
- •Відносини, що регулюються цивільним законодавством.
- •Метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин.
- •Функції цивільного права.
- •Загальні засади цивільного законодавства (принципи).
- •Дія цивільного законодавства у часі, просторі та за колом осіб.
- •Види юридичних осіб в залежності від порядку їх створення.
- •Поняття цивільних правовідносин.
- •Види цивільних правовідносин.
- •Цивільна правоздатність фізичної особи.
- •Ім’я та місце проживання фізичної особи. Акти цивільного стану.
- •Цивільна дієздатність фізичної особи.
- •Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
- •Умови, порядок і правові наслідки визнання особи недієздатною.
- •Умови, порядок і правові наслідки визнання громадянина безвісно відсутнім.
- •Умови, порядок і правові наслідки оголошення громадянина померлим.
- •Поняття, ознаки і види юридичних осіб, її правоздатність і дієздатність.
- •Припинення юридичних осіб.
- •Філії та представництва юридичних осіб.
- •Поняття об’єктів цивільних прав та їх види.
- •Речі як об’єкт цивільних прав. Класифікація речей, її правове значення.
- •Поняття та види правочинів.
- •Форма правочину. Способи волевиявлення.
- •Поняття недійсності правочину і правові наслідки недійсності правочину.
- •Правові наслідки визнання правочинів недійсними.
- •Правові наслідки недодержання простої письмової і нотаріальної форми правочину.
- •Поняття і види представництва.
- •Поняття і види строків позовної давності. Значення позовної давності.
- •Початок перебігу строків позовної давності.
- •Зупинення перебігу строків позовної давності.
- •Перерив строку позовної давності.
- •Віндикація майна від добросовісного набувача.
- •Поняття особистих немайнових прав. Види цих прав.
- •Поняття і ознаки юридичної особи, її правоздатність і дієздатність.
- •Зміст і суб’єкти права власності.
- •Форми та види права власності в Україні.
- •Підстави набуття права власності.
- •Поняття договору пожертви і його відмінність від договору дарування.
- •Захист права власності. Поняття і способи.
- •1) Загальні;
- •2) Спеціальні.
- •1) Речово-правові способи захисту;
- •2) Зобов’язально-правові способи захисту;
- •3) Способи захисту, передбачені іншими інститутами цивільного права.
- •1) Про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право;
- •2) Про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
- •Речово-правові способи захисту права власності.
- •Віндикаційний позов. Умови, необхідні для віндикації майна.
- •Негаторний позов.
- •Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, насильства.
- •Поняття зобов’язання, його елементи.
- •За підставами виникнення розрізняють зобов'язання:
- •4. Розрізняють також головні і додаткові (акцесорні) зобов'язання.
- •5. За економічними і юридичними ознаками зобов'язання в літературі традиційно поділяють на:
- •Підстави виникнення зобов’язань.
- •Поняття та види договору.
- •Укладення договору. Стадії. Форма договору.
- •Поняття і принципи виконання зобов’язань
- •Зобов’язально-правові способи захисту права власності.
- •Місце і строк виконання зобов’язання.
- •Способи забезпечення виконання зобов’язання.
- •Неустойка. Види неустойок.
- •Поняття, види і функції цивільно-правової відповідальності.
- •Поняття вини в цивільному праві. Форми вини.
- •Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
- •Набувальна давність.
- •Поняття договору купівлі-продажу і його відмінність від договору поставки.
- •Поняття та ознаки договору найму (оренди).
- •Глава 58 Цивільного кодексу України визначає основні положення найму (оренди)
- •Договір ренти.
- •Договір лізингу.
- •Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
- •Поняття і види недоговірних зобов’язань, які виникають із правомірних дій.
- •Поняття договору перевезення і його юридична характеристика.
- •Договір перевезення вантажів. Перевізні документи.
- •Поняття договору страхування. Сторони. Предмет. Види.
- •Поняття договору позики.
- •Договір комерційної концесії.
- •Поняття договору факторингу. Сторони. Предмет.
- •Поняття і види зобов’язань про надання послуг. Відмінність цих зобов’язань від зобов’язань про виконання робіт.
- •Сторони, предмет і форми договору доручення.
- •Діяльність в інтересах іншої особи без доручення.
- •Поняття договору комісії і його відмінність від договору доручення.
- •Поняття зобов’язань про зберігання майна і їх види.
- •Договір позички як різновид договору найму.
- •Договір про спільну діяльність. Просте товариство.
- •Відшкодування шкоди в галузі адміністративного управління та у сфері нормотворчої діяльності.
- •Поняття і види недоговірних зобов’язань, що виникають із правомірних дій і деліктів.
- •Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
- •Поняття та види права спільної власності.
- •Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
- •Зобов’язання, що виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
- •Поняття і значення спадкового права.
- •Спадкування за законом.
- •Спадкування за заповітом.
- •Поняття та система деліктів за цк України.
- •Право зворотної вимоги до винної особи.
- •Різновиди договорів, за якими майно передається у власність.
- •Поняття спадкування. Суб’єкти спадкових правовідносин.
- •Правові форми участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •Право на обов’язкову частку у спадщині.
- •Поняття права інтелектуальної власності і основні його інститути.
Цивільна правоздатність фізичної особи.
