2.1. Деякі теоретичні концепції музичного виховання

в історії розвитку вітчизняної музичної педагогіки

В історії розвитку української музичної освіти й

виховання на різних етапах поступово визначалися різні

підходи та концептуальні пропозиції щодо теоретичних

основ, на яких повинен ґрунтуватися процес музичного

виховання підростаючого покоління.

Діяльність видатних композиторів —

П.Ніщинського, М.Аркаса, П.Сокальського, М.Лисенка,

К.Стеценка, М.Леонтовича, Я.Степового,

Б.Підгорецького, О.Кошиця, М.Вербицького,

С.Воробкевича, В.Матюка, А.Вахнянина, П.Козицького,

громадських діячів та літераторів — Т.Шевченка,

М.Драгоманова, М.Грушевського, І.Франка, М.Павлика,

Б.Грінченка, Лесі Українки та ін., музикантів-виконавців

— О.Мишуги, І.Алчевського, С.Крушельницької,

М.Менцинського та ін., окремих творчих спілок і

товариств цього періоду — Київського, Харківського

відділень ІРМТ 64 , ―Боянів‖ (Львів та інші міста),

―Просвіта‖ (Львів), ―Торбан‖(Львів), ―Союз співацьких і

музичних товариств‖ (Львів), Житомирське артистичне

товариство, ―Полтавське товариство камерної музики‖,

‖Український клуб‖ (Київ), ―Галицьке музичне

товариство‖, ―Руська бесіда‖ (Чернівці), ―Київське

літературно-артистичне товариство‖ та ін. — значно

вплинули на розвиток теорії й практики музичної освіти

й виховання українського народу.

Проте розвиток науково-теоретичних

о с н о в музичної освіти й виховання бере свій початок

з середини ХІХ ст., коли музика щільно посіла своє

місце в народній освіті.

КДЛУ. — 1999. — С.3-25, 222-237.

Педагогічна майстерність: Підручник /

І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін. / За ред.

І.А.Зязюна. — К.: Вища шк., 1997. — С.31-38.

Психология музыки и музыкальных

способностей: Хрестоматия / Сост.-редактор А.Е.Тарас.

– М.: АСТ; Мн: Харвест, 2005. – 720 с.

Ростовський О.Я. Лекції з історії

західноєвропейської музичної педагогіки: Навч.

посібник. – Ніжин: Вид.-во НДПУ ім.М.Гоголя, 2003. –

193 с.

Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та

мистецька. — Навч. посібник. — К.: АПН України,

2002. — С.251-256.

Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у

схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. —

Суми: СумДПУ, 2000. — 208 с.

Станиславский К.С. Работа актера над собой

(Разд.: Схема пройденного. Заключительные беседы) —

М.: Искусство, 1951. — С.604-647.

Спіцин Є.С., Назаров С.М. Організація науково-

дослідної роботи студентів у вищому навчальному

закладі. — К.: КНЛУ, 2001. — 63 с.

Халабузарь П.В., Попов В.С. Теория и методика

музыкального воспитания: Учебное пособие. — 2-е изд.,

перераб. и доп. — СПб: Изд. «Лань», 2000. — С.6-26.

Шамаева К.И. Музыкальное образование на

Украине в первой половине XIX века. — К., 1992. — 178

с.

Раздел второй

ТЕОРИЯ МУЗЫКАЛЬНОГО ВОСПИТАНИЯ

2.1. Некоторые теоретические концепции

музыкального воспитания в истории развития

отечественной музыкальной педагогики

В истории развития украинского музыкального

образования и воспитания на разных этапах постепенно

определялись разные подходы и концептуальные

предложения относительно теоретических основ, на

которых должен основываться процесс музыкального

воспитания подрастающего поколения.

Деятельность выдающихся композиторов —

П.Нищинского, М.Аркаса, П.Сокальского, М.Лысенко,

К.Стеценко, М.Леонтовича, Я.Степового,

Б.Пидгорецкого, О.Кошица, М.Вербицкого,

С.Воробкевича, В.Матюка, А.Вахнянина, П.Козицкого,

общественных деятелей и литераторов — Т.Шевченко,

М.Драгоманова, М.Грушевского, И.Франко, М.Павлика,

Б.Гринченко, Леси Украинки и др., музыкантов-

исполнителей – О.Мишуги, И.Алчевського,

С.Крушельницкой, М.Менцинского и др., отдельных

творческих союзов и обществ этого периода -

Киевского, Харьковского отделений ИРМО, ―Боянов‖

(Львов и прочие города), ―Просвита‖ (Львов),

―Торбан‖(Львов), ―Союз певческих и музыкальных

обществ), Житомирское артистическое общество,

―Полтавское общество камерной музыки‖, ‖Украинский

клуб‖ (Киев), ―Галицкое музыкальное общество‖,

―Русская беседа‖ (Черновцы), ―Киевское литературно-65

Одним з перших початківців теорії музичного

виховання був Сергій Ірінєєвич Миропольський

(1842-1907), який увів у практику народної освіти

поняття ―загальне естетичне виховання‖. Будучи

музикантом, Миропольський мріяв про естетичну

особистість. В його працях "Про музичну освiту народу

в Росiї та Захiднiй Європi", "Пiдручник дидактики",

"Дидактичнi нариси. Учень i виховуюче навчання в

народнiй школi", "Навчання співам в народній школі",

"Харкiвська недiльна школа у 1868/69 рр.", "До питання

про матеріал для дитячого читання", "Стислий

підручник i метод викладання за нотами", "Музична

грамота для всіх" розкрито суть музично-естетичного

виховання, його зміст, принципи, методи та засоби. Вiн

висунув широку програму музично-естетичної освіти

народних мас, запропонував створити "Спiлку

пiклування про художню освіту народу", сформулював її

завдання.

С.І.Миропольський, як i його зарубiжнi та

вiтчизнянi попередники (I.Ф.Гербарт, А.Ф.Дистервег,

П.П.Бiлецький-Носенко), бачив призначення

естетичного виховання в тому, щоб вiдвести народ вiд

мерзотних, грубих насолод i привести до насолод

високих, гiдних людини; навчити знаходити в цих