2.7. Формы организации музыкального

воспитания

Формы организации музыкального воспитания

— внешние характеристики музыкального

воспитательного процесса, которые предопределяются

количеством его участников и видом музыкальной

деятельности.

В музыкальном воспитании принято разделять

такие формы его организации: массовые; групповые

(клубные); индивидуальные.

М а с с о в ы е формы организации

музыкального воспитания как правило внедряются в

общественном воспитательном процессе. Они являются

частью учебно-воспитательного процесса любого

учебного заведения.

В общественной жизни массовые формы

организации музыкального воспитания внедряются

средствами массовой информации, разными

творческими организациями, развлекательными

учреждениями.

Массовые формы музыкального воспитания по

уровню их влияния на личность можно условно

поделить на активно действенные и пассивно

действенные.

А к т и в н о д е й с т в е н н ы е меры нацелены

на активное участие каждого участника. В практике —

это массовые коллективные музыкальные мероприятия

(совместное пение, музицирование, выполнение

музыкально-ритмических упражнений, дискотеки и

т.п.).

П а с с и в н о д е й с т в е н н ы е — это

мероприятия, которые не предусматривают активное

практическое участие участников направленное на

репродуктивное восприятие музыкальных явлений. К

ним относятся посещаемость концертов, музыкальных

лекториев, просмотр и прослушивание

телерадиопрограмм и прочие.

Г р у п п о в ы е ( к л у б н ы е ) формы

организации музыкального воспитания отмечаются

небольшим количеством участников, которых

объединяет определенный музыкальный жанр или 99

У практиці — це індивідуальні заняття, під час

яких поряд з навчальними завданнями вирішуються

питання виховного плану: знайомство з особливостями

творчості композитора, твір якого вивчається, епохи, в

якій він жив; аналіз засобів виразності та

зображальності музичного твору; створення ситуацій

оцінно-критичного і порівняльного характеру розбору

музичного твору та інші.

Говорячи про важливість музично-естетичного

виховання особистості, слід згадати крилатий вислів

К.Д.Ушинського: "Запоѐт школа — запоѐт народ!". Цей

вислів має широке філософське значення, яке

підкреслює важливість загального музичного виховання,

без якого вкрай складно сформувати особистість,

спроможну цінувати прекрасне навколо себе і

створювати його.

Питання для обговорення.

1. Основні теоретичні концепції та

підходи до музичного виховання молоді в історії

вітчизняної музичної педагогіки.

2. Особливості музичного виховання

особистості у контексті загального виховного процесу.

3. Мета, завдання, етапи та рушійні сили

музичного виховання.

4. Закономірності, принципи музичного

виховання.

5. Методи та форми організації музичного

виховання.

Рекомендована література.

Абдуллин Э.Б. Теория музыкального

образования: Учебник для студ. высших пед. учебн.

заведений / Э.Б.Абдуллин, Е.В.Николаева. – М.:

Издательский центр «Академия», 2004. – 336 с.

Апраксина О.А. Методика музыкального

воспитания в школе: Учебн. пособие для студентов пед.

ин-тов. — М.: Просвещение, 1983. — С.8-27.

Баренбойм Л.А. Музыкальная педагогика и

исполнительство. — М.: Музыка, 1974. — С.15-60, 229-

237.

Беркман Т.Л. Индивидуальное обучение

музыке. — М.: Просвещение, 1964. — С.14-29.

Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка:

теорія та історія: Навч. посібник. — К.: Вища школа,

1995. — С.67-142.

Дмитриева Л.Г., Черноиваненко Н.М. Методы

музыкального воспитания в школе: Учебн. пособие. —

М.:Просвещение, 1989. — 207 с.

Дьяченко Н.Г. и др. Теоретические основы

воспитания и обучения в музыкальных учебных

заведениях / Н.Г.Дьяченко, И.А.Котляревский,

Ю.А.Полянский. — К.: Муз. Украина, 1987. — 110 с.

Из истории музыкального воспитания:

Хрестоматия / Сост. О.А.Апраксина. — М.:

Просвещение, 1990. — С.3-147.

Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання:

Навч. посібник. — К.: Вища шк., 1997. — 304 с.

