1844 Р. В Ямпольському земстві у поміщика Станіслава

Ліпецького (с.Тростянець) хору та оркестру, до складу

якого входили юнаки 14-18 років. А у поміщика Івана

Молодецького (с.Варновичі) та Графа Халачевського —

музичних класів, де навчалися хлопчики для

"костьольного пения" 34

. Поряд з цим широкого

ограничивалось религиозно-культовыми потребностями.

В программу входили: катехизис, библейна история,

грамматика церковнославянского языка, география,

церковное пение.

В 1828 г. по инициативе Снигурского при

Перемишльском соборе был создан постоянный хор,

первым дирижером и учителем которого был назначен

В. Курянский. «Старенький органіст, що і сам небагато

понімав хорального співу (але умів на скрипках), —

писал П.Бажанский, — найспосібнішого в той час

учителя більше в Перемишлі ніхто не знав». Основу

репертуара хора составляли церковные произведения

Д.Бортнянского, М.Березовского, А.Веделя, которые

постепенно распространились по всей Западной

Украине. Хор исполнял также светские произведения

итальянских и немецких композиторов. Блестящие

успехи хора привлекли внимание не только украинского

населения Перемишля, к кафедральной церкви, потому,

что на концерты, ходили местные «польські и німецькі

пани».

Одновременно с хором И.Снигурский

организовал музыкальную школу, которая готовила

певцов для хора. Обучение длилось сначала год, а со

временем 2 года, занятия проводили руководители хора.

Известно, что в школе учили основам музыки, пения,

игры на разных инструментах, а более талантливых

учеников – и гармонии. Перемишльская музыкальная

школа воспитала целую плеяду молодых энергичных

певцов и музыкантов, которые оказывали содействие

распространению музыкальной культуры по всей

Западной Украине. Известнейшие из них –

композиторы Михаил Вербицкий и Иван Лавривский,

которые оказали значительное влияние на развитие

западноукраинской церковной музыки. М.Вербицкий

стал автором музыки к национальному гимну Украины

«Ще не вмерла Україна», и «Заповіту» на слова Т.Г.

Шевченко.

В Льве в 30-х гг. XIX ст. главными ячейками,

где культивировалось нотное церковное пение, были

греко-католическая духовная семинария и Львовская

Ставропигия. Созданные здесь при участии

Г.Шашкевича, Я.Нероновича, И.Синкевича хоры,

несмотря на противодействие церковной власти,

выбороли право на существование прогрессивных

нововведений в музыке.

Итак, духовенство сыграло решающую роль в

музыкальном возрождении Галиции. Перемишль, с его

высоким профессиональным уровнем музыки и пения,

стал будто "рассадником музыкальной жизни русинов"

на всех западноукраинских землях.

Характерной особенностью первой половины

XIX ст. в формировании музыкального образования и

воспитание было и то, что музыкальные ячейки

создавались и в частных помещениях аристократии. Так,

за документами фондов ЦГИА Украины к нам дошли

свидетельства о наличии в 1844 г. в Ямпольском земстве

у помещика Станислава Липецкого (с. Тростянец) хора

и оркестра, в состав которого входили юноши 14-18 лет.

А у помещика Ивана Молодецкого (с. Варновичи) и

Графа Халачевского — музыкальных классов, где 37

35

Шамаева К.И. Музыкальное образование на Украине в первой половине XIX века. — К., 1992. — С.134-150

36

ЦДІА України, ф.707, оп.296, спр.134, л.6.

37

Алчевская Х.Д. Полувековой юбилей (1862-1912).— М., 1912. — С.19.

розповсюдження набули приватні пансіони для

виховання дітей заможних горожан, в яких разом з

вихованням витончених манер навчали гри на

інструментах, танцям та співу 35

.

З середини XIX ст. постановка питання

музичного виховання становиться предметом, що

обговорюється на державному рівні. Так, за свідченням

документів, що знаходяться в фондах ЦДІА України,

керівництвом "Киевского императорского учебного

округа" було прийнято ряд циркулярів та постанов, що

декларували впровадження в навчальний процес

народних училищ навчання хорового співу. Зразком

цього є рішення з'їзду інспекторів народних училищ

Чернігівської губернії від 3 червня 1886 р. "Про

обов'язкове навчання церковному співу викладачів

народних училищ" 36

.

В закритих установах, наприклад, у жіночих

інститутах та пансіонах, викладання музики диктувалося

необхідністю підготувати з числа матеріально

неспроможних вихованок педагогів-гувернанток,

викладачів музики та іноземних мов. Високим рівнем

відзначалося музичне виховання в Київському інституті

шляхетних дівчат, де з 1876 по 1902 рр. гру на

фортепіано викладав М.ВЛисенко. За його ініціативою

було запроваджено уроки теорії та історії музики, на

яких він ілюстрував класичну музику і твори тогочасних

композиторів. Значна увага музичному вихованню

приділялася також у 1-й Київській чоловічій гімназії.

В інших загальноосвітніх закладах —

прогімназіях, училищах, початкових школах музично-

виховний процес не набув систематичного характеру.

Часто він залежав і регулювався потребами

богослужіння, подіями з життя школи, міста. Жодне

помпезне свято не обходилося без місцевого учнівського

хору. З 60-рр. XIX ст. з'являються і розвиваються різні

форми позашкільної освіти: народні бібліотеки, комітети

і товариства письменності, створюються благодійні

установи та недільні школи. Перша недільна школа в

Києві відкрита в 1859 р., в Катеринославі і Харкові — в