Правоздатність – передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб’єктивні юридичні права і виконувати суб’єктивні юридичні обов’язки. Правоздатніть виникає з моменту народження і призупиняється зі смертю особи (ст.25 Цивільного кодексу України). Правоздатність – це не кількісне вираження прав суб’єкта, а постійне громадянський стан особистості; не саме володіння правами, а здатність володіння правами, набувати суб’єктивні права.
Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні пра¬ва та обов’язки. Вона є необхідною передумовою правоволодіння у правовідносинах.
Цивільна правоздатність не може обмежуватись. Винятком цього є тимчасове обмеження правоздатності на підставі чинного законодавства. Наприклад, деякі категорії державних службовців не можуть займатися підприємницькою діяльністю(працівники правоохоронних органів, державні службовці як такі). Поняття правоздатності включає в себе право особи вчиняти будь-які дії, що не протирічать законодавству.
Ім’я та місце проживання фізичної особи. Акти цивільного стану.
Стаття 28. Ім'я фізичної особи
1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. 2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені. 3. Ім'я фізичній особі надається відповідно до закону.
1. Для здійснення та захисту прав суб'єкта, забезпечення стабільності цивільних відносин необхідна чітка індивідуалізація кожного учасника цивільного права. Серед засобів такої індивідуалізації ЦК виділяє ім'я та місце проживання фізичної особи. Право на ім'я є особистим немайновим правом, яке в структурі книги другої ЦК віднесене до прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи і яке виконує функцію індивідуалізації фізичної особи. Під власним ім'ям фізична особа вступає у цивільні правовідносини, набуває та реалізує цивільні права та обов'язки. Ім'я особи фіксується у паспорті та інших відповідних документах. Сутність права на ім'я та порядок здійснення цього права визначаються ст. ст. 294 - 296 ЦК. 2. Ім'я фізичної особи складається з її прізвища, власного імені та по батькові. Інший порядок визначення структури імені випливає із змісту ч. 3 ст. 12 Закону України "Про національні меншини в Україні", за якою громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати "по батькові", мають право записувати в паспорті лише власне ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - ім'я батька та матері. 3. Законом фізичній особі дозволяється використовувати вигадане ім'я - псевдонім або діяти у правовідносинах анонімно. При цьому дане право не слід розглядати як абсолютне, адже його здійснення дозволяється лише якщо про це прямо вказано у законі. Чинне законодавство закріплює право вступати у правовідносини під псевдонімом або анонімно лише в сфері інтелектуальної власності. Так, автору твору належать права забороняти зазначення свого імені та обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору (пункти 2, 3 ч. 1 ст. 438 ЦК, ст. 14 Закону "Про авторське право та суміжні права"). 4. Ім'я фізичній особі має бути надане при народженні. В подальшому мова може йти лише про зміну імені в порядку ст. 295 ЦК. Реєстрація народження дитини згідно СК проводиться органом РАЦС з одночасним присвоєнням їй прізвища, імені та по батькові (ч. 3 ст. 144). Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків, а якщо батьки мають різні прізвища - за їхньою згодою, в тому числі і шляхом утворення для дитини подвійного прізвища шляхом з'єднання прізвищ батьків (ст. 145 СК), визначається за згодою батьків. Якщо дитина народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі добровільного визнання батьківства визначається батьками, а за відсутності - визначається матір'ю. При цьому дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належать мати та (або) батько (ст. 146 СК). По батькові дитини визначається за іменем батька, а якщо дитина народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, і батьківство не визнано, по батькові визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком (ст. 147 СК). Якщо дитина є знайденою і батьки її невідомі, прізвище, ім'я та по батькові дитини записуються органом РАЦС згідно з даними, вказаними в рішенні органу опіки та піклування (абзац перший пункту 2.12 Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні).
Стаття 29. Місце проживання фізичної особи
1. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
3. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
4. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
5. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. 6. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Стаття 49. Акти цивільного стану
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.
Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
(Стаття 49 зі змінами, внесеними згідно із законом № 2710-1V від 23.06.2005)
До таких подій і дій ЦК, зокрема, відносить народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
Перелікактів цивільного стану, встановлений у ст. 49 ЦК, є приблизним і може тлумачитися поширювально. Наприклад, актами цивільного стану за своєю сутністю є визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, а також скасування рішень про це, відсутність особи у місці знаходження та ін.
Деякі акти цивільного стану підлягають державній реєстрації. Це стосується народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть. На відміну від загального переліку актів цивільного стану перелік тих актів, що підлягають державній реєстрації, виглядає як вичерпний (ч. З ст. 49 ЦК).
Державна реєстрація актів цивільного стану провадиться територіальними органами РАЦС, утвореними органами виконавчої влади. Акти цивільного стану стосовно громадян України, що проживають за кордоном, реєструються консульськими установами України. Координація діяльності по державній реєстрації актів цивільного стану здійснюється Міністерством юстиції України.
Визнаються дійсними акти цивільного стану, вчинені за релігійними обрядами до утворення чи відновлення органів РАЦС (наприклад, під час Великої Вітчизняної війни на окупованих територіях). Вони прирівнюються до актів цивільного стану, вчинених у органах РАЦС, і не вимагають наступної державної реєстрації.