4. Охорона праці та довкілля

4.1. Охорона довкілля

В установах електропостачальних систем небезпека отруєння середовища спричинюється в основному наступними отруйними речовинами:

- пентахлордифенолом (соволом), трихлорбензолом (совтолом), їх сумішшю, які активно високо використовуються в трансформаторах і конденсаторах як негорючі діелектрики;

- ртуттю.

Використання соволу та совтолу в даний час заборонені, але вони зустрічаються в старому обладнанні. Основним заходом захисту від них є реальне збирання та здача на дезактивацію.

Ртуть створює особливу небезпеку у випадках попадання їх у водоймища, оскільки через них вона може попадати в продукти харчування. Основні апарати та прилади в яких присутня ртуть є ртутні розрядні лампи (в тому числі люмінесцентні), ртутні реле та інші пристрої.

Основним заходом боротьби проти забруднення ртуттю являється централізований збір знятих з експлуатації ламп, приладів та апаратів з ртуттю.

Іноді небезпека отруйного забруднення провокується і іншими хімічними речовинами (електролітами джерел струму, розчинниками, тощо). Небезпечним для здоров’я матеріалом також є азбест, який останнім часом замінюють полімерами та іншими безпечними матеріалами.

Нафтопродукти також спроможні викликати певну небезпеку забруднення довкілля під час аварій енергетичних установок, найбільше з них може провокувати трансформаторне масло та рідке паливо (мазут). Основними заходами боротьби з таким забрудненням являється побудова надійних масло збірників під апаратами з маслом, постійний контроль за станом цистерн та маслопроводів, а також утилізація видалених масло продуктів.

4.2. Захист від ураження електричним струмом

Захисти від ураження електричним струмом поділяють на захист від безпосереднього дотику, захист від посереднього дотику та захист від безпосереднього і посереднього дотику.

До захистів від безпосереднього дотику належать:

ізоляція струмовідних частин;
використання огорож та оболонок;
встановлення бар’єрів;
розміщення поза зоною досяжності;
доповнення захисту від безпосереднього дотику застосуванням пристроїв захисного вимкнення, що реагують на диференційні струми (струми спливу на землю).

Захист від посереднього дотику до доступних провідних частин електроустановки з пошкодженою ізоляцією полягає в застосуванні одного чи кількох з наступних заходів:

автоматичне вимкнення живлення;
застосування обладнання з подвійною ізоляцією (чи посиленою або рівноцінною ізоляцією) – обладнання ІІ класу захисту;
ізолювання робочого місця;
застосування незаземленого місцевого вирівнювання потенціалів;
електричне розділення мереж (захисне розділення).

Крім того, існують спеціальні або особливі способи захисту від прямого та непрямого дотику:

із застосуванням наднизьких безпечних та захисних напруг;
із застосуванням наднизьких функційних напруг, а також обмеженням енергії розряду.

4.3. Розрахунок заземлення цехової трансформаторної підстанції на землю

Визначаємо струм однофазного КЗ в мережі 10 кВ:

, (4.1)

де U _н = 10 кВ – номінальна напруга мережі;

l _n= 0 – довжина повітряних ліній;

l _k = 1,62 км – довжина кабельних ліній

Отримаємо:

Визначаємо опір заземлювачів, заземлення виконується спільним для напруги 10 кВ і 0,4 кВ.

(4.2)

Отримаємо:

Максимально допустимий опір заземлення в мережі 0,4 кВ становить 4 Ом, в мережі 10 кВ – 0,5 Ом, тому приймаємо максимально допустимий опір заземлення 0,5Ом.

Визначаємо опір штучних заземлювачів:

, (4.3)