
- •Граматика як наука про будову мови. Основні поняття граматики (граматичне значення, граматична форма, граматична категорія).
- •Засоби і способи вираження граматичних значень слова в українській мові.
- •Способи вираження г.З.:
- •Проблема виділення частин мови. Принципи їх класифікації.
- •Категорія роду іменників. Іменники спільного роду. Подвійні форми одного роду. Хитання в роді. Рід невідмінюваних іменників.
- •Категорія числа іменників.Іменники singularia tantum, pluralia tantum.
- •Система відмінків в українській мові та їх основні значення.
- •Поділ іменників на відміни і групи.
- •Особливості відмінювання іменників 1 відміни
- •Особливості відмінювання іменників 2 відміни
- •Особливості відмінювання іменників 3 відміни
- •Особливості відмінювання іменників 4 відміни
- •Прикметник, його граматичні категорії. Синтаксична роль.
- •Розряди прикметників за значенням
- •Ступені співвідносної та безвідносної міри якості прикметників та способи їх творення.
- •Ступені безвідносної міри ознаки:
- •Відмінювання прикметників.
- •2)Частиною додатку (сім струн я торкаю), 3) Неузгодженим означенням (я зустрів дівчину п’ятнадцяти років).
- •Групи числівників за будовою
- •Займенник як частина мови, його граматичні категорії та синтаксична роль.
- •Групи займенників за значенням та їх семантико-граматичні особливості
- •Категорія стану дієслова.
- •Категорія способу дієслова. Творення форм способів дієслова
- •Категорія часу дієслова. Творення часових форм (з іст коментарем).
- •Значення і граматичні способи вираження категорії особи дієслова.
- •Безособові дієслова
- •Категорія виду дієслова, способи творення видових форм.
- •Перехідні і неперехідні дієслова
- •Поділ дієслів на дієвідміни. Визначення дієвідміни за основою теперішнього часу та основою інфінітива.
- •Дієприкметник як особлива форма дієслова.
- •Творення дієприкметників.
- •Безособові дієслівні форми на –но, -то.
- •Дієприслівник як особлива форма дієслова.
- •Розряди прислівників за значенням
- •Ступені порівняння прислівників та способи їх творення.
- •Словотвір прислівників
- •Прийменник як частина мови
- •Класифікація прийменників з погляду походження і будови.
- •2) Прості, складні і складені
- •Прості, складні, складені:
- •Особливості вживання деяких прийменникових конструкцій в українській мові порівняно з російською.
- •2) Непохідні- похідні, 3)сурядні - підрядні
- •Сполучники сурядності в с.У.М.
- •Сполучники підрядності у с.У.М.
- •Вигуки як особливий розряд слів. Звуконаслідувальні слова.
- •Синтаксична роль:
- •Розряди вигуків за походженням
- •2) Словотворчі; 3) формотворчі;
- •Перехідні явища в системі частин мови.
Особливості вживання деяких прийменникових конструкцій в українській мові порівняно з російською.
Прийменники, що виражають часові відношення
Стилістично розрізняються конструкції: з дня народження — від дня народження, з дня заснування — від дня заснування. Перші з наведених конструкцій породжені впливом (інтерференцією) російської мови, а тому їх вживання в науковому та офіційно-діловому стилях не допускається. Як нейтральна і розмовна розрізняються конструкції: після вечері — по вечері.
Прийменники, що передають допустові відношення
Розрізняються сферою вживання синоніми незважаючи на і попри. Прийменник попри використовується тільки у розмовному і художньому стилях. Його стилістично нейтральний синонім не має функціональних обмежень. Не відповідає сучасним нормам української мови вживання у ролі прийменника словосполучення не дивлячись на (результат калькування російського прийменника несмотря на). Слово (не) дивлячись (на) функціонує в сучасній українській мові лише як дієприслівник: Учень відповідав, не дивлячись на дошку.
Прийменникові конструкції російської мови та їх українські відповідники
Найчастіше трапляються помилки у перекладах з російської мови конструкцій з прийменником по. В окремих значеннях цей прийменник має в українській мові різні відповідники. При перекладі деяких російських словосполучень українською мовою прийменник випускається. Наведемо російські конструкції з прийменником по та їх українські відповідники:
Позначення шляху руху або місця, де відбувається дія
бегать по стадиону - бігати по стадіону
идти по тропинке- йти стежкою
подниматься по лестнице - підніматися сходами
Сполучник як частина мови.
Сполучник- це службова частина мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення і окремих речень у тексті (І у місті, і у селі- всюди він був один; Коли летиш у небі, то все, що знаходиться на землі, здається дуже маленьким).
Синтаксична роль: Членом речення не буває. Лексичного значення не має.Поєднує однорідні члени, частини складного речення.
Морфологічні ознаки: Незмінюване слов
Класифікація сполучників з погляду походження і будови.
Розряди за значенням: Сполучники поділяються на:1) прості - складні – складені,
2) Непохідні- похідні, 3)сурядні - підрядні
Прості, складні, складені:
За будовою сполучники поділяються на прості, складні і складені:
сполучники
приклади
прості і (й), а, але, та, бо, як, що.
складні ніби, якже, неначе, , якби, якщо, проте
складені через те що, тому що, для того щоб
Прості сполучники- і (й), а, але, та, бо, як, що.
Складні сполучники здатні розкладатися на частини (ні-бито, що-б, мов-бито, не-наче).
Складені сполучники створюються з двох або кількох слів (так що, незважаючи на те що).
Непохідні і похідні:
За походженням сполучники поділяються на непохідні і похідні:
сполучники
приклади
непохідні але, а, та, бо, і
похідні що, як, де, якщо, тому що, зате
Непохідні сполучники не співвідносяться з іншими частинами мови.
Похідні сполучники походять від інших частин мови і тому співвідносні з ними
Поділ сполучників за вживанням:
За своїм вживанням сполучники можуть бути неповторюваними, повторюваними і парними:
сполучники
приклади
неповторювані а, але, проте, зате, однак
повторювані і-і, ні- ні, не то- не то, то- то, чи- чи, чи то- чи то (напр., чи то лев, чи то птиця)
парні не тільки...а й (але й); як...так і; хоч...але; не стільки...скільки; коли (якщо)...то, (напр., не тільки гроші, а й слава та успіх):
Сурядні і підрядні:
За значенням і синтаксичними функціями у реченні сполучники поділяються на сурядні і підрядні:
сурядні сполучники:
єднальні не тільки...а й, і (й), ні...ні, теж, також, як...так,
протиставні а, але, зате, проте, однак, все ж
розділові або...або, то...то, чи то...чи то, поки не, з того часу як, або, чи
підрядні сполучники:
часові як, доки, щойно, поки, перш ніж,
коли, з того часу як, поки, поки не
умовні якби, якщо, як, коли б
мети щоб, для того щоб, аби
допустові незважаючи на те що, дарма що, хоч, , хай
наслідкові так що, так що аж, так що й
порівняльні мов, як, немов, наче, неначе, немовби, начебто
причинові бо, тому що, через те що, оскільки, завдяки тому що