4. Загальні засади цивільного законодавства (принципи).

Загальними засадами цивільного законодавства (цивільного права) є принципи: юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності учасників цивільних відносин; неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України і законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, не заборонена законом; судовий захист цивільних прав та інтересів; справедливість, добросовісність і розумність.

Принцип юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності учасників цивільних відносин — таке становище учасників, коли воля одного з них не залежить від волі іншого, який не може йому наказувати, оскільки сам учасник: фізична або юридична особа — самостійні у прийнятті тих чи інших рішень.

Принцип неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя людини — вимога забезпечення свободи особистості, яку іноді називають «суверенітетом особистості», вкладаючи в це поняття можливість індивіда визначати тип і характер поведінки, своє місце у суспільстві у системі цивільних відносин на власний розсуд.

Принцип свободи власності (неприпустимості позбавлення права власності усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, зокрема права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а держава не втручається у їх здійснення.

Принцип свободи договору— визнання за суб’єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватися від укладення договорів) і визначати їхній зміст на власний розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Принцип свободи підприємницької діяльності, не « ,- забороненої законом,— закріплене у законодавчому порядку загальне правило про право зайняття підприємницькою діяльністю, а також встановлення юридичних гарантій реалізації цього права (ст. З ЦК України)

Принцип судового захисту цивільних прав та інтересів полягає у тому, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції України).

Принцип справедливості, добросовісності та розумності виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі усіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

5. Дія цивільного законодавства у часі, просторі та за колом осіб.

Для правильного застосування правової норми в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати наступне:

1) чи діє ця норма на момент її застосування (дія закону у часі);

2) чи підлягає вона застосуванню на цій території (дія закону у просторі);

3) чи поширюється ця норма на конкретну особу (дія закону щодо кола осіб).

1. Дія закону у часі. Дія цивільно-правових норм у часі починається з моменту набрання ними чинності і продовжується до момен­ту, коли вони втрачають правову силу у встановленому законом по­рядку. Визначення моменту вступу в дію конкретного нормативного акта має велике практичне значення, оскільки за загальним правилом нормативні акти не мають зворотної сили, тобто їх дія поши­рюється лише на ті конкретні правовідносини, які виникли після вступу закону в дію. Відповідно до статті 94 Конституції України закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його оприлюднення. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома на­селення у встановленому законом порядку, є не чинними (стаття 57 Конституції України).

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивіль­ного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набран­ня ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чин­ність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

2. Дія закону в просторі. Закони, нормативні акти міністерств та відомств, центральних органів управління також діють на всій те­риторії країни, а акти місцевих органів — на території відповідної області (міста, району). Лише в окремих випадках у законах та в ін­ших нормативних актах може бути передбачено, що вони підляга­ють застосуванню лише в певних адміністративно-територіальних одиницях, тобто дія такого акта обмежена визначеними ним адміні­стративними кордонами.

3. Дія закону щодо кола осіб. Цивільні закони України поширю­ють свою дію на всіх осіб (фізичних і юридичних), які знаходяться на території України, якщо інше не передбачено в самому законі або не випливає з його змісту. Проте слід відзначити, що деякі цивільно-правові норми розраховані на певне коло осіб — тільки на громадян або тільки на юридичні особи. Іноземні громадяни та особи без гро­мадянства користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними догово­рами України.