- •Граматика як наука про будову мови. Основні поняття граматики (граматичне значення, граматична форма, граматична категорія).
- •Засоби і способи вираження граматичних значень слова в українській мові.
- •Способи вираження г.З.:
- •Проблема виділення частин мови. Принципи їх класифікації.
- •Категорія роду іменників. Іменники спільного роду. Подвійні форми одного роду. Хитання в роді. Рід невідмінюваних іменників.
- •Категорія числа іменників.Іменники singularia tantum, pluralia tantum.
- •Система відмінків в українській мові та їх основні значення.
- •Поділ іменників на відміни і групи.
- •Особливості відмінювання іменників 1 відміни
- •Особливості відмінювання іменників 2 відміни
- •Особливості відмінювання іменників 3 відміни
- •Особливості відмінювання іменників 4 відміни
- •Прикметник, його граматичні категорії. Синтаксична роль.
- •Розряди прикметників за значенням
- •Ступені співвідносної та безвідносної міри якості прикметників та способи їх творення.
- •Ступені безвідносної міри ознаки:
- •Відмінювання прикметників.
- •2)Частиною додатку (сім струн я торкаю), 3) Неузгодженим означенням (я зустрів дівчину п’ятнадцяти років).
- •Групи числівників за будовою
- •Займенник як частина мови, його граматичні категорії та синтаксична роль.
- •Групи займенників за значенням та їх семантико-граматичні особливості
- •Категорія стану дієслова.
- •Категорія способу дієслова. Творення форм способів дієслова
- •Категорія часу дієслова. Творення часових форм (з іст коментарем).
- •Значення і граматичні способи вираження категорії особи дієслова.
- •Безособові дієслова
- •Категорія виду дієслова, способи творення видових форм.
- •Перехідні і неперехідні дієслова
- •Поділ дієслів на дієвідміни. Визначення дієвідміни за основою теперішнього часу та основою інфінітива.
- •Дієприкметник як особлива форма дієслова.
- •Творення дієприкметників.
- •Безособові дієслівні форми на –но, -то.
- •Дієприслівник як особлива форма дієслова.
- •Розряди прислівників за значенням
- •Ступені порівняння прислівників та способи їх творення.
- •Словотвір прислівників
- •Прийменник як частина мови
- •Класифікація прийменників з погляду походження і будови.
- •2) Прості, складні і складені
- •Прості, складні, складені:
- •Особливості вживання деяких прийменникових конструкцій в українській мові порівняно з російською.
- •2) Непохідні- похідні, 3)сурядні - підрядні
- •Сполучники сурядності в с.У.М.
- •Сполучники підрядності у с.У.М.
- •Вигуки як особливий розряд слів. Звуконаслідувальні слова.
- •Синтаксична роль:
- •Розряди вигуків за походженням
- •2) Словотворчі; 3) формотворчі;
- •Перехідні явища в системі частин мови.
Ступені співвідносної та безвідносної міри якості прикметників та способи їх творення.
Категорія ступеню вияву ознаки – категорія, яка вказує на р-нь та інтенсивність вияву ознаки одного предмета, відносно іншого, або озн того самого предмета.
Категорія ступеню вияву ознаки має 4 ступені:
|
синтетичний |
аналітичний |
Нульовий (поч.). |
глибокий |
глибокий |
Вищий (більш, менш)
|
глибший |
Більш/менш глибший |
Найвищий (найбільш, найменш) |
найглибший |
Найб./ найм. глибший |
Абсолютний (якнайбільш, якнайменш) |
якнайглибший |
Якнайб./ якнайм. глибший |
Не мають ф. ступенів вияву ознаки: назви абсолютних ознак, що не виявляються більшою, меншою мірою; назви масті тварин; назви кольорів, що утв недавно.
Ступені безвідносної міри ознаки:
Недостатній – вказує на назначну, недостатню міру якості (синюватий). Синтетична ф. – утв за доп суф уват, юват.
Аналіт ф. утв за доп прислівників трох, злегка.
Помірний – вказ на якість, що досягає, але не перевищує звичайну для предмета міру. Аналіт утв прислівниками нормально, більш-менш.
Надмірний – вказує на велику міру якості вияву предмета.
Синтетик утв суф н (височенний), еон, елезн, ущ, ющ; за доп преф пре, за, ультра.
Відмінювання прикметників.
Повні прикметники стягненої форми змінюються в одн за трьома типами: Тв, мяк, мішан. Твердий тип відмінювання мають прикм, осн яких закінч на тв приголосний (новий, сонячний). М’який тип відмінювання мають прикметники, осн яких закінчується н6а мякиий приголосний. Мішаний тип мають прикметники з другою частиною –лиций (круглолиций).
Тверда
|
М'яка
|
1. Якісні та відносні прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний, і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ий; веселий, глухий, поточний. 2. Присвійні прикметники із суфіксами -ів (-їв), -ин(-їн), які в називному відмінку мають нульове закінчення: батьків, дідів, мамин. 3. Усі короткі форми прикметників: варт, винен, повен, потрібен.
|
1. Відносні прикметники, основа яких закінчується на м'який приголосний н і в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ій(-їй): верхній, давній, пізній. 2. Усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прикметників: ближній, внутрішній. 3. Відносні прикметники з основою на -й: безкраїй; відносні з відтінком присвійнос-ті: братній, орлій, а також якісний: синій.
|
Числівник, його граматичні категорії, синтаксична роль.
Числівник – самостійна змінювана частина мови, що означає кількість однорідних предметів, частин від цілого предмета, або абстрактно-математичну спільність; виражене категоріями: роду, числа, відмінка.
Синтаксичні ф-ї: 1)Може виступати підметом (Ой три шляхи широкії до купи зібгались),