1) Запуск на виконання програм (запуск та закриття)

Є декілька виів запуску програм: якщо ні в головному меню, ні на робочому столі немає ярлика програми, але ви знаєте ім’я її виконуваного файлу, можна спробувати запустити програму за допомогою діалогового вікна

Запуск програми, яке відкривається командою Пуск- Виконати.

Роботу більшості програм можна звершити вибравши в меню файл команду вихід або клацнути кнопку закрити.

Типи файлів Тип файлу визначає структуру даних у файлі та програму, якою він обробляється.

Імена файлів зазвичай містять крапку (наприклад реферат.doc або проект.). а імена папок – ні.

Це не випадково, тому що ім’я файлу складається з двох частин: основи та суфіка, розділених крапкою. Основу звзвичай і називаютьіменем файлу, а записний після крапки суфікс – розширенням імені.

Розширення імені файлу – це набір символів, за допомогою яких Windows розрізняє, який тип інформації міститься у файлі та якою програмою слід його відкривати.

Документ Word 2003 (*.doc)

Презентація Word 2007 (* .pptx)

Шаблон документа (*.dot)

Звичайний текст (*.txt) 

Документ Word 2007 (*.docx)

Текст у форматі RTF (*.rtf)

Веб-сторінка (*.html)

Paint (*.bmp)

Windows Media Player (*. wav)

Microsoft Excel (*. xls)

2) Інтернет — це об’єднана мережа, яка складається з набору пов’язаних мереж, що взаємодіють як одне ціле. Складовими Інтернету є мережі різного масштабу: великі національні магістральні мережі, багато регіональних і локальних мереж. (це міжнародне об’єднання комп’ютерних мереж)

Доменне ім'я — це послідовність розділених крапками слів, яка зіставляється з певною ІР-адресою.

В останній частині імені, яку називають доменом першого (верхнього) рівня, зазначено тип установи, якій належить веб-адреса:

com — комерційна організація, 

edu — освітня,

org — некомерційна,

biz — бізнес-організація тощо.

Усі комп’ютери, підключені до Інтернету, знаходять один одного в автоматичному режимі. Люди взагалі не беруть участі в пересиланні повідомлень завдяки тому, що кожний комп’ютер (хост або вузол) має свою адресу, яка називається ІР-адресою.

ІР-адреса — запис, який точно визначає місцезнаходження комп’ютера в Інтернеті і є записом чотирьох чисел у діапазоні від 0 до 255, відділених крапками, наприклад, 220.15.68.33.

Запис ІР-адреси складається ніби з двох частин: перша означає адресу підмережі Інтернету, до якої підключено вузол, а друга — адресу локального вузла всередині підмережі.

ІР-адреси серверів мають бути зареєстровані спеціальною службою імен.

В Інтернеті можливі два режими інформаційного обміну — оn-lіnе і оff-lіnе.

Оn-lіnе—постійний зв’язок користувача із сервером провайдера. Під час відкриття wеb-сторінок, відправлення повідомлень електронної пошти, «перекачування» файлів користувач лишається підключеним до мережі. Він може отримувати інформацію з мережі і негайно реагувати на неї, тому оn-lіnе—це режим реального часу.

Оff-lіnе — це режим «відкладеного» зв’язку. Користувач передає порцію інформації або отримує її протягом коротких сеансів зв’язку.

URL розшифровують як Uniform Resource Locator. Що ховається за цими англійськими словами? Насправді все досить просто. URL — це засіб, який вказує де саме знаходяться файли в мережі. До складу URL входять протокол доступу, ім’я домену та хост машини, а також повний шлях до файлу. Таким чином, URL — це адреса ресурсу в мережі. За допомогою нього ваш комп’ютер «знаходить» той чи інший об’єкт для того, щоб «працювати» з ним.

Білет9