4000 В 1980-х гг. Значительные изменения произошли и

в социальном составе студентов: в 1865 г. более 71% из

них были дети дворян, а в 1890-х гг. более 60% — дети

священников, мещан и купцов.

Университеты, которые по Уставу 1863 г.

пользовались автономией, утратили еѐ в 1884 г. и такое

положение было до революции 1904 г., когда был

введѐн новый университетский устав. На восточных

землях действовали Киевский, Харьковский,

Новороссийский университеты. Кроме них, были еще

высшие школы: с 1886 г. Технический институт в

Харькове, с 1898 г. Политехнический институт в Киеве 19

Ветеринарний в Одесі, Комерційний інститут в Києвi i

також у Харкові; консерваторії в Харкові i Одесі та

Духовна Академія в Києві.

Загалом університети вiдiграли значну роль в

науково-культурному житті та розвитку педагогіки.

Незважаючи на суворий урядовий контроль, з них

вийшло чимало активних учасників українського

визвольного руху, дiячiв мистецтва, літератури.

У 1878 р. право навчатися в університеті дістали

жінки. В останні десятиріччя XIX ст. в університетах

України, що славилися своїм високим престижем,

найважливішими аспектами життя поряд з

академічними були й полiтичнi. У 1884 р. уряд,

стурбований тим, що університети служать сприятливим

середовищем для радикалів, суворо обмежив їхню

автономність, що спричинило хвилю студентських

страйків та інших акцій протесту. Після 1905 р.

українські студенти почали кампанію за впровадження в

університетах українознавчих дисциплін. На 1908 р.

вони досягли певних успiхiв у Харківському та

Одеському університетах, де почали читатися курси

української мови та iсторiї. Однак викладацький склад

Київського університету, відомий своєю

консервативністю, затято відмовлявся погодитися з

вимогами українців. Коли всю iмперiю охопила

пiсляреволюцiйна реакція, були скасовані навіть тi

українські курси, що були у Харкові та Одесі.

Паралельно з державною та громадською

політикою в галузі розвитку освіти і створенням

навчально-освітніх закладів в Україні існувала так звана

н а р о д н а п е д а г о г і к а . Вершиною народної

педагогіки вважається козацька педагогіка. Провідні ідеї

козацького руху (свобода і незалежність України,

непорушність прав людини й народу, суверенність

особи, народовладдя) були основою, підвалинами

виховання дітей змалку. У малечий період, а далі — на

родинно-шкільному ступені мали провідне значення

культ Батька і Матері, Бабусі і Дідуся, Роду і Народу. На

вищому ж ступені чимало козацьких лідерів, особливо

гетьманів і кошових, здобували освіту в Києво-

Могилянській академії.

Народна педагогіка України тісно пов'язана з

прогресивними течіями в російському і українському

соціальному житті XIX — початку XX ст. Принцип

народності навчання і виховання дітей впроваджував у

практику видатний російський педагог К.Д.Ушинський

(1824—1870). Великого значення у розвитку української

педагогіки мала громадсько-педагогічна діяльність

видатного хірурга М.І.Пирогова (1810-1881), який

протягом 1858-1861 рр. перебував на посаді попечителя

Київського навчального округу.

У другій половині XIX — на початку XX ст. в

Україні майже кожний громадський діяч брав участь у

вирішенні питань освіти й виховання. Як уже

зазначалося, Т.Г.Шевченко (1814—1861) видав

«Букварь южнорусскій» (1861). П.А.Грабовський

(1864—1902) присвятив ряд статей проблемам народної

освіти. Л.Українка (1871—1913) також обстоювала не-

обхідність народної освіти, змальовувала жалюгідну

и Одессе, ветеринарный в Одессе, Коммерческий

институт в Киеве и Харькове, консерватории в Харькове

и Одессе, Духовная Академия в Киеве.

В целом университеты сыграли значительную

роль в научно-культурной жизни и развитии педагогики.

Невзирая на суровый правительственный контроль, из

них вышли огромное количество активных участников

украинского освободительного движения, деятелей

искусства, литературы.

В 1878 г. право учиться в университете

приобрели женщины. В последние десятилетия XIX ст.

в университетах Украины, которые прославлялись

своим высоким престижем, важнейшими аспектами

жизни рядом с академическими были и политические. В