11.Виникнення держави Київська русь

У VIII ст. задля умов боротьби з кочівниками у Середньому Подніпров'ї об'єдналися кілька князівств у союз союзів племен, який зберіг за собою назву одного з них — Русь. Про неї згадується в іноземних джерелах, зокрема у візантійських і арабських хроніках. Кожна з племінних земель була незалежним княжінням, яке сплачувало Києву данину і виставляло на його вимогу свої військові дружини чи скликало народне ополчення. У східних слов`ян спершу існували ранньофеодальні державні утворення: Руська земля і слов`яно-фінська Новгородська держава, з яких згодом утворилась Київська Русь.Отже, звершальний етап формування Давньоруської державності — об'єднання придніпровського державного утворення Руська земля з Новгородською землею в єдину державу з політичним центром у Києві у 882 р.

12.Норманська та пантюркістська теорії походження Київської Рус.

Існує дві теорії походження Київської Русі: норманська і пантюркістська.Підгрунття норманської теорії були закладені в «Повісті временних літ», де розповідається про участь варягів у політичному житті східних слов`ян. Сьогодні ж доведено, що частина «Повісті временних літ», у якій ідеться саме про утворення східнослов`янської держави за часів Київського князя Мстислава Володимировича (сина Володимира Мономаха), була підправлена. Норманську теорію розробили вчені: Г. Байєр, Г. Міллер, А. Шльоцер. Працюючи в 20-х рр.. XVIII ст. в Російській академії наук, вони без будь-якого критичного аналізу цього джерела сформулювали концепцію, згідно з якою саме варяги були засновниками Давньоруської держави. Така теорія містила певну політичну спрямованість – уявлення про нібито «неповноцінність» східних слов’ян, їхню нездатність самостійно створити власну державу.

13. Суспільний лад Київської Русі

За соціальною структурою і правовим статусом населення Київської Русі можна поділити на три категорії: а) панівна аристократична верхів¬ки. б) особисто вільні верстви; в) феодально залежне населення. . Найвищий щабель суспільної ієрархії посідав великий князь та місцеві (удільні) князі — феодальна знать. До аристократичної верхівки належали також так звані старці, про яких літописи згадують як про радників князя. Княжі воїни, дружинники і представники місцевої знаті утворюва¬ли прошарок бояр. Вони поділялися на «великих» і «малих»; крім них, існували ще й земські (місцеві) бояри. До привілейованого населення належало духовенство. Прошарок особисто вільних непривілейованих верств у Київській Русі був незначний. Сюди належали переважно вільні общинники. Особисто вільними селянами були смерди. До особисто вільної соціальної верстви належала також більшість міського населення. Воно поділялось на 2 основні групи: 1. міська аристократія; 2. міські низи. Феодально залежне населення складалося з напівзалежної та пов¬ністю залежної верстви. Першу утворювали рядовичі. Численним різновидом рядовичів були закупи. Ізгої (від «гоїти» — жити) становили численну групу феодально за¬лежного населення. Невільниками у Київській Русі були холопи й челядь.