МОДУЛЬ І. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА. ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ, ПРИНЦИПИ, ДЖЕРЕЛА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА.

Тема І. Екологічне право України – комплексна галузь права: загальна характеристика.

Лекція 1. Екологічне право України – комплексна галузь права: загальна характеристика

1. Науково-правові концепції взаємодії суспільства і природи

2. Становлення екологічного права України

3. Предмет екологічного права України

4. Методи екологічного права України

5. Принципи та функції екологічного права України

6. Поняття та система екологічного права України: місце екологічного права в національній системі права.

1) Науково-правові концепції взаємодії суспільства і природи

Концепція – цілісна система поглядів на якесь явище; тлумачення положень; основна ідея теорії:

• анімізм – існування духовної сутності, яка здатна впливати на людей; форми анімізму – віра в духів, могутню силу природи, що будується на енерго-інформаційному обміні між людиною і природою.

• антропоморфізм – наділення явищ природи людськими якостями

• антропологізм – всі явища природи, а також суспільного життя, мислення людини залежать від властивостей і потреб людини. Інтереси людини мають задовольнятися в силу того, що вони є домінуючими

• антропоцентризм – трактує людину як цент світобудови

• геоцентризм – центром світобудови є Земля

• конкордизм – соціально-етична концепція, що спрямована на відновлення узгодженості внутрішнього світу людину, на гармонію між людиною і природою

• екоцентризм – напрям екологічної етики ( та екологічної психології), розглядає в одній площині природу і людей, основною цінністю має цілісність екосистеми

• екогуманізм (енвайроментальний гуманізм) – відкидання уявлення про визначальну роль людини і суспільства в природніх процесах. Людина і природа – фундаментальні частини єдиного цілого. Співвідношення встановлюється між людськими інтересами і можливостями екосистем.

• енвайроменталізм – різні погляди щодо оцінки стану довкілля = різні підходи до розуміння: антропоцентричний та екоцентричний. Дана концепція набула свого розвитку від 1972 р (Стокгольмська конференція) і переплелась з концепцією сталого розвитку.

Концепції з правовим аспектом:

• Концепція споживацького відношення до природи – виникла об’єктивно ще с прадавніх часів, оскільки людина споживала дари природи і дуже посилилась в капіталістичну епоху. На сьогодні не є придатною для майбутнього.

• Натуралістична концепція невтручання у природу – в природі немає помилок, будь-які втручання необґрунтовані. Є утопічною

• Вчення про ноосферу – 1944р, закон ноосфери: біосфера під дією людини невідворотно перетворюється в ноосферу – сферу, де домінує мозок людини. Хаос має бути замінений розумною стратегією.

• Алармізм – база для розвитку зеленого руху і появи партій зелених – безпосередня реакція науковців і простих людей на процеси деградації природи

• Концепція меж зростання, органічного зростання, глобального управління, екологічної революції – пов’язані з діяльністю Римського клубу.

• Обмеження економічного розвитку потреб і народонаселення – обмеження НТП і регулювання народжуваності.

• Концепція сталого розвитку – найбільш поширена сучасна концепція взаємодії людини і суспільства, офіційно проголошена в 1992р. в Ріо-де-Жанейро на Саміті Планета-Земля. Було затверджено «Порядок денний на 21 ст.», де завданням людства визначено задоволення потреб за умови не ставлення під загрозу потреб майбутніх поколінь. Економічний, соціальний розвиток і охорона навколишнього середовища у рамках глобального партнерства країн світу розглядається як взаємопов’язані і взаємозалежні елементи сталого розвитку. Стратегії сталого розвитку – механізми зміцнення національного потенціалу кожної країни шляхом поєднання екологічної та соціальної політики. Основне концепції: принцип задоволення потреб, принцип встановлення обмежень.

Поворотний момент – 1972 р, Стокгольмська конференція, створено орган, що вивчав стан довкілля.

1983 – Комісія з навколишнього середовища і розвитку з метою створення довгострокових стратегій для взаємодії суспільства і природи. Доповідь «Наше спільне майбутнє» - у 1987 її було схвалено Генеральною Асамблею ООН – саме в ній сформульовано принцип сталого розвитку.

2) Становлення екологічного права України

1866р. – Ернест Гекхель визначив поняття екології.

Розвиток правової охорони природи почався на початку ХХ ст. з охорони реліктових об’єктів, що пізніше набули статусу природо-заповідних фондів.

Після Жовтневої революції стала загальнодержавна форма власності таких об’єктів і тому сформувалось відношення до таких об’єктів як до державних, «нічиїх».

