36. Підстави набуття права власності.

Підстави виникнення права власності поділяються на:

• первісні (ґрунтуються на двох критеріях: за волею, за правонаступництвом)

• виробництво;

• специфікація (переробка) – створення нової речі шляхом переробки матеріалу, який належить іншій особі;

• присвоєння загальнодоступних дарів природи;

• придбання права власності на безхазяйну річ;

• набуття права власності на річ, від якої власник відмовився;

• знахідка;

• виникнення права власності на бездоглядну домашню тварину;

• скарб;

• набувальна давність;

• похідні:

• націоналізація;

• конфіскація;

• реквізиція;

• всі види договорів;

• приватизація;

• спадкування;

• реорганізація і ліквідація ю/о.

37. Поняття договору пожертви і його відмінність від договору дарування.

Пожертвою є дарування нерухомих і рухомих речей, зокрема, грошей і цінних паперів, фізичним особам, юридичним особам, державі Україна, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Юридична характеристика договору:

- двосторонній (за договором пожертвувач має права, а особа, яка отримала пожертву, крім прав, має обов'язки використовувати річ із наперед обумовленою метою);

- реальний (є укладеним із моменту прийняття пожертви);

- безвідплатний.

До договору про пожертву застосовуються положення про договір да­рування, якщо інше не встановлено законом.

Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням по­жертви відповідно до мети, встановленої договором. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, то використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувана, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду.

Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розі­рвання договору про пожертву, якщо вона використовується не за призна­ченням.

38. Захист права власності. Поняття і способи.

Захист права власності — це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), а по-друге — застосо­вуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуван­ню, для відшкодування збитків, заподіяних власнику.

Основними засадами захисту права власності є:

— держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності;

— власник, який має підстави передбачати можливість порушен­ня свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання тако­му порушенню;

— власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди;

— власник має право витребувати своє майно від особи, яка неза­конно, без відповідної правової підстави заволоділа ним;

— якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій вій передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав май­но у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом;

— власник майна має право вимагати ВІД особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходыв від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним;

— власник майна має право вимагати усунення перешкод у здій­сненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до глави 29 цього кодексу («Захист права власності»).

Звідси Цивільним кодексом України встановлюються рівні засади захисту не лише права власності різних власників (ч.1 ст. 386 ЦК), але й інших речових прав.

- Захист права власності та інших речових прав у цивільно-правовій літературі визначають як сукупність передбачених актами цивільного законодавства засобів, які застосовуються у разі порушення цих прав, і спрямовані на відновлення майнових інтересів їх суб’єктів

Разом з тим, у цьому визначенні «захист права власності та інших речових прав» ототожнюється із способами його їх захисту, які самі по собі не становлять захисту.

- Виходячи із загального поняття захисту цивільних прав та інтересів, під захистом права власності та інших речових прав треба розуміти реалізацію (реальне застосування) уповноваженим державою органом або самим суб’єктом цих прав (самозахист), встановлених актами цивільного законодавства засобів поновлення порушених права власності або інших речових прав.

- Ці засоби поновлення порушеного права власності та інших речових прав отримали назву «способи захисту».

- Усі способи захисту права власності та інших речових прав І за їх сферою поширення можна поділити на: