242 Навчальних заклади різних типів — гімназії,

повітові училища, приходські училища.

До цього ж часу відноситься і відкриття

університетів у Харкові (1805 р.) та Києві (1834 р.).

У другій половині ХІХ ст. стан розвитку

педагогічної думки та освіти в цілому характеризувався

створенням та розвитком різних навчальних закладів.

Цей процес набув значного пожвавлення після

скасування кріпацтва в 1861 р. i особливо у 1870-х

И з и с т о р и и р а з в и т и я

о б р а з о в а н и я н а У к р а и н е

Развитие педагогики на Украине тесно связано с

еѐ всемирным развитием. Во времена Киевской Руси

болгарские монахи Кирилл и Мефодий (Х ст.)

разработали старославянскую азбуку, которая вошла в

историю под названием «кириллица». Этой азбукой

широко начали пользоваться в усадьбах князей и

монастырях.

Монастыри стали центрам обучения и

воспитания детей. До нашего времени сохранились

произведения, старинные тексты о воспитании и

обучении. К ним следует отнести сборник законов

«Русская правда», созданный во времена Ярослава

Мудрого. «Поучение» — во времена Владимира

Мономаха и другие летописи, в которых даются

наставления в отношении народных традиций

воспитания и обучения в семьях и отношения родителей

к своим детям.

В процессе развития и становления обучения и

воспитания большую роль сыграли так называемые

братские школы, которые в XVI-XVII ст. были открыты

в городах Луцк, Львов, а затем и в Киеве. Вершиной

развития системы образования того времени стала

Киево-Могилянская академия, которая была создана в

1632 г. как коллегиум (академией стала называться с

1701 г.) по инициативе Киевского митрополита Петра

Могилы (1596-1674). В 1661 г. во Львове был создан

Львовский университет, который состоял из

философского, медицинского и юридического

факультетов.

В XVIII ст. академия была одним из ведущих

научно-образовательных центров Европы и до конца

столетия была общедоступной. В неѐ поступала

молодѐжь различных положений и национальностей. В

1715 г. в академии обучалось 1100 студентов.

Приблизительно такое же количество сохранялось до

конца столетия.

В 1805-1819 гг., в связи с проведением царским

правительством образовательных реформ, Киево-

Могилянская академия постепенно утратила свою

ведущую роль и вскоре была реорганизована в

Киевскую духовную семинарию.

Первая половина XIX столетия на Украине

отмечается созданием значительного количества

государственных школ. В соответствии «Устава

учебных заведений, подведомственных университетам»,

который был утверждѐн царским правительством в 1804

г., создавалась система административного руководства

народным образованием. В соответствии с уставом

только в семи из девяти губерний Украины на

протяжении 1805-1830 гг. было создано 242 учебных

заведений различных типов – гимназии, уездные,

приходские училища.

К этому времени относится и открытие

университетов в Харькове (1805) и Киеве (1834).

Во второй половине XIX века положение

развития педагогической мысли и образования в целом

характеризовалось созданием и развитием различных

учебных заведений. Этот процесс значительно оживился

после отмены крепостного права в 1861 г. и особенно в 17

1

Нариси історії українського шкільництва. 1905-1933: навчальний посібник / За ред. О.В.Сухомлинської. — К.: Заповіт,

1996. — С.304.

2

Миловидов А. Недiльнi школи на Чернiгiвщинi у 1860 рр. // Чернiгiв i Пiвнiчне Лiвобережжя. — К., 1928.; Фомин П.

Начальное народное образование в Харьковской губернии. — Харків, 1899.

роках, коли відповідальність за розвиток загальної

освіти взяли на себе земства. Земські шкільні комітети,

що нерідко складалися з людей прогресивних поглядів i

покривали 85 % шкільного бюджету, сприяли

спорудженню нових шкіл, удосконаленню методики

викладання тощо.

Оскільки навчання було необов'язковим,

близько двох третин селян замість школи посилали

своїх дітей працювати в поле. Незважаючи на заклики

земств та викладачів, уряд відмовився дозволити

навчання в початкових школах українською мовою,

виразно дискримінуючи тим самим українських учнів.

Нарешті, на Правобережжі, де земства з'явилися аж у

1911 р., покращання в освiтi були мiнiмальними, а

культурний рівень цього краю — найнижчим у всій

європейській частині Росії. Звісно, рівень писемності в

Україні був неоднаковим: якщо серед сільського

населення лише близько 20 % вміли писати й читати, то

в містах ця цифра сягала 50 %, а серед робiтникiв Києва

i Харкова — аж 60% 1

.

У 1859 р. українські студенти заснували три

недiльнi i одну щоденну школу в Києві, а згодом, у

1860-х роках, такі ж школи органiзовано в Харковi,

Полтавi, Чернiговi 2 . Крiм цього, у Києвi були засновані

жiночi недiльнi школи. Є вiдомостi й про такі ж школи в

багатьох інших мiстах України. Таким чином, створився

досить поширений спеціальний тип народних недільних

шкіл, а їх промотором була університетська молодь з

колишніх революційних демократів. Крім цього, з

приватної iнiцiативи відкривалися при церквах

парафiяльнi школи i до появи Валуєвського указу, для

них друкувалися шкiльнi підручники українською

мовою.

Велику увагу недільним школам приділяв

Т.Г.Шевченко, цікавився їхньою роботою i знав їхніх

органiзаторiв. Будучи тяжко хворим, вiн працював над

букварем — посібником для початкового навчання (на

цей час iснували аналогічні посібники — Кулiшева

"Граматика", що була одночасно i книжкою для читання