Ступені порівняння прислівників та способи їх творення.

Вищ ступінь порівн. Утв синтетик і аналіт способом (як прикметника) за доп суф ш, іш (добре - краще, погано – гірше).

Найвищий ступінь порівн. Утв від прислівн вищого ступеня за допомогою префікса най (найвище).

Аналіт форма утв додаванням слова найбільш до нульового ступеня прислівника (найбільш тонка).

Абсол форма – додаванням префіксів що, як до форм вищого ступеня.

Ступень порівн. прислівника завжди відн до дієслова, а ступінь порівн. прикметника до іменника. Від якісно-означальних прися можна утворювати і ступень безвідносної міри ознаки. Можуть утв за доп суф еньк, есеньк, ісіньк (гарнесенько).

Словотвір прислівників

Шляхи творення:

• відривання іменникової форми від си-ми словозміни, переосмислення її на основі нової ф-ї (літом, весною).

• Злиття з прийменниками різних Ч.М. і перетворення їх в окремі переосмислені слова (вдень, навесні).

• Основоскладання (силоміць, босоніж).

• Словоскладання – повтор слова (ледве-ледве), поєднання синонімічних слів (любо-дорого, тишком-нишком), скл антонімічних слів (більш-менш).

• Суфіксальне твореня прислівників (тричі, сидьма).

• Префіксально-суфіксальне (по-доброму, по-українськи).

• Префіксальне (позаторік, препогано).

• Лексико-синтаксичний спосіб (повсякчас, впівголоса)

Творення прислівників іменникового походжння:

• від форми прислівникв з преф за, що, до, з, за (додоиу, спочатку)

• від форми З.В однини прийм-преф в, за, на, над (вперед, навідріз).

• Від форми О.В. з прийм з, під (згодом, зрештою)

• Від форми М.В. з прийм в, на, по.

• Від М.В.з прийм з.

• Від форм О.В. без прийменника.

Прийменник як частина мови

Прийменник- це службова частина мови, що виступає разом з відмінковою формою іменника, