Львівський національний університет ім.І.Франка

Філософський факультет

Кафедра теорії та історії культури

Творча робота на тему:

Томас Мор «УТОПІЯ»

Виконав :

студент групи: ФФК-31с

Бойчук С.І.

Перевірила:

Доц. Хамар У.В.

Львів 2014

До нестерпності інтригуючим постає сюжет, який розпочинається з передісторії, листа, та певної відстороненості автора від роботи. Томас Мор у складі англійського посольства прибуває до Фландрії. Там він зустрічає свого друга Петра Егідія, який знайомить його з моряком та мандрівником Рафаїлом Гітлодеєм, супутником Амеріго Веспуччі. Втрьох вони розмовляють. Спочатку Рафаїл ділиться своїми спостереженнями з мандрів про різні краї та різні устрої держави. На запитання чому він, мудрий і досвідчений, не піде на службу до якогось володаря, мандрівник відповідає, що володарі є глухі до порад, які корисні державі загалом, а не конкретно їм. Нещадній критиці піддається суспільний лад, що панує в Європі загалом та в Англії зокрема. Засуджується жадність і марнотратство багатих, через які страждає більшість населення. Причиною всіх нещасть Рафаїл називає приватну власність, яка змушує людей турбуватись про власне, а не суспільне добро і наводить в приклад острів Утопію, де немає приватної власності, де всі живуть в щасті й достатку, острів, який він би ніколи не покинув, якби не бажання розповісти про нього іншим. Друзі просять Рафаїла детально описати їм цей острів.

1.Що Томас Мор розуміє під поняттям утопія?

Томас формулює це поняття, як певне місце, форму поведінки, мислення і відносини людей, які живуть на осторові який і носить назву «Утопія».

2.Чи вірив Мор у можливість існування країни Утопія?

Вчений пиши певний переказ і пояснює, щосам не бачив цього місця і не був там але висловлює

3.Якими виявами соціальної несправедливості супроводжувалось становлення капіталістичного

укладу господарювання?

«Де є приватна власність, де все вимірюється вартістю грошей, там навряд чи слід сподіватися, щоб у державі панувала справедливість і був добробут. Хіба що ти назвеш справедливим такий стан речей, коли все найкраще дістається найгіршим людям, чи вважатимеш правильним те, що все розподіляє між собою жменька людей, та й вони живуть не дуже-то щасливо, тоді як всі інші зовсім нещасні.»

3.Як відповідає мор на питання: ”Чому в державі багато злодіїв?”

«Тепер спостерігається небезпечне явище, коли люди здорові й дужі стають слабосилими від бездіяльності (бо знать розбещує лише добірних чоловіків) або розніжуються в заняттях ледь не жіночих. А ось якби ці панські слуги засвоїли потрібне їм для життя ремесло й загартувалися в чоловічих заняттях, то вони, безперечно, по-справжньому б змужніли. У всякому разі, на мій погляд, ніяка держава не має користі з того, щоб на випадок війни (якої у вас ніколи не буде, якщо не захочете) утримувати незліченну юрбу таких людей, бо саме це загрожує миру, про який більше треба дбати, ніж про війну.» 4.Що означає вислів Мора: „вівці з’їдають людей?”

«Ваші овечки, – відповів я.– Звичайно такі лагідні й задоволені скромним кормом, вони, кажуть, стали тепер такими ненажерливими і неприборканими, що пожирають навіть людей, плюндрують і спустошують поля, будинки, міста. Бо в тих частинах королівства, де виготовляється цінніша вовна, там знать і навіть деякі абати, люди святі, не задовольняються збором плодів і щорічними прибутками, які звичайно одержували із землеволодінь їхні предки. Їм не досить, що вони, байдикуючи і розкошуючи, не дають ніякої користі суспільству, ще й стали його тягарем. Ні клаптика землі не залишають під ріллю, все перетворюють у пасовиська, зносять будинки, руйнують міста, а храми відводять під овечі кошари. Ці добродії обертають усі поселення, всі об-роблені ниви в пустелю, неначе й так у вас мало землі гуляє під лісами та заповідниками для звірини. Для того, щоб якийсь ненажера, справжня кара господня, міг обвести огорожею кілька тисяч акрів, розширивши свої поля за чужий рахунок, одних орендарів виганяють з їхніх садиб, в інших селян забирають землю, обплутавши їх обманом або змусивши силою, ще інших змушують продавати її, замучивши безправ'ям. Так чи інакше, нещасна біднота переселяється: чоловіки, жінки, подружжя, сироти, вдовиці, цілі родини, не стільки заможні, скільки численні, бо землеробство вимагає багато рук для праці. Виселяють їх, повторюю, із звичних і милих серцю домів, а вони не знають, куди їм податися. Все недороге начиння, навіть якби можна було знайти вигідного покупця, обездолені продають за безцінь, бо його треба позбутися.»

5.До чого закликає Мор, аби спинити монополію? Менше годуйте дармоїдів! Верніться до землеробства, відновіть обробку вовни, щоб це заняття стало почесною працею, яка давала б прибуток юрбі дармоїдів: і тим з них, кого злидні зробили вже злодіями, і тим, що тепер стали волоцюгами або панськими слугами, а в недалекому майбутньому стануть, певна річ, злодіями.