Iстинних насолодах смак, задоволення; зробити цю

насолоду потребою, пiднести натуру людини, розвинути

в нiй свiжi здорові iнстинкти; ввести людину в свiт

витонченості, iдеальної правди та свободи духу.

Миропольський розглядав естетичне, моральне,

розумове та релiгiйне виховання у взаємозв'язку.

Моральний вплив мистецтва, на його думку, полягає в

тому, що воно настроює людину на краще, робить душу

доступнiшою для всього людського. Воно розкриває у

зрозумiлих, доступних формах глибину людського духу,

невичерпне джерело її кращих сподiвань, надiй

прагнень. Тому люди пiд впливом мистецтва стають

набагато кращими, добрiшими, гуманнiшими.

Взаємозв'язок науки та естетики

Миропольський пояснював тим, що "наука та естетика

— двi чудовi сестри у Божому свiтi", якi мають єдину

мету — "щастя людини у повному розкриттi її сил та

обдарувань, в розумному людському життi". Вiн один з

перших у вiтчизнянiй педагогiцi звернув увагу на

психологiчний взаємозв'язок науки в цiлому та естетики

як науки про прекрасне.

Заслуга Миропольського полягає і в тому, що вiн

не тільки вказував на наявність взаємозв'язку

естетичного виховання й релiгiї, а й вiдстоював думку

про те, що народ, який не має релiгiї, нiколи не може

мати високого мистецтва, "тому що зi зникненням

релiгiйностi у людей зникає та психiчна єднiсть власного

я, без якої не можна уявити нiяку свiдому естетичну

насолоду".

Пiд естетичним вихованням Миропольський

розумiв процес формування у людини здiбностей

сприйняття та правильного розумiння прекрасного.

Виходячи з мети естетичного виховання (служiння

артистическое общество‖ и др. — значительно повлияли

на развитие теории и практики музыкального

образования и воспитания украинского народа.

Тем не менее развитие научно-

теоретических о с н о в музыкального образования

и воспитания берет свое начало из середины ХІХ ст.,

когда музыка заняла свое место в народном

образовании.

Одним из первых начинателей теории

музыкального воспитания был Сергей Иринеевич

Миропольский (1842-1907), который ввел в практику

народного образования понятие ―общее

эстетическое воспитание‖. Будучи музыкантом,

Миропольский мечтал об эстетичной личности. В его

работах "О музыкальном образовании народа в Росси и

Западной Европе", "Учебник дидактики",

"Дидактические очерки. Ученик и воспитывающее

обучение в народной школе", "Обучение пению в

народной школе", "Харьковская воскресная школа в

1868/69 Гг.", "к вопросу о материале для детского

чтения", "Краткий учебник и метод преподавания по

нотам", "Музыкальная грамота для всех" раскрыта суть

музыкально-эстетического воспитания, его содержание,

принципы, методы и средства. Он выдвинул широкую

программу музыкально-эстетического образования

народных масс, предложил создать "Союз заботы о

художественном образовании народа", сформулировал

его задачи.

С.И.Миропольский, как и его зарубежные и

отечественные предшественники (I.Ф.Гербарт,

А.Ф.Дистервег, П.П.Белецкий-Носенко), видел

предназначение эстетического воспитания в том, чтобы

отвести народ от мерзостных, грубых наслаждений и

привести к наслаждениям высоким, достойным

человека; научить находить в этих истинных

наслаждениях вкус, удовлетворение; сделать это

наслаждение потребностью, возвысить натуру человека,

развить в ней свежие здоровые инстинкты; ввести

человека в мир утонченности, идеальной правды и

свободы духа.

Миропольский рассматривал эстетические,

моральное, умственное и религиозное воспитания в

взаимосвязи. Моральное влияние искусства, по его

мнению, состоит в том, что оно настраивает человека на

лучшее, делает душу болем доступной для всего

человеческого. Оно раскрывает в понятных, доступных

формах глубину человеческого духа, неисчерпаемый

источник его лучших ожиданий, надежд, стремлений.

Поэтому люди под влиянием искусства становятся

намного лучше, добрее, гуманнее.

Взаимосвязь науки и эстетики Миропольский

объяснял тем, что "наука и эстетика — две

замечательных сестры в Божьем мире", которые имеют

единую цель — "счастье человека в полном раскрытии

его сил и одарѐнности, в разумной человеческой жизни".

Он один из первых в отечественной педагогике обратил

внимание на психологическую взаимосвязь науки в

целом и эстетики как науки о прекрасном.

Заслуга Миропольского состоит и в том, что он

не только указывал на наличие взаимосвязи

эстетического воспитания и религии, а и отстаивал

мысль о том, что народ, который не имеет религии,

никогда не сможет иметь высокого искусства, "так как с

исчезновением религиозности у людей исчезает то 66

65

Миропольский С.И. О музыкальном образовании народа в России и Западной Европе. 2-е изд. — Спб., 1882. — 225 с.

iстинi, добру i красi), в роботi "Про музичну освiту в

Росiї та Захiднiй Європi" (1882р.) 65

Миропольський

сформулював його завдання:

виявлення естетичних здiбностей;

формування естетичного сприйняття;

задоволення художньо-естетичних

потреб;

виховання естетичних почуттiв;

розвиток естетичного смаку.

формування естетичного iдеалу;

Миропольський одним з перших у вiтчизнянiй

педагогiцi увiв у науковий обiг i дав визначення таким

категорiям, як "естетичне сприйняття", "естетичнi

потреби", "естетичне почуття", "естетичний iдеал",

"естетичні нахили", "естетичний смак". Естетичне

сприйняття, на думку Миропольського, полягає у вмінні

помічати прекрасне у природi, мистецтвi, людинi,

побутi. У свою чергу, як зазначив педагог, у кожної

людини, "в якiй є хоч скiльки-небудь почуття

прекрасного, яскраво виражена естетична потреба".

Пiд естетичним почуттям педагог розумiв

почуття, яке виникає в процесi сприйняття прекрасного i

вiдображає ставлення людини до прекрасного. Розвиток

почуттiв, за Миропольським, має однакову значущiсть з

розумовим вихованням на пiдставi того, що почуття

складають глибоку основу характеру i в них лежать

"мотиви людської дiяльностi".

Естетичний ідеал він визначив як зразок, для

досягнення якого треба прагнути i з позицій якого

необхідно оцінювати оточуючий свiт. На базi естетичних

знань, естетичних нахилiв, естетичних здiбностей,

естетичного почуття формується, на думку

Миропольського, естетичний смак, показниками якого

вiн вважав якiсть обраних людиною творiв мистецтва i

високу вимогливiсть до них з позицiй естетичного