1. Визначте предмет і завдання психології як самостійної науки.Слово "психологія" походить з двох грецьких слів:. «Психе» - душа і «логос» - наука Психологія - наука про психіку, тобто про таку форму відображення дійсності мозком і нервовою системою, яка забезпечує смислову орієнтування живої істоти в собі і в світі Саме психічне відображення існує у вигляді наступних психічних процесів:. відчуття (коли образ світу виникає в результаті дотику), сприйняття (коли образ світу виникає в результаті розглядання), мислення (коли зміст що відбувається виникає в результаті порівняння, аналізу, узагальнення) , пам'яті (тобто збереження образів відображення), уяви (коли різні образи з'єднуються один з одним), мови (коли виражається в словесній формі зміст психіки), волі (коли намічений план виконується, незважаючи на перешкоди) і уваги (коли психічна активність зосереджується на певній ділянці дійсності). Психологія -. Це наука, яка вивчає закономірності психіки, тобто властивості, особливості, явища, притаманні психічному відображенню Іншими словами, психологія вивчає закономірності і властивості відчуттів, сприйнять, пам'яті, мислення, мовлення, уяви, волі, а також специфіку розвитку , формування і прояву психічних станів, темпераменту, характеру і здібностей. Психологія вивчає психіку і тварин, і людини. Зрозуміло, що психіка людини набагато складніше, ніж психіка тварин. Тому й наука психологія, яка займається психікою людини, набагато складніше, ніж психологія, яка досліджує тварин Ось чому сучасна психологія складається з багатьох галузей, багатьох окремих дисциплін:. загальна психологія, педагогічна психологія, вікова психологія, соціальна психологія, зоопсихологія і т.д.

Внутрішній психічний світ людини психологія розглядає як живий, неперервний процес, який формується і розвивається, породжує деякі продукти чи результати.

Психологічна наука вивчає такі психічні явищафакти внутрішнього, суб'єктивного досвіду людини (наші думки, бажання, почуття).

Психологія спрямована на вирішення таких завдань:

- вивчення законів психічної діяльності;

- розкриття сутності, структури і функцій психіки;

- вивчення ролі психічних явищ в пізнанні людиною самої себе та оточуючого світу, в її діяльності та спілкуванні;

- визначення ролі спадкового і набутого, біологічного і соціального в розвитку психіки;

- вивчення співвідношення психіки і мозку тощо.

2. Дайте визначення «психіки». Визначте основні різновиди психічних явищ.

Психіка - це властивість високоорганізованої живої матерії, що полягає у відображенні суб'єктом об'єктивного світу, у побудові загальної картини цього світу і регуляції на цій основі своєї поведінки й діяльності

Для того, щоб скласти більш чітке уявлення про те, що таке "психіка", необхідно розглянути психічні явища - факти внутрішнього, суб'єктивного досвіду людини (наші думки, бажання, почуття).

Психічні процеси - це різні форми чи види взаємодії внутрішнього і зовнішнього психічного, внаслідок чого у психіці відображаються предмети та явища. Психічні процеси є компонентами діяльності людини, що часто стають особливими діями (перцептивними, мнемічними, розумовими, вольовими та ін.). До психічних процесів відносяться: пізнавальні психічні процеси (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява) та емоційно-вольові (емоції, почуття, воля).

Психічні стани - це різні види інтегрованого відображення людиною взаємодії внутрішніх і зовнішніх психічних впливів у певний статичний період часу. Причому більшість із них існує без чіткого усвідомлення відображеного предметного змісту. До психічних станів відносять бадьорість, втому, апатію, депресію, ейфорію, відчуження, нудьгу, страх, відчай, сум тощо. Психічні стани так чи інакше характеризують психіку людини, визначають своєрідність різних психічних процесів.

Психічні властивості - сталі психічні утворення людини, що формуються в процесі життєдіяльності, виховання та самовиховання. Наприклад, на ґрунті будь-якого психічного процесу (відчуття, сприймання, пам'яті, уяви, мислення й волі) можуть виявитися такі властивості людини, які виражаються у формі чутливості, сприйнятливості, уважності, емоційності, балакучості, мовчазності, вдумливості, розсудливості, фантазерства тощо. Так, до психічних властивостей особистості відносяться: темперамент, характер, здібності.

Рівень розвитку властивостей особистості, особливості розвитку психічних процесів і переважаючі психічні стани визначають неповторність людини, її індивідуальність.

3. Вкажіть часові межі етапів розвитку психології і охарактеризуйте донаукову стадію становлення.

Психологія - це наука про закономірності, формування та розвиток психіки як особливої форми життєдіяльності

IV ст. до н.е. – Аристотель написав трактат (Перше систематичне викладення психічних явищ) "Про душу", в якому довів, що душа та тіло - єдине ціле. На його думку, дух присутній в усьому живому: рослинах, тваринах, людях. Проте наукове експериментальне вивчення психічних явищ та їх закономірностей почалося з середини XIX ст., а істинно наукова психологія почала створюватися ще пізніше на межі XIX і XX ст.

В історії психології, психологічній науці, яка займається дослідженням процесу становлення психологічних знань і уявлень, можна знайти три основних підходи до визначення рамок та етапів розвитку психології:

Відповідно до першого підходу, психологія має довгу передісторію і коротку історію, яка починається з другої половини XIX століття (Г. Еббінгауз).

