілої системи ієрархічно залежних між собою мозкових структур, але їх роль у регуляції різних видів уваги нерівноцінні.