9.Організація і методика аудиту власного капіталу

Капітал - це джерело утворення активів підприємства, сформоване за рахунок власних і залучених коштів.

Власний капітал суб'єкта господарювання визначається вартістю його майна, тобто чистими активами. За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатковий капітал;

- резервний капітал;

- нерозподілений прибуток (непокритий збиток); - неоплачений капітал; - вилучений капітал.

Власний капітал засновників (учасників) підприємства поділяється на дві частини: 1) реєстрований капітал (статутний або пайовий); 2) нереєстрований (додатковий, резервний і т.д.).

Завдання аудиту власного капіталу:

1) перевірка наявності і відповідності форм установчих документів;

2) встановлення дотримання норм чинного законодавства щодо формування власного капіталу та відповідності його даним установчих документів;

3) виявлення повноти і своєчасності внесків засновників підприємства та правильність відображення в обліку величини власного капіталу;

4) перевірка своєчасності сплати мінімального розміру статутного (пайового) капіталу підприємства під час його реєстрації;

5) встановлення правомірності і правильності відображення в обліку змін власного капіталу протягом звітного періоду;

Стан і рух коштів власного капіталу починається з вивчення його видів: статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів.

Аудитори під час перевірки керуються тим, що статутний капітал може також поповнюватись за рахунок:

- пайового капіталу;

- додаткового капіталу;

- резервного капіталу;

нерозподілених прибутків;

- неоплаченого капіталу.

Зменшення статутного капіталу може здійснюватися з метою поповнення:

* пайового капіталу;

* вилученого капіталу;

* неоплаченого капіталу.

Пайовий капітал формується за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб, які добровільно розміщуються у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності. Колективні сільськогосподарські підприємства у капіталі можуть обліковувати частину майна, яка не була розпайована між його членами, а також зростання (зменшення) вартості майна протягом діяльності підприємства.

Таким чином, під час вивчення додаткового капіталу за джерелами створення його можна підрозділити на декілька груп:

o емісійний дохід;

o інший вкладений капітал;

o дооцінка активів;

o безоплатно одержані необоротні активи;

o інший додатковий капітал.

Порядок утворення додаткового капіталу пов'язаний з додатковим вивченням бухгалтерських записів зі зменшення необоротних активів, запасів, коштів, прибутку, неоплаченого капіталу, цільового фінансування і цільового надходження, поточних фінансових інвестицій.

Порядок утворення додаткового капіталу пов'язаний з додатковим вивченням бухгалтерських записів зі зменшення необоротних активів, запасів, коштів, прибутку, неоплаченого капіталу, цільового фінансування і цільового надходження, поточних фінансових інвестицій.

Аудит резервного капіталу також починають зі встановлення правильності його формування. Необхідно знати, що резервний капітал формується за рахунок чистого прибутку і додаткового капіталу. Тому, необхідно вивчити записи за кредитом рахунка 43 "Резервний капітал" і дебетом бухгалтерських рахунків 42 "Додатковий капітал" і 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)". Використання резервного капіталу відбувається з метою збільшення статутного капіталу та погашення непокритих збитків.

Під час розгляду формування нерозподілених прибутків (непокритих збитків) приймається до уваги, що вони включають такі групи:

- прибуток нерозподілений;

- непокриті збитки;

- прибуток, використаний у звітному періоді.

При формуванні нерозподілених прибутків також зменшують: пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілені прибутки, вилучений капітал, фінансові результати.

Вилучений капітал формується в результаті викуплення власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо. При відображенні у балансі сальдо власного капіталу вилучений капітал віднімається при визначенні підсумку.

Вивчення неоплаченого капіталу починається зі встановлення необхідності його формування. Його наявність показує величину дебіторської заборгованості учасників за внесками у капітал підприємства. Сальдо цього рахунка віднімається при визначенні підсумку власного капіталу у балансі.