Представники другого підходу (М. С. Роговін та ін.) вважають, що розвиток психологічної думки має бути розподілений на три етапи:

1-й етап - донаукової (міфологічної) психології - коли панували анімістичні уявлення про душу;

2-й етап - філософської психології - коли психологія становила собою частину філософії, об'єднана з нею спільним методом (цей період протягся від античності до XIX ст.);

3-й етап - власне наукової психології. Цей період звичайно датують другою половиною XIX ст. (тобто саме тим часом, коли, за Еббінгаузом, починалась вся історія психології) і пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу (експерименту), запозиченого в природничих наук, який дозволив їй відділитися від філософії. Цей підхід на сьогодні є найбільш поширеним. Його недоліком є те, що наукова психологія протиставляється усій попередній.

Згідно з третім підходом (культурологічним), розвиток психологічної науки повинен розглядатися у контексті розвитку людської культури взагалі. До цього підходу належить вчинкова концепція в історії психології, розроблена українським вченим В. А. Роменцем. Згідно останнього підходу, етапи розвитку психології виокремлюються за історичними епохами - отож, можна говорити про психологію Міфологічного періоду, психологію Античності, психологію Середньовіччя, психологію Відродження, психологію епохи Бароко, психологію Просвітництва, психологію Сцієнтизму (останньої епохи, що бере початок у XIX ст., у якій, до речі, живемо й ми -її назва походить від латинського «scientia» - наука, і відбиває ту рушійну силу, яку має наука у сучасній культурі).

Запропонований останнім підходом поділ історії психології має сенс, бо психологія кожної історичної епохи мала суттєві відмінності, робила цілком певні акценти на тих чи інших психічних явищах.

Донауковий Бондаренко

В історії психології можна виділити наступні стадії: донаукова, переднауковими, природничо-наукова, стадія наукової спеціалізації.

За часом найдовше тривав донауковий етап існування психології. Сам термін «психологія» був створений тільки в ХVIII столітті. Але, наскільки можна судити з історичних пам'ятників (древнім манускриптам, релігійним книгам) інтерес до людської психіці у людей був завжди. Тільки до Душею в давнину люди називали свої внутрішні переживання, уявлення про світ, сновидіння, а також властивості характеру Сміливий людина або боягузливий, ледачий або працьовитий.

Донауковий етап уявлень про психіку - ... Це історичний період, що тривав тисячоліття Його можна відраховувати від дати в 15-20 тис Років до нашої ери, тобто часу, коли люди приручили собак і одомашнили коней Початкові уявлення про психіку були тісно пов'язані з початковими формами релігії - з анімізмом і магією Згідно анімізму (з латині «animа»-душа) все у світі (рослини, дерева, вітер, море, звірі) - .. одушевлено Раз так, значить на все в світі можна впливати явно чи неявно Вплив на все в світі, тобто на всі явища природи і на всі живі істоти, що припускає вплив на їх «душу» називається магією Головне, центральне дію магії - ... заклинання В давнину люди вважали, що раз у дощу є душа, його можна закласти, тобто викликати або припинити. Цілком очевидно, що такі, по суті, дитячі уявлення про світ і психіці є ненауковими. Величезний внесок у донаукові уявлення про психіку внесли мудреці Стародавньої Індії, Стародавнього Китаю та Стародавнього Близького Сходу.

Аристотель сформулював положення, згідно з яким душа є породження тіла. Аристотель висунув положення про катарсис, переживанні, яке очищає душу.

Гіппократ (бл. 460 - бл 370 рр. До н Е. ...) І Гален (бл. 130 - 200 рр. Н Е. ..) - Найбільші врачеватели античної Греції та античного Риму, розробили правила моральної поведінки лікаря, засновані на дотриманні принципів поваги до людини і вперше описали будову людського організму, акцентувавши увагу на психологічних відмінностях людей (за темпераментом).

З крахом Римської імперії (IV століття н е.). І широким поширенням на європейському континенті і в Малій Азії іудео-християнства і мусульманства - двох найбільших монотеїстичних релігій -. Уявлення античних мислителів стали поступатися місцем релігійної міфології єдинобожжя Так античні донаукові уявлення про психіку змінилися середньовічним періодом Цей період у країнах Європи охопив близько 1000 років - ..... з V століття н е. до XV-го століття н е., тобто до епохи Відродження.

У цей історичний період тріумфували погляди, згідно з якими сутність людини можна пізнати НЕ через роздум, а через Вищу істоту, тобто через Бога. Але так як Бог непізнаваний, в нього треба вірити, намагаючись розкрити порядок речей за допомогою богослов'я. У зв'язку з тим, що наукові дослідження людини були під забороною і дозволялося вести тільки богословські суперечки, поширення набула схоластика (від грец схоластікос -. вчений), тип філософського міркування, не грунтується на даних реальних досліджень, а тільки на релігійних догматах.

Починаючи з епохи Відродження, тобто з XV століття, після того, як було доведено, що не Земля центр світу, як це стверджувалося богословами, а Сонце - центр сонячної системи, в якій Земля - ​​лише одна з дев'яти планет:. і тільки з появою праць Френсіса Бекона (1561-1626), котрий обгрунтовував значення експерименту, знову стало просуватися філософське осмислення психіки Це означає, що уявлення про психіку перестали бути власністю тільки богословів і стали предметом роздуми філософів, як це і було в античності.

Цей етап можна назвати переднауковими, тому що він передував власне науковому Його видатні представники -. Французький філософ Рене Декарт (1596-1650), нідерландський філософ Бенедикт Спіноза (1632-1677), німецький філософ і фізик Готфрід Лейбніц (1646-1716) і англійський філософ Джон Локк (1632-1704).