71.Аналіз складу злочину незаконного заволодіння транспортним засобом (ст.289 кк України).

Стаття складається з чотирьох частин (перші три є заборонювальними нормами, а четверта - заохочувальною) та примітки. Родовим об'єктом злочину є безпека руху або експлуатації транспорту.Безпосередній об'єкт злочину - контрольоване використання транспортних засобів, перелічених у примітці до ст. 286 КК. Додатковим необхідним або факультативним безпосереднім об'єктом злочину, залежно від конкретного способу вчинення цього злочину, можуть виступати життя і здоров'я особи, власність, інші блага. Предметом злочину, згідно з приміткою до ст. 286 КК, є транспортні засоби.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 289 КК) полягає в незаконному заволодінні транспортним засобом.

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 289 КК під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їхній волі. Заволодіння може здійснюватися таємно або відкрито, через обман чи зловживання довірою, угоном або захопленням транспортного засобу тощо.

Цей злочин відмежовується від злочинів проти власності, що

вчиняються з корисливих мотивів, насамперед, родовим об'єктом посягання, предметом злочину, специфікою об'єктивної та суб'єктивної сторін, зокрема особливостями мотивації злочину.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.).

Злочин є закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху такого засобу, - з моменту встановлення контролю над ним (абз. 2 п. 15 названої Постанови). Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу запустити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно розглядати як замах на вчинення злочину (не є незаконним заволодіння транспортним засобом у стані крайньої необхідності, наприклад, для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, приборкати стихійне лихо, усунути іншу небезпеку, яка загрожує людям, інтересам суспільства чи держави).

Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, яка не має права на користування транспортним засобом, щодо якого здійснюється незаконне заволодіння, і на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку (ч. 1 ст. 289 КК) чи 14-річного віку (ч. 2 і 3 ст. 289 КК). Суб'єктами цього злочину не можуть бути: а) особи, які є співвласниками або законними користувачами транспортного засобу; б) працівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, котрі без належного дозволу здійснили поїздку на закріпленому за ними транспортному засобі; в) службові особи, наділені повноваженнями щодо використання чи експлуатації транспортних засобів.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Заволодіння може відбуватися з будь-якою метою - для викрадення транспортного засобу, для доставки вантажу, для того, щоб доїхати до певного місця, або навіть покататися тощо.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 289 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства; 4) із проникненням у приміщення чи інше сховище; 5) із завдання значної матеріальної шкоди потерпілому.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 289 КК) є вчинення його: 1) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства; 2) організованою групою; 3) із завданням великої матеріальної шкоди.

Частина 4 ст. 289 КК передбачає заохочувальну норму, відповідно до якої звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

Дії винного щодо заволодіння транспортним засобом, поєднані з позбавленням життя потерпілого, треба кваліфікувати залежно від спрямованості умислу. Якщо при цьому наявні корисливі мотиви щодо заволодіння транспортним засобом, такі дії належить кваліфікувати за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, а за їх відсутності - за іншими ознаками ст. 115 КК. Вбивство з метою полегшення заволодіння транспортним засобом для пересування необхідно кваліфікувати за п. 9 ч. 2 ст. 115 і ч. 3 ст. 289 КК.

Відповідно до п. 2 примітки до ст. 289 КК, під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, що раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 410 КК.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 289 КК п. 3 примітки до ст. 289 КК, матеріальна шкода визнається значноюу разі заподіння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою - у разі заподіння реальних збитків на суму понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 3 примітки до ст. 289 КК).