
- •1. Історія стародавнього Риму як друга частина історії античної цивілізації
- •2.Джерела та деякі питання історіографії історії Стародавнього Риму
- •3. Природні умови та населення Апеннінського півострова
- •4. Суспільство та культура етрусків. Етруська проблема
- •5. Виникнення міста Риму та найдавніший період римської історії у висвітленні римської традиції та сучасних досліджень
- •6.Зародженн римської громадянської общини, Рим царської епохи.
- •7. Реформи Сервія Тулія, значення для формування римської цивітас
- •9. Міжнародне становище Риму в царську епоху, Рим і Латинський союз
- •10 Війни Риму в V ст. До н.Е. Легенди про Коріолана та Цінцінната
- •11. Перші два етапи боротьби плебеїв з патриціями. Народний трибунат, закони хіі таблиць, закон Канулея
- •13. Завершення боротьби патриціїв з плебеями. Закони Петелія, Аппія Клавдія, плебісцит Гортензія. Суспільно – політичний устрій римської цивітас
- •14. Завоювання Римом Центральної та Південної Італії. Пірр. Утворення системи Римсько – Італійського союзу
- •15. Причини боротьби Риму з Карфагеном. І пунічна війна та її результати.
- •16. Друга Пунічна війна 218 – 201 (Ганнібалова війна)
- •17. Третя Пунічна війна та війни на Піренейському півострові
- •18. Македонські війни та завоювання Римом Балканської Греції
- •19. Криза римської цивітас. Пошуки шляхів подолання кризи
- •20. Реформи Тиберія Гракха 162 - 133
- •23. Союзницька війна: її причини, хід та наслідки.
- •24 Війни Риму з Мітрідатом та їх наслідки
- •25. Боротьба політичних угрупувань у 80-х рр. Диктатура Сулли.
- •26. Повстання на острові Сицилія та повстання Спартака
- •29. Другий тріумвірат та останні роки республіки. Боротьба Октавіана з Антонієм
- •31.Укріплення та розвиток принципату при династії Юліїв –Клавдіїв.(14-68рр.) Фігури принцепсів.
- •32.Деспотичні тенденції в розвитку принципату. Нерон і Сенека.
- •33.Громадянські війни 60х рр. Флавії(69-96 рр)
- •34.Антоніни(96-192 рр)
- •35. Соціально-економічний розвиток і-іі ст. До р.Х. Розвиток латифундій та колонату.
- •37. Правління солдатських імператорів
- •39. Взаємовідносини християнства та імператорської влади в іі-IV ст. Перетворення Християнства на офіційну релігію.
- •40.Реформи Діоклетіана і Константина. Домінат як друга форма Імперії.
- •42. Розклад імперії на Західну та Східну
- •43. Конкретно-історичні обставини падіння Західної Римської імперії
6.Зародженн римської громадянської общини, Рим царської епохи.
Рим царської епохи—це період з 21квітня 753р.до н.е. (за Варроном) по 509р.
1)Ромул(753-715) приписують зміцнення Палатина й організацію римської общини. Жителі які не служили у війську називалися простим народом (популюс). Сто громадян були відібрані Рому лом і названі патриціями. Збори патриціїв складали сенат –раду старійшин. З його іменем пов’язують синойкізм( об’єднання ) римської і сабінської общин. Фактично було утворено Соц. і владну організацію Риму. Римський народ складався з трьох племенем(триб): Тиції (Сабіни), Рамни (латини) і Лукери (етруски) - початок формування римської цівітас.Ділились на 30 курій (чоловічий союз,одиниця військового рим. ополчення) Курії складалися із 100 родів, які зростуть до 300. Усі ці роди ділились на патріархальні сім’ї( фамілії)
2)Нума Помпілій (сабінянин) (715-672) релігійні реформи, община отримала релігійне обґрунтування. Встановлено зв’зок між світом людей і богів. Створив колегію жреців - понтифіків. Переніс у Рим культ богині домашнього вогнища Вести і ввів для її служіння колегію весталок.
3) Тулл Гостилій (672-640)-зруйнував Альба-Лонгу , жителів переселив в Рим. побудова будинку для засідання сената,що отримав назву Гостилієва курія.
4)Анк Марцій(640-616)(сабінянин)-воював з всіма підряд. Тих кого переселяв були вже не повноправні(плебеї).Не мали права воювати і приймати участь у народних зборах.
5) Тарквіній перший(пріск)(616-578) вів успішні війни з сусідами.Побудував цирк, капітолійський храм і провів клоаку.
6) Сервій Тулій (578- 534)
7)Тарквіній Суперб(534-509) (етруск). Не рахувався з сенатом. Традиція розповідає про його вигнання.Старший син царя, Секста Тарквіній зґвалтував Лукрецію (дружину Коллатина),яка покінчила самогубством.
Додаток до общини:Велика роль батька в сім’ї;перевага роду над сім’єю, жили родами, поступове формування патриціїв і плебеїв.
7. Реформи Сервія Тулія, значення для формування римської цивітас
Причина: нестача патриціанського ополчення та його технічна недосконалість
Все вільне населення Риму, здатне носити зброю, було поділене за майновим та територіальним принципом, що замінювало розподіл за родами. Основа поділу – територіальна триба
Існувало 6 класів + 5 та 6 (пролетарі) звільнялися від податків та обов’язкової військової служби, а коли ї зараховували в одну центурію всім необхідним їх забезпечувала держава
Голосування: 1 центурія = 1 голосу (всього – 193, з яких 98 належало першому класу)
Поділ території на 21 трибу
Значення: заперечення родового ладу і заміна його державним поділом + влада зосередилася у руках військовозобов’язаних громадян
+ на знак зміцнення Лат.союзу – храм богині Діани, можливо, саме С.Т. поділив населення на патриціїв/плебеїв, здійснив перепис населення, кіннота – представники родоплемінної знаті, решта – піхота + для цивітас – її укріплення за майновим та військовим аспекти, що призвело до більшого протистояння патриціїв та плебеїв.
8. Суспільно – політичний розвиток Риму за часів останніх царів: чисельні соціальні протиріччя + невдоволення рабів, бідняків, що втратили землю (а з нею і зв'язок із родом), знать, що втрачала привілеї, плебеї. За Тарквінія Гордого – репресії сенаторів, представників родової знаті, він сам вершив суд, відлучив сенат від влади.
Вигнання етруської династії та встановлення республіки. Легенда про Лукрецію:
Причина вигнання: син Тарквінія Гордого Секст Тарквіній вирішив кирати Лукрецію, коли він з’явився у неї вдома – погрожуючи мечем, оволодів нею. Вранці Лукреція розповіла про все батьку і чоловіку і заколола себе ножем. Її тіло – на площу міста + народ підтимав – повстання та вигнання етруської династії, було проголошено республіку, яку очолили Брут та Коллатин/можливо – царів скинула зміцніла римська знать.