14.Державний лад Київської Русі

Державна струк­тура — це своєрідна ієрархічна піраміда правителів різних рангів, пов'я­заних між собою клятвою і вірністю. На її вершині перебував Великий київський князь. Князеві належала верховна законодавча та виконавча влада в держа­ві. Він виконував також функції воєначальника і, за давньою традицією, яка сягає часів племінних княжінь, особисто водив рать у бій із ворогом. Князі уособлювали також і судову владу. Право спадкування престолу спершу передавали за принципом «старшинства» (старшому братові), але згодом його замінили на принцип «отчини» (старшому синові). Єдність і братерство княжого дому необхідно було періодично під­кріплювати публічними демонстраціями братерської любові перед підданцями. Для цього проводили князівські з'їзди (за давньоруською книж­ною лексикою — снеми). Їх, як правило, скликали Великі київські князі найвідповідальніші для країни періоди — коли зростала зовнішня загроза чи внутрішня згуба. Зазвичай місцем скликання князівських снемів був стольний град Руської землі — Київ, іноді — якесь із головних міст держави. Давньоруська держава, що проіснувала близько 350 років, була типовою феодальною монархією, у якій регіонами (волостями) керували удільні князі — васали Великого київського князя. Київська Русь не мала загальнодержавного представ­ницького органу. Проте влада Великого князя до певної міри перебувала під контролем народних зборів (віча) Києва. Волості мали свої віча. Це було продовженням традицій народовладдя давніх часів.

15.Судова система Київської Русі

Судова система Давньоруської держави охоплювала чотири основні види судів: громадський, княжий, доменіальний та церковний.Громадські суди були найдавнішими і найдовше проіснували. Вони поділялися на два види: суд сільської громади і суд старців. До першого входила сільська старшина. Він вирішував дрібні справи, пов'язані зі спорами всередині общини, дрібними крадіжками, влагоджував сімейні стосунки. Суд старців розглядав важливіші справи і складався з пред­ставників навколишніх сіл. Княжий суд спершу не набув значного поширення. Розташований у великих містах — центрах князівств, він був віддалений від населення. Тут вирішували справи, що були не до снаги громадському суду. Доменіальний (землевласницький) суд був судом феодала-землевласника, який поширювався на підвладних йому осіб. Інші суди, зокрема княжий, не мали права втручатися в діяльність доменіального, але за­купи могли подавати скарги до княжого суду на рішення землевлас­ницького. Церковний суд розглядав справи стосовно «поганських» звичаїв. Він карав винних за «умикання» (язичницьку традицію крадіжки дівчат до їм любу з метою одруження), чаклунство, знахарство, язичництво.

16.Збройні сили Київської Русі

Значне місце у політичній системі держави відігравала князівська дружина (регулярне військо). Взагалі збройні сили складалися з трьох основних частин: 1) великокнязівської дружини, дружини місцевих князів; 2) народного ополчення (воїнів); 3) найманих загонів. Дружина була ядром війська, саме на неї спирався князь у здійсненні військових походів, збиранні данини, з нею радився щодо проведення політики. Київська дружина поділялася на старшу (бояри, мужі) і молодшу (отроки, діти боярські). Боярська рада була необхідним елементом управління державою. Проте вона не мала чітко окресленого складу, компетенції. У дружину князь міг включати не лише представників родової знаті, але й тих, кого вважав корисним, з дружини виходили представники князівської адміністрації - посадники, тисяцькі.