63. Визначте та охарактеризуйте основні функції мовлення

Три функції.

Сигніфікативна ( функція означення) відноситься до головного призначення слова - позначати предмети, явища ітд .

Комунікатвна (функція передачі повідомлення) тут виділяють три сторони : інформаційна, виражаюча і волевиявлення.

Функція саморегуляції(самоприказу) –джерело формування внутрішнього світу людини і її вищих психічних функцій, таких як воля, уява,теоретичне і творче мислення.

64. Визначте та охарактеризуйте форми та різновиди мовленняУ сучасній психології розрізняють мовлення зовнішнє та внутрішнє. Зовнішнє у свою чергу має дві форми: усне мовлення та писемне. Крім того, усне мовлення буває діалогічним та монологічним.

Внутрішнє мовлення виступає механізмом мовного мислення людини. Воно пов'язане з розвитком такої галузі, як психолінгвістика, яка намагається поєднати систему методів і понять у психології з надбаннями вивчення мови як суспільного явища. Внутрішнім мовленням називається мовлення „про себе", ним людина користується у процесі мислення. Цей різновид мовлення дозволяє людям мислити, думати. Часто внутрішнє мовлення передує такій же за змістом письмово або усно висловленій думці. Причому думка, недостатньо оформлена у внутрішньому мовленні, також недосконало виражається і в зовнішньому (писемному чи усному) мовленні.

Усне мовлення може протікати в трьох основних формах: вигук, діалогічне (відповіді на питання) та монологічне (самостійно розгорнуте висловлювання) мовлення.

Писемне мовлення, як і усне, також є широкою формою спілкування. Але обмін думками, знаннями в усному та писемному мовленні відбувається неоднаково. Усне мовлення базується на членороздільних звуках. Писемне мовлення - графічні зображення, виражені за допомогою писемних знаків (букв), кожний з яких визначає конкретний звук усного мовлення.

Особливістю писемного мовлення є те, що воно в історичному плані розвитку, у житті конкретної людини виникає пізніше усного мовлення і виникає на його базі. До писемного мовлення належить складання, переписування та викладення різних текстів, а також їх читання вголос та про себе.Специфікою писемного мовлення є те, що воно спрямоване на відсутнього читача. Через це відсутній безпосередній контакт між тим, хто пише, і тим, хто читає, і тому писемне мовлення більш розгорнуте, зв'язне порівняно з усним.Роль писемного мовлення значно підвищується у зв'язку з тим, що воно значно розгортає межі спілкування між людьми і розширює можливості пізнання дійсності. Завдяки писемному мовленню людина пізнає історичний досвід розвитку людства. У писемному мовленні зафіксовані історичні досягнення в галузі науки, мистецтва, усієї культури людства.

65. Охарактеризуйте Розвиток мовлення в онтогенезі

Процес формування мовленнєвої діяльності (і відповідно

засвоєння системи рідної мови) поділяється на низку послідовних

періодів чи стадій:

1) підготовчий (з моменту народження до року);

2) переддошкільний (1-3 роки);

3) дошкільний (3-7 років);

4) шкільний (7-17 років).

Розвиток мовлення дітей до трьох років у свою чергу поділяєтьсяна три основні етапи: домовленнєвий (гуління та лепетання), етаппервинного засвоєння мови (дограматичний), етап засвоєнняграматики.

Дитина починає засвоювати мову із оволодіння звуковоюформою вираження мовного знаку. Артикуляція звуків – доситьскладне завдання, тому процес «тренування» у вимовлянні єдостатньо тривалим (3-4 роки).

Формування структурискладу припадає на період лепетання. У віці 9-10 місяців відбуваєтьсяякісний стрибок мовленнєвого розвитку дитини: з’являються першінормативні, предметно співвіднесені слова. У віці 10-12 місяцівдитина всі іменники вживає у формі називного відмінка однини.Спроби зв’язати слова у фрази з’являються пізніше – до 1,5 року.Потім відбувається процес освоєння наказового способу дієслів (йди-йди, дай-дай).

У переддошкільний період у дітей з’являються різноманітніфонетичні порушення: багато звуків рідної мови вони випускають,переставляють, замінюють на простіші для вимови. Ці недолікипов’язані із недосконалістю артикуляційного апарату дитини, а такожнедостатнім рівнем розвитку фонематичного сприймання. Водночасдля дітей даного віку характерне досить упевнене відтворенняінтонаційно-ритмічних, мелодичних контурів слів. До завершення переддошкільного періоду діти спілкуються здопомогою простого поширеного речення, вживаючи при цьомуелементарні граматичні категорії.

Дошкільний етап характеризується найінтенсивнішиммовленнєвим розвитком дитини. Нерідко спостерігається якіснезбільшення словникового запасу: дитина починає вживати всі частинимови; поступово формуються навички словотворення. У цей часдитина переходить до використання структури складних речень,мовленнєві висловлювання будує з використанням сполучників тасполучних слів. Активний словник дитини до завершення даногоперіоду нараховує 3-4 тис. Слів. Оволодіннямонологічним зв’язним мовленням, побудова розгорнутихвисловлювань стають можливими із виникненням регулювальної,планувальної функції мовлення. Це, у свою чергу, визначає поступовусформованість внутрішнього мовлення. Перехід зовнішнього«егоцентричного» мовлення у внутрішнє відбувається до 4-5 літньоговіку.

У шкільному періоді мовленнєвого розвитку дітей продовжується удосконалення зв’язного мовлення. Діти свідомо засвоюють граматичні правила оформлення вільних висловлювань, повністю засвоюють звуковий аналіз та синтез. На цьому етапі формується писемне мовлення. Таким чином, розвиток мовлення дитини – це складний багатогранний і досить тривалий процес