В 50-60-их рр. – принцип пріоритету екології над економікою існував виключно формально як гасло, а фактично діяла споживацька концепція.

Україна першою з соціалістичних республік в 1960 р. прийняла закон про охорону навколишнього середовищу ( але все було формально) і інші закони і кодекси.

Формування єдиної сфери екологічного знання

До кінця 80-их років прийнято основи законодавства про охорону навколишнього середовища і 3 кодекси.

Флористична сфера в цей час не розвивалась.

50-60-ті роки – поряд з раціональним використанням ресурсів розвивається захист та оздоровлення навколишнього середовища.

Середина ХХст. І по сьогодні:

Етапи розвитку правової сфери:

1. Постановочний етап (вчені визнали необхідність охорони та необхідність дослідження цієї сфери).

2. Програмний етап ( Стокгольмська конференція, світ переходить до розробки програм із врятування людства від екологічної кризи)

3. Етап реалізації цих програм

Сучасне екологічне право сформувалось із здобуттям незалежності України ( Декларація про державний суверенітет ).

Поворотний момент – проведення круглого столу у 1987р. МДУ ім.Ломоносова, який був присвячений проблемам екологічного права як галузі права і як навчальної дисципліни.

Внесено було міжгалузевий правовий інститут екології людини, що пізніше набув в розвитку назву «право екологічної безпеки».

3) Предмет екологічного права України

Предмет екологічного права включає 3 групи відносин:

1. природоресурсові

2. природоохоронні

3. антропоохоронні (відносини у сфері екологічної безпеки)

Шемшученко до цих 3 груп додає ще й відносини у сфері формуванні екологічної мережі.

4) Методи екологічного права України

1. Публічно-правовий: реалізується в юридичній відповідальності; наприклад, в податковій системі передбачені екологічні податки;

2. Приватно- правовий: відносини права власності, пов’язані з реалізацією громадянських ініціатив, вибору форм та методів; діє в сфері застосування заходів стимулювання.

За Андрейцевим:

1) авторитарні (методи обов’язкових приписів);

2) ініціативні (диспозитивності, рівності сторін);

3) метод еколого-експертних оцінок (заохочувальний)

За Кобецькою:

+ до попередніх:

• екологізації

• екологічних оцінок

• імперативний

• диспозитивний

За Носіком:

1) метод договірного регулювання

2) метод гетерономії

3) метод агрономії

5) Принципи та функції екологічного права України

Загально-правові принципи:

1) законності;

2) гуманізму;

3) участі громадськості;

4) справедливості;

5) публічності;

6) доцільності;

7) невідворотності юридичної відповідальності;

8) компенсаційності заподіяної шкоди;

9) міжнародного співробітництва;

10) сталого розвитку.

Спеціально-правові принципи поділяються на міжгалузеві та галузеві.

Міжгалузеві принципи (поєднані з іншими галузями права):

1) пріоритетність вимог екологічної безпеки

2) гарантування безпечного навколишнього середовища

3) превентивності екологічних заходів

4) міждисциплінарних знань

5) обов’язковості екологічної експертизи

Галузеві принципи ( реалізуються в природо ресурсному та природоохоронному зак-ві):

1) обов’язковість дотримання лімітів використання природних ресурсів (при спеціальному природокористуванні)

2) збереження видової та просторової різновидності природних об’єктів

3) множинність форм права власності на природні ресурси

4) раціональне використання природних ресурсів

5) системності та комплексності екологічних відносин

Краснова: + екологічному праву притаманний ряд принципів, пов’язаних з компенсаційністю екологічної шкоди.

Бричук та Позняк: + принцип екосистемності.

Правовий аспект принципів:

Ст.3 ЗУ «Про охорону НПС».

Ст.5 ЗК (принципи екологічної безпеки).

Ст. 6 ЗУ «Про екологічну експертизу» (система принципів екологічної експертизи).

Стратегія державної екологічної політики на період до 2020 р., затверджена ЗУ «Про основні засади стратегії державної політики України на період до 2020р.»:

• посилення ролі екологічного управління в системі державного управління України з метою досягнення рівності трьох складових розвитку (екології, економіки, соціології), яка зумовлює орієнтування на пріоритет сталого розвитку;

• міжсекторальне партнерство та залучення зацікавлених сторін;

• відповідальність нинішнього покоління за збереження довкілля;

• у розділі ІІ – стратегії розвитку.

Функції екологічного права:

Загальноправові: регулятивна, охоронна, превентивна, виховна та освітянська.

Спеціальноправові:

• інформаційна

• компенсаційна

• організаційна

• культурна

• гносеологічна

• онтологічна

• аксіологічна

• проксеологічна