Категорія способу дієслова. Творення форм способів дієслова

Це граматична категорія, що виражає відношення дії до дійсності, встановлюване мовцем як реальне або ірреальне. Реальне – відношення, за якого дія відбувається, відбувалася, або відбудеться насправді. Ірреальне - відн при якому дія не відбувається, не відбувалася, не відбуватиметься, але мислиться мовцем як бажана, або можлива за певних умов.

Всі особові дієслова мають категорію способу. Інфітив, дієприкм, дієприсл не мають цієї категорії.

Індикатив означає реальність дії у теп, майб, мин часі.

Умовний спосіб – кон’юнктив, озн передбачувану можливу, бажану, але не реальну, необов’язкову дію. Дієсл умовн способу не мають категорії часу або особи. Значення умовн спос вираж в укр. мові аналітичним спос, який утв з форми дієслова мин часу та частки б, би.

Імператив – наказов спос, озн дію, яка виражає волевиявлення мовця, спонукання у формі наказу. Це ірреальна дія, що з погляду мовця має відбутись. Не мають категорії часу. Дієсл наказ спос мають форми 2 особи однини, 1,2 особи множини.

Синтетична форма:

Однина:

1 особа – наказ адресований співрозмовникам, тому форма не утв.

2 особа – має закінч и (бери, неси), чи нульове закінч (кинь, удар)

3 особа – не утв.

Множина:

1 особа – має закінч мо, імо (біжімо, виконуймо)

2 особа – має закінчення іть, іте, те (несіть, співайте).

Аналітична форма:

Утв тільки від 3 особи одн і множ за доп часток хай, нехай.

Категорія часу дієслова. Творення часових форм (з іст коментарем).

Час є відображенням у мові реально і об’єктивно існуючого проміжку. В укр. мові розрізняють: теперішній, давньомнулий , минулий, майб час.

Мин час – називає дію, яка протікає до моменту мовлення про неї, або до початку протікання іншої дії (записав, відповіла).

Давноминулий час є в діалектах.

Теперішній час називає дію яка збігається з моментом мовлення про неї, або з часом протікання іншої дії.

Майб час – називає час дії, яка відбудеться після повідомлення про неї, або після завершення іншої дії.

Крім того розрізняють час абсолютний і відносний. Час дієслова, що вказує на відношення до моменту мовлення називають абсолютним. Відносний час – час дії, що вказує на відношення до іншої дії.

Майб час має три форми – проста, синтетична(складна), аналіт(складена).

Синтет форма утв за моделлю інфінітив + суф майб часу + тематичн суф + особове закінчення.

Аналіт скл з особливої форми слова бути, осн дієслова недоконаного виду.

Теперішній час однини:

1 особа – я ходжу, я пишу.

2 особа: - ходиш, пишеш.

3 особа – ходить, пише.

Множина:

1 особа – ходимо, пишемо.

2 особа – ходите, пишете.

3 особа – ходять, пишуть.

Два типи абсол вживання форм теперішнього часу:

• Власне теперішній (актуальний)

• Не власне теперішній (неактуальний)

Дієсл мин часу утв від основи інфінітиву, суфікса в для Ч.Р і суф л для Ж.Р. і С.Р.

Значення і граматичні способи вираження категорії особи дієслова.

Залежно від зв’язку із семантикою дієслова та за ознакою непохідності / похідності його граматичні категорії поділяють на семантично вмотивовані власне-дієслівні категорії, до яких належать категорії часу, способу, виду, та невласне-дієслівні категорії, які не пов’язані із семантикою дієслова, а є наслідком його функційного зв’язку з іменником. До них належать категорії особи, числа та роду. Специфіка функціонування категорії особи полягає в тому, що дієслівний компонент моє неповну особову парадигму. Дієслово має 1, 2, 3 (я, ти, він) особу однини, 1,2, 3 (ми, ви, вони) особу множини. Категорія особи виражається через дієвідмінювання дієслів теп, майб часу.