Концепція громадянського виховання

особистості в умовах розвитку української державності

// Інф. зб. Міністерства освіти і науки України, 2000. —

тематика. В практике наиболее популярные — это

клубы любителей старинной музыки, так называемые

фан-клубы почитателей определенных исполнителей,

любителей современных музыкальных жанров, течений

и т.п..

И н д и в и д у а л ь н ы е формы музыкального

воспитания чаще применяются в профессиональной

подготовке музыкантов и тесно объединяются с

учебным процессом.

В практике — это индивидуальные занятия, во

время которых наряду с учебными задачами решаются

вопросы воспитательного плана: знакомство с

особенностями творчества композитора, произведение

которого изучается, эпохи, в которой он жил; анализ

средств выразительности и изобразительности

музыкального произведения; создание ситуаций

оценочно-критического и сравнительного характера

разбора музыкального произведения и прочие.

Говоря о важности музыкально-эстетического

воспитания личности, следует вспомнить крылатое

выражение К.Д.Ушинского: "Запоѐт школа — запоѐт

народ!". Это выражение имеет широкое философское

значение, которое подчеркивает важность общего

музыкального воспитания, без которого крайне сложно

сформировать личность, способную ценить прекрасное

вокруг себя и создавать его.

Вопросы для обсуждения.

1. Основные теоретические концепции и

подходы к музыкальному воспитанию молодежи в

истории отечественной музыкальной педагогики.

2. Особенности музыкального воспитания

личности в контексте общего воспитательного процесса.

3. Цель, задачи, этапы и движущие силы

музыкального воспитания.

4. Закономерности, принципы

музыкального воспитания.

5. Методы и формы организации

музыкального воспитания.

Рекомендованная литература.

Абдуллин Э.Б. Теория музыкального

образования: Учебник для студ. высших пед. учебн.

заведенный / Э.Б.Абдуллин, Э.В.Николаева. – Г.:

Издательский центр «Академия», 2004. – 336 с.

Апраксина О.А. Методика музыкального

воспитания в школе: Учебн. пособие для студентов пед.

ин-тов. — Г.: Просвещение, 1983. — С.8-27.

Баренбойм Л.А. Музыкальная педагогика и

исполнительство. — Г.: Музыка, 1974. — С.15-60, 229-

237.

Беркман Т.Л. Индивидуальное обучение

музыке. — Г.: Просвещение, 1964. — С.14-29.

Галузинський В.М., Евтух М.Б. Педагогика:

теория и история: Учебн. пособие. — К.: Высшая школа,

1995. — С.67-142.

Дмитриева Л.Г., Черноиваненко Н.М. Методы

музыкального воспитания в школе: Учебн. пособие. —

Г.:Просвещение, 1989. — 207 с.

Дьяченко Н.Г. и др. Теоретические основы

воспитания и обучения в музыкальных учебных

заведениях / Н.Г.Дьяченко, И.А.Котляревский,

Ю.А.Полянский. — К.: Муз. Украина, 1987. — 110 с. 100

106

Від гр. "дидактикос" — повчальний.

№21. — С.11-15, 24-26.

Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи

виховання та навчання: Навч. посібник для студентів

пед. навч. закладів. — Харків, 1997. — С.19-68.

Методика музыкального воспитания в детском

саду: Учебн. пособие / Н.А.Ветлугина и др. — 3-е изд.,

испр. и доп. — М.: Просвещение, 1989. — С.31-38.

Михайличенко О.В. Нариси з історії музично-

естетичного виховання дітей та молоді в Україні. — К.:

КДЛУ. — 1999. — С.214-237.

Музыкальное воспитание в Советском Союзе /

Ред.-сост. Л.Баренбойм. — М.: Сов. композитор, 1977.

— С.3-28.

Ростовський О.Я. Методика викладання музики

в основній школі: Навч. посібник. — Тернопіль: Навч.

книга, 2001. — С.8-10.

Ростовський О.Я. Лекції з історії

західноєвропейської музичної педагогіки: Навч.

посібник. – Ніжин: Вид.-во НДПУ ім.М.Гоголя, 2003. –

193 с.

Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та

мистецька: Навч. посібник. — К.: АПН України, 2002.

— С.118-135.

Стельмахович М.Г. Теорія та практика

українського національного виховання. — Івано-

Франківськ, 1996. — С.10-31, 36-48.

Ступарик Б.М. Національна школа: витоки,

становлення. — К.: Віпол, 1998. — С.280-330.

Фіцула М.М. Педагогіка: навчальний посібник.

— К.: Видавничий центр "Академія", 2000. — С.218-

241.

Халабузарь П.В., Попов В.С. Теория и методика

музыкального воспитания: Учебное пособие. — 2-е изд.,

доп. и перераб. — СПб: Изд. "Лань", 2000. — 224 с.

Хрестоматия по методике музыкального

воспитания в школе: Учебн. пособие / Сост.

О.А.Апраксина. — М.: Просвещение, 1987. — С.5-66.

Розділ третій

ТЕОРІЯ ЗАГАЛЬНОЇ ТА МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ

Й НАВЧАННЯ (ДИДАКТИКА)

3.1. Поняття дидактики та її основні категорії

Дидактика 106

— це галузь педагогічної науки,

яка вивчає та розробляє теорію освіти й навчання.

Дидактика лежить в основі всієї викладацької діяльності

і стосується тільки процесів, пов’язаних винятково з

освітою та навчанням. У виховних процесах також

можна виділити дидактичні особливості, але тільки у

випадках, де йдеться про навчання (оволодіння)

конкретної виховної якості (навички).

Музична дидактика — це розділ музичної

педагогіки, який розкриває сутність музичної освіти й

навчання перш за все в змістовному, теоретичному

аспекті.

Основні завдання музичної дидактики

полягають у:

дослідженні суті, закономірностей та

принципів музичного навчання;

Из истории музыкального воспитания:

Хрестоматия / Сост. О.А.Апраксина. — Г.:

Просвещение, 1990. — С.3-147.

Карпенчук С.Г. Теория и методика воспитания:

Учебн. пособие. — К.: Высшая шк., 1997. — 304 с.

Концепция гражданского воспитания личности

в условиях развития украинской государственности //

Инф. зб. Министерства образования и науки Украины,

2000. — №21. — С.11-15, 24-26.

Лозовая В.И., Троцко Г.В. Теоретические

основы воспитания и обучение: Учебн. пособие для

студентов пед. Учебн. учреждений. — Харьков, 1997. —

С.19-68.

Методика музыкального воспитания в детском

саду: Учебн. пособие / Н.А.Ветлугина и др. — 3-е изд.,

испр. и доп. — Г.: Просвещение, 1989. — С.31-38.

Михайличенко О.В. Очерки из истории

музыкально-эстетического воспитания детей и

молодѐжи в Украине. — К.: КДЛУ. — 1999. — С.214-

237.

Музыкальное воспитание в Советском Союзе /

Ред.-сост. Л.Баренбойм. — Г.: Сов. композитор, 1977.

— С.3-28.

Ростовский О.Я. Методика преподавания

музыки в основной школе: Учебн.. пособие. —

Тернополь: Учебн.. книга, 2001. — С.8-10.

Ростовский О.Я. Лекции из истории

западноевропейской музыкальной педагогики: Учебн..

пособие. – Нежин: Изд.-во НДПУ им.М.Гоголя, 2003. –

193 с.

Рудницкая О.П. Педагогика: общая и

художественная: Учебн.. пособие. — К.: АПН Украины,

2002. — С.118-135.

Стельмахович М.Г. Теория и практика

украинского национального воспитания. — Ивано-

Франковск, 1996. — С.10-31, 36-48.

Ступарик Б.М. Национальная школа: истоки,

становление. — К.: Випол, 1998. — С.280-330.

Фицула М.М. Педагогика: учебное пособие. —

К.: Издательский центр "Академия", 2000. — С.218-241.

Халабузарь П.В., Попов В.С. Теория и методика

музыкального воспитания: Учебное пособие. — 2-е изд.,

доп. и перераб. — Спб: Изд. "Лань", 2000. — 224 с.

Хрестоматия по методике музыкального

воспитания в школе: Учебн. пособие / Сост.

О.А.Апраксина. — Г.: Просвещение, 1987. — С.5-66.

Раздел третий

ТЕОРИЯ ОБЩЕГО И МУЗЫКАЛЬНОГО

ОБРАЗОВАНИЯ

И ОБУЧЕНИЕ (ДИДАКТИКА)

3.1. Понятие дидактики и ее основные категории

Дидактика — это область педагогической

науки, которая изучает и разрабатывает теорию

образования и обучение. Дидактика лежит в основе всей

преподавательской деятельности и касается только

процессов, связанных исключительно с образованием и

обучением. В воспитательных процессах также можно

выделить дидактические особенности, но только в 101

107

Від лат. "associatio" — з’єднання. У психології та педагогіці — зв’язок уявлень, зумовлених попереднім досвідом.

108

Від гр. "сістема" — ціле, складене з частин.

визначенні педагогічних засад змісту

музичної освіти;

розробці систем загальних методів

музичного навчання;

розробці і вдосконаленні форм

організації музичного навчання.

Основними категоріями музичної дидактики

виступають музична освіта й музичне навчання.

З і с т о р і ї р о з в и т к у д и д а к т и к и

Взагалі дидактика як галузь педагогічної науки

існує давно. Її виникнення пов’язане з ім’ям згадуваного

раніше великого чеського гуманіста і педагога Яна

Амоса Коменського (1592-1670), який вважається

засновником дидактики завдяки його провідному твору

"Велика дидактика"(1632).

Яну Амосу Коменському як зазначалося раніше

належить ідея існуючої структури класно-урочної

системи організації занять у навчальних закладах, ідея

вікового розподілу дітей на класи, навчального часу —

на навчальний рік, чверті з канікулами між ними.

Проведення 45-хвилинних уроків з перервами,

предметна система викладання за певними програмами

та підручниками — це теж винахід Коменського.

Коменському належить також концепція

професіональної підготовки вчителів, створення

окремих методик викладання різних предметів.

В розвиток дидактики зробили внесок не лише

філософи-просвітителі, а й педагоги. На рубежі ХYІІІ

ст., коли світська школа мала пріоритет перед

конфесійною (церковною), в ній склалася теорія так

званої формальної і матеріальної освіти.

Автором теорії ф о р м а л ь н о ї о с в і т и став

Йоган-Фрідріх Гербарт (1776-1841) — німецький

філософ і педагог, який вважав, що світ складається з

простих речей ("реалів") та нескладних взаємозв’язків

між ними. Тому обсяг свідомості людини можна

формувати протягом чотирьох ступенів навчання.

На першому ступені ("ясність") здійснюється

первинне ознайомлення учнів з предметом пізнання,

застосовується елементарна наочність.

На другому ступені ("асоціація" 107 ) даються

нові знання та встановлюється зв’язок нових елементів з

попередніми, відомими.

На третьому ступені ("система" 108

)

застосовується такий виклад матеріалу, який формує

його у вигляді правила чи закону.

На четвертому ступені ("метод") формуються

навички застосування набутих знань у практиці.

Виховною метою концепції Й.Ф.Гербарта була

ідея внутрішньої свободи, яка б охоплювала прагнення

дитини до вдосконалення. Засобами виховання він

вважав схвалення і догану, дотримання правил

случаях, где речь идет об обучении (овладении)

конкретному воспитательному качеству (привычки).

Музыкальная дидактика — это раздел

музыкальной педагогики, который раскрывает сущность

музыкального образования и обучения, прежде всего в

содержательном, теоретическом аспекте.

Основные задачи музыкальной дидактики

состоят в:

исследовании сути, закономерностей и

принципов музыкального обучения;

определении педагогических основ

содержания музыкального образования;

разработке систем общих методов

музыкального обучения;

разработке и совершенствование форм

организации музыкального обучения.

Основными категориями музыкальной

дидактики выступают музыкальное образование и

музыкальное обучение.

И з и с т о р и и р а з в и т и я д и д а к т и к и

Вообще дидактика как область педагогической

науки существует давно. Ее возникновение связано с

именем упоминавшегося прежде великого чешского

гуманиста и педагога Яна Амоса Коменского (1592-