66.Аналіз складу злочину умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції (ст.227 кк України).

Безпосередній об ’єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують випуск та реалізацію доброякісної продукції і товарів, захист прав споживачів. Додатковим безпосереднім об’єктом може бути життя і здоров’ я споживача.

Предметом злочину є недоброякісна або некомплектна продукція і товари.

Недоброякісність продукції та товарів у ст. 227 КК визначається як їх невідповідність встановленим стандартам, нормам, правилам і тех­нічним умовам. Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов’язковим у випадках, передбачених ч. 2 ст. 15 ГК України. Право­ві та організаційні засади стандартизації в Україні визначені Законом України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р. № 2408-ІП^[53], а по­рядок розроблення, перегляду, внесення змін, прийняття та опубліку­вання стандартів встановлений Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 1 грудня 2005 р.^[54] Недоброякісну продукцію та товари взагалі не можна вико­ристовувати за призначенням або можна лише після суттєвої перероб­ки. Причини недоброякісності можуть бути різними, зокрема пов’язані безпосередньо з виробничим процесом, порушенням правил зберіган­ня товару, закінченням строків їх реалізації тощо.

Некомплектність продукції та товарів у цій статті розуміється як така їх невідповідність існуючим вимогам за ознакою комплектності, за якої їх взагалі неможливо використовувати за цільовим призначен­ням або таке використання є значно утрудненим.

Об ’єктивна сторона злочину виражається у випуску на товарний ринок або іншій реалізації споживачам недоброякісної або некомплект­ної продукції і товарів, якщо такі дії вчинені у великих розмірах — більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (згід­но з приміткою до ст. 227 КК).

Під випуском продукції на товарний ринок слід розуміти передачу або відправлення виробленої чи імпортованої продукції і товарів іншим суб’єктам, які діють на ринку: торговим посередникам, комісіонерам тощо.

Інша реалізація продукції споживачам — це оптова або роздрібна реалізація, що може здійснюватися у вигляді продажу, обміну, бартеру тощо. Під споживачами розуміються фізичні та юридичні особи, які одержують відповідну продукцію і товари для використання за функ­ціональним призначенням.

Злочин вважається закінченим з моменту випуску на товарний ринок або іншої реалізації недоброякісної або некомплектної продук­ції та товарів у зазначеному вище розмірі.

Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб’єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку, відповідаль­на за випуск на товарний ринок або за іншу реалізацію споживачам продукції та товарів. Це може бути як працівник підприємства, уста­нови чи організації, так і підприємець.

67.Порушення законодавства про охорону праці (ст. 271 кк України).

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом злочину є безпека виробництва, тобто суспільні відносини, що забезпечують безпечні умови праці, випуск продукції, експлуатації певних підприємств, будівель та споруд, а також використання промислової продукції, і запобігають шкідливому впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів на індивідуально-невизначене коло громадян. Безпосередній об'єкт злочину - безпека праці, тобто стан умов праці, за якого виключено вплив на працюючих небезпечних і шкідливих факторів виробництва. Додатковими необхідними безпосередніми об'єктами злочину є здоров'я людини. Додаткові факультативні безпосередні об'єкти злочину - життя людини, власність, довкілля. Потерпілими від злочину є тільки особи, які мають постійний чи тимчасовий зв'язок з певним підприємством, установою, організацією чи з виробничою діяльністю громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (безпосередньо працюють, прибули у відрядження, на практику, стажування або діяльність яких пов'язана з цим виробництвом тощо). Особи, які не пов'язані із зазначеним виробництвом, не можуть визнаватися потерпілими від цього злочину (представники контролюючих органів, замовники продукції чи послуг, особи, які випадково опинилися на території підприємства, установи, організації тощо).

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 271 КК) передбачає: 1) діяння у формі порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці; 2) наслідки у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю потерпілому; 3) причиновий зв'язок між указаними діянням і наслідками.

Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці - це різноманітні дії чи бездіяльність, ознаки яких визначаються змістом порушених норм (законів, постанов, інструкцій, положень, правил, наказів, розпоряджень тощо). Наприклад, це може бути допуск до роботи з обслуговування та ремонту електроустаткування без проведення інструктажу; незабезпечення працівників засобами індивідуального захисту; організація роботи на висоті під час грози тощо. Шкода здоров 'ю потерпілого - це заподіяння особі середньої тяжкості чи легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.

Статтею 271 КК охоплюються порушення загальних правил охорони праці, тобто тих, які поширюються на всі галузі та види виробництва, стосуються всіх працівників і забезпечують безпеку осіб, пов'язаних з виробництвом. Такі правила передбачені: Законами України "Про охорону праці" (в редакції від 21 листопада 2002 р.), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р., "Про пожежну безпеку" від 17 грудня

1993 р., "Про пестициди і агрохімікати" від 2 березня 1995 р., "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" (в редакції від 3 березня 1998 р.); Кодексом законів про працю України, постановами КМ України, відомчими нормативно-правовими актами (інструкціями, положеннями, правилами), а також нормативними актами підприємств, установ, організацій (накази, розпорядження керівників з питань охорони праці) тощо. Порушення спеціальних правил безпеки, які стосуються виконання робіт з підвищеною небезпекою, діють на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах; порушення правил ядерної або радіаційної безпеки, безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд статтею 271 КК не охоплюються та потребують кваліфікації відповідно за статтями 272-275 КК.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 12 червня 2009 р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва".

Злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого (матеріальний склад).

Суб'єкт злочину - спеціальний, тобто службова особа підприємства, установи, організації або громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності, на яких покладено обов'язки з дотримання правил охорони праці.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережністю щодо наслідків. Саме порушення може бути умисним або необережним.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 271 КК) є спричинення ним: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

Загибель людей - це випадки смерті однієї або кількох осіб. Інші тяжкі наслідки - це випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам, шкоди у великих розмірах підприємству, установі, організації чи громадянам, а так само тривалий простій підприємств, цехів або їх виробничих дільниць.