17. Третя Пунічна війна та війни на Піренейському півострові

ІІ ст. до н.е. – нове посилення Карфагену, Масініса, цар Нумідійського царства, користувався тим, що Карфаген не міг вести війни без відома Риму і постійно захоплював частини Карфагену. Коли ж К звернувся із скаргою до римського сенату, він відмовив у допомозі. + Марк Порцій Катон: «Втім, я вважаю, що Карфаген має бути зруйнований». В цей час війська К були розбиті Масінісою, що стала приводом для римлян оголосити війну у 149 році до н.е.. Римська армія висадилася у Африці. За їхніми вимогами, карфагеняни мали повернути всіх заручників, роззброїти місто, додаткова умова – Карфаген має бути перенесений із узбережжя у глиб континента. Для роздумів пуни попросили 30 днів, які були витрачені на підготовку до війни. Саме це забезпечило вдале протистояння Риму протягом довгого часу. У 147 році до н.е. головнокомандувачем було обрано Сципіона Еміліана. Вже у 146 році до н.е. оточене місто після штурму було спалене і знищене. Територія Карфагену була оголошена провінцією Африка.

Війни на Піренейському півострові.

У 154 - 153 роках до н.е. проти римлян виступили лузитани, які жили за межами римських провінцій.

153 – повстали племена кельтиберів, які населяли центральну частину Іберійського півострова. Повстання було придушене лише у 151 році до н.е. укладенням з ними миру.

150 – в Іберію прийшов новий консул, який розпочав жорстокі бойові дії з ваккеєми + знову повстали лузитани на чолі з Віріатом (149). Впродовж 10 років він успішно воював з римлянми+вони визнали його лузитанським царем, незалежним від Риму. Але у 139 р.до н.е. Віріата було вбито, а римлян підкорили ці землі.

18. Македонські війни та завоювання Римом Балканської Греції

Македонські війни:

1. 215 – 205: війна між Римом та Македонією за панування над Балканами. Філіп V, підтримуючи Карфаген під час другої пунічної війни, намагався оволодіти Ілірією + розширити володіння у МА. Римляни підтримували антимакедонські рухи. Риму вдалося розширити свій вплив у Греції, а Македонія послабила його.

2. 200 – 197: Македонія/Рим+Пергам+Родос. Філіп зазнав поразки і був змушений віддати всі володіння в Греції. Це – важливий етап посилення римського втручання у середземноморські справи,97 – битва при Кіноскефалами

ГРЕКИ: після миру 197 р.до н.е. римська армія продовжувала залишатися у Греції до 194 р.до н.е.. 146 р до н.е. – Ахейський союз оголошує війну Спарті, невеликий загін римлян рушив до Греціїї, ахейське військо відступило, його розгром при Лейкопетре. Взято і зруйновано Коринф, жителі перебиті/взяті у рабство, Греція перетворена в провінцію Ахайю

3. 171 – 168. У 179 році помер Філіп – Персей. Незважаючи на тяжкі умови, новий цар посилив власну державу, але римські війська на чолі з Луцієм Емілієм Павелом 22.06.168 р.до н.е. при Підні остаточно розгромили македонські війська, підпорядкувавши собі ці землі.

19. Криза римської цивітас. Пошуки шляхів подолання кризи

Швидке збільшення кількості рабів у всій Італії призвело до їхньої тотальної ненависті. + селянські господарства занепали через падіння цін на хліб + власники переїжджали до міста, що негативно позначилося на політичній нестабільності держави, її боєздатності. Всі ці події різко позначилися на цивітас – колись досить стабільне і гнучке утворення поступово втрачало своє значення як одиниця римського суспільства + змішання патриціїв та плебеїв сприяло їхній консолідації, зникали протиріччя + посилювалася конфронтація із рабами.

Шляхи подолання: спроба обмежити сенатом можливості утримання рабів, обмежено доступ в нобілітет, але – мода на розкіш, життя за рахунок провінцій, що, безумовно, підривало стабільність давної системи римського суспільства.