32. Поняття особистих немайнових прав. Види цих прав.

Одним з видів суспільних від¬носин, які становлять частину предмета цивільного права, є особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими. Вони регулюються нормами цивільного права, і тому це різно¬вид цивільно-правових відносин. Їх об’єкт — особисті немайнові блага: честь, гідність, ім’я, життя, здоров’я тощо.

Особисті немайнові блага: особисте життя громадян, честь, гідність і т. п 3 об’єктів правовідносин виключено дії.

Наприклад, між учнем і керівництвом школи виникають правовідносини. Їх об’єктом є не атестат, а освіта. Між громадянином, який набув путівку в санаторій, і адміністрацією санаторія виникають правовідносини, їх об’єкт – здоров’я громадянина; у домі відпочинку об’єктом правовідносин є відпочинок власника путівки і т.п.

Вони, на думку авторів зазначених міркувань, не можуть бути об’єктами правовідносин, оскільки дії зобов’язаної особи — це фактична поведінка, яка формується шляхом виконання юридичного обов’язку. Але останній є частиною змісту правовідносин. Особисті немайнові блага характеризуються тісним зв’язком із особою їх носія, невід’ємністю від особи. Зазначені блага не можна передати іншим особам. Зазначені блага не мають прямого зв’язку із майновими відносинами.

Особисті немайнові блага:

1. Особисті немайнові права спрямовані на індивідуалізацію уповноваженої особи (право на ім’я, на захист честі, гідності і ділової репутації).

2. Особисті немайнові права спрямовані на забезпечення особистої недоторканості громадян(недоторканість і охорона життя і здоров’я, недоторканість зовн. вигляду та особистого зображення).

3. Особисті немайнові права спрямовані на забезпечення недоторканості і таємниці особистого життя громадян (право на недоторканість житла, особистих документів, на таємницю особистого життя, на адвокатську, мед таємницю, таємницю особистого спілкування).

33. Поняття і ознаки юридичної особи, її правоздатність і дієздатність.

Юридичними особами відповідно до ст. 80 ЦК є організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку. Тобто для того, щоб певне утворення було юридичною особою, необхідно, щоб воно: а) створювалося в порядку, передбаченому законодавством; б) було зареєстроване в порядку, передбаченому законодавством.

Ознаками юридичної особи є:

1.    Організаційна єдність — цілісність явища, що складається зі складових частин, упорядкованих певним, особливим чином.

2.    Для характеристики майнової відокремленості істотне значення має концептуальне положення цивільного права, що будь-яка юридична особа повинна бути власником свого майна. Винятки при цьому складають юридичні особи публічного права, створювані за ГК та іншими законами.

3.    Самостійна майнова відповідальність за ст. 96 ЦК, відповідно до якої юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном.

4.    Відповідальність членів виробничого кооперативу. Згідно з ч. 2 ст. 163 ЦК члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями кооперативу в розмірах і порядку, передбачених статутом кооперативу та законом.

5.    Відповідальність контролюючого підприємства за боргами дочірнього. Оскільки ГК, на відміну від ЦК, оперує терміном «дочірнє підприємство», мають місце деякі особливості відповідальності за боргами цього підприємства.

6.    Відповідальність держави за зобов’язаннями казенного підприємства. Казенне підприємство, будучи суб’єктом публічного права, підпадає під сферу регулювання ГК.

7.    Відповідальність держави за зобов’язаннями державної установи. Державна установа (організація) відповідає за своїми зобов’язаннями коштами, що знаходяться в її розпорядженні.

8. Відповідальність територіальної громади за зобов’язаннями комунальної установи або комунального некомерційного підприємства. Подібно державній установі майно комунальної установи чи комунального некомерційного підприємства (ч. З ст. 78 ГК) знаходиться у них (закріплено за ними) на праві оперативного управління.

9.    Відповідальність засновників. Згідно з ч. 4 ст. 96 ЦК особи, що створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до її державної реєстрації.

10.    Відповідальність акціонерів і учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Ч. 2 ст. 152 ЦК передбачає, що акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, передбачених статутом, відповідають за зобов’язаннями товариства в межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

11.    Відповідальність членів орган юридичної особи та інших осіб, що виступають від його імені. Ч. 4 ст. 92 ЦК передбачено солідарну відповідальність осіб, які згідно із законом або установчими документами юридичної особи виступають від її імені, при порушенні ними своїх обов’язків щодо представництва за збитки, заподіяні ними юридичній особі.

Як суб’єкт майнових та особистих немайнових відносин ЮО наділяється цивільною правоздатністю і цивільною дієздатністю.

Правоздатність юридичних осіб називається спеціальною, оскільки встановлюється відповідно до цілей кожної юридичної особи, тоді як громадяни мають однакову для всіх правоздатність. У юридичних осіб цивільна право-дієздатність виникають водночас. Правоздатність юридичних осіб виникає з моменту її державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, – з моменту реєстрації статуту. В цей момент виникає й цивільна дієздатність юридичних осіб. Правоздатність юридичних осіб є спеціальною, тобто вона має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей ї діяльності. Юридична особа має право займатися будь-яким видом діяльності, не забороненою законодавством, яка відповідає цілям у статуті. Деякими видами діяльності юридична особа має право займатися лише на основі спеціального дозволу (ліцензії). Цивільні права та обов’язки юридичної особи виникають з різних підстав: угод (договорів), односторонні угоди (заповіт), неправомірних дій (заподіяння шкоди). У зміст цивільної правоздатності юридичної особи входить також здатність її мати особисті немайнові права та обв’язки. До них належить право на найменування, виробничу марку, знаки для товарів і послуг, право на честь, гідність і ділову репутацію. Найменування присвоюється юридичній особі в момент її створення і виступає засобом індивідуалізації цього утворення в цивільному обороті. Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обв’язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або за статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом. Органи ЮО можуть бути єдиноначальними та колегіальними. Вищим органом господарських товариств (АТ, ТОВ, ТДВ) є загальні збори акціонерів (учасників). Виконавчими органами є правління або дирекція, які діють як колегіальні органи ЮО. У кооперативних організаціях вищим органом управління є загальні збори, які обирають голову, а у великих кооперативах – також правління.

Особливості виникнення і змісту праводієздатності юри¬дичних осіб зумовлені тим, що юридичні особи — це організації. А щодо організацій питання про вік, стан здоров’я відпадає. Кожна організація має свої завдання і цілі діяльності.