4 Грінченко м. Історія української музики – к.: Спілка, 1992. – c.4.

педагогіка; педагогіка середньої школи, педагогіка

вищої школи; сурдопедагогіка — для глухонімих дітей;

тифлопедагогіка — для слабозорих та сліпих дітей;

олігофренопедагогіка — для розумово відсталих дітей

та ін.

Поряд з тим з’явилися п е д а г о г і ч н і н а у к и

з а г а л у з я м и виробництва (функціональна

педагогіка) — соціальна педагогіка, військова

педагогіка, медична педагогіка, виробнича педагогіка,

педагогіка перевиховання та ін.

Одним з таких розгалужень педагогіки, що

стосується підготовки фахівців музичного мистецтва,

музикантів-виконавців, композиторів є м у з и ч н а

п е д а г о г і к а .

Всі ці розгалуження йдуть від загальної

педагогіки, базуючись на її основних теоретичних

категоріях.

1.2. Історичні джерела виникнення

музичної педагогіки

Сформувавшись на ґрунті давньоруської

народної педагогіки, процес виховання впродовж

століть увібрав у себе кращі здобутки духовності

народу, сутність і особливості національної психології,

характеру, самобутнього способу пізнання дійсності.,

народного світогляду.

На одному з місць в українській народній

педагогіці було виховання у дітей естетичного смаку,

прищеплення їм любові до всього прекрасного, бо

музика та спів мали синкретичний характер – складали

невід’ємну частку повсякденного життя народу.

Споконвіку українці відзначалися своїми мистецькими

здібностями, про що дуже влучно написав

музикознавець М.Грінченко – автор однієї з перших

книг з історії української музики: «Усім відомо, як

багато обдарований самою природою український

народ, скільки в ньому тонкого музичного почуття,

здібності до співу, естетичного смаку, скільки в ньому

любові, закохання в свою рідну пісню, найціннішу,

найдорожчу перлину з його культурних багацтв» 4 . Не

випадково, з раннього віку у сім’ях заохочували дітей до

співу, музики, танців.

Невичерпні виховні й навчальні можливості мав

дитячий фольклор, зокрема його пісенні жанри:

колискові й жартівливі пісні, колядки, щедрівки,

веснянки. Дитячий фольклор як невід’ємна частина

практичної педагогіки народу впродовж століть

формував естетичні смаки дитини, становлячи

морально-етичну основу розвитку особистості. У

глибині віків губляться витоки колискових пісень,

якими кодувалися в душі дитини такі першорядні якості,

як доброта, чесність, працелюбність, шанобливе

ставлення до батьків. Зворушливі лагідні мелодії під

ритмічне погойдування колиски вводили дитину в

чарівний світ музичних звуків, позитивно впливали на

розвиток її музичного слуху. Мати зверталася до

немовляти словами, сповненими безмежної любові,

теплоти й ніжності, які створювали особливу емоційну

атмосферу.

Українським колисковим пісням властива

знаний. Выделились отдельные педагогические науки:

дошкольная педагогика; педагогика средней школы,

педагогика высшей школы; сурдопедагогика – для

глухонемых детей; тифлопедагогика – для

слабовидящих и слепых детей; олигофренопедагогика –

для умственно отсталых детей и др.

Рядом с тем появились педагогические науки за

областями производства (функциональная педагогика) –

социальная педагогика, военная педагогика,

медицинская педагогика, производственная педагогика,

педагогика перевоспитания и др.

Одним из таких разветвлений педагогики,

которая касается подготовки специалистов

музыкального искусства, музыкантов-исполнителей,

композиторов есть м у з ы к а л ь н а я п е д а г о г и к а .

Все эти разветвления идут от общей педагогики,

базируясь на ее основных теоретических категориях.