59. Дайте загальну характеристику психічному процесу «мовлення». Поясніть специфічність мовлення у порівнянні з іншими психічними пізнавальними процесами.

Мовлення - центральний психічний процес, який відрізняє людину від тварин. Саме завдяки промовы існує власне людське мислення, в тому числі і, перш за все, теоретичне. Людина може використовувати досвід поколінь, тому що йому доступні тексти, в яких зафіксовані відкриття і роздуми людей які жили раніше. Людина здатна керувати своєю поведінкою і поведінкою інших.

Щоб зрозуміти сутність цього психічного процесу, слід згадати основне призначення психіки - це орієнтування в навколишньому світі і вироблення програм поведінки і діяльності. Досі при розгляді психічних процесів ми висвітлювали так зване предметне орієнтування, тобто способи реакцій на світ об'єктів і явищ. Але не менш важливою стороною психіки є і орієнтування живих істот один в одному, і їх вплив один на одного, і вироблення програм поведінки і діяльності у відношенні один одного.

Для цього у всіх живих істот існує система сигналізації. За допомогою сигналів, тобто спеціально вироблених голосом або частинами тіла виразних рухів живі істоти передають і отримують один про одного і один від одного життєво важливу інформацію.

Встановлено, наприклад, що у мавп гамадрилів, є близько 18 сигнальних криків. А у людиноподібних мавп шимпанзе - близько 40. Але не тільки мавпи подають сигнали небезпеки, агресії, орієнтовні та інші. Це ж ми спостерігаємо і у птахів, і у кішок, і у собак, тобто у тих істот, які існують в безпосередній близькості від людини. Абсолютно ясно, проте, що системи сигналів притаманні абсолютно всьому тваринному світу, оскільки всі живі істоти спілкуються один з одним.

При цьому існує величезна, принципова відмінність між сигналізацією у людини і тварини. Відмінність полягає в тому, що, по-перше, тварини користуються тільки сигналами, у яких немає самостійного поза ситуативного предметного значення, а є тільки значення, прив'язане до даної ситуації або функції. Іншими словами, сигнали тварин не позначають об'єктів, а тільки стан середовища або власний стан: страшно, небезпечно, корм. Першу відмінність можна сформулювати й так: у тварин є сигнал, але немає знака. Їх крики і рухи є виключно відповідними за принципом безумовного або умовного рефлексу, реакціями на той чи інший подразник. Друга відмінність сигналізації у тварин і людини полягає в тому, що людина у своїх виразних рухах і звуках користується не просто знаком, але системою знаків.

60. Визначте і опишіть фізіологічні основи мовлення. Опишіть основні мовленеві центри головного мозоку.

Фізіологічно мовлення означає утворення і функціонування другосигнальних умовних рефлексів. Слово як подразник особливого роду виступає при цьому в трьох формах: як чутне, видиме (написане) і промовлене. Рух мовного аппарату спостерігається у всіх трьох випадках.

Звуковим елементом слова є фонема-специфічний мовний звук, що володіє смислорозрізнювальною функцією.Голосні звуки утворюються в результаті безперешкодного проходження звукової хвилі через всю порожнину рота. Приголосні звуки утворюються у разі перешкод, створюваних язиком, зубами, м'яким і твердим небом; так ми отримуємо губні, зубні, гортанні, шиплячі, свистячі та інші приголосні звуки. Носові звуки утворюються у зв'язку з діяльністю носового резонатора разом з усією артикуляційної системою. Найбільш рухомим елементом артикуляційної системи є язик, який бере участь в утворенні майже всіх фонем.

У людини в головному мозку є 11 мовних зон, тобто зон, що відповідають за звукообразование, звукопроізнесеніе, за відповідність звуків.

Головними з цих 11 зон є три: центр Брокá, який знаходиться в лобовій долі лівої півкулі і відповідає за приведення в дію мовного апарату, тобто за механізм говоріння; центр Верніке, який знаходиться в лівій скроневій долі головного мозку і забезпечує розуміння мови; а також кутова звивина - ділянка мозку, що примикає до центру Верніке і забезпечує взаємодію між сигналами різного виду (зоровими, слуховими, руховими) мають відношення до мови й мовлення.Значення цього центру в тому, що слово - не просто звуковий, але і оптичний, і сенсорно-руховий подразник. Саме робота сенсорно-рухового аналізатора в кутовій звивині є базисним компонентом говоріння як мовного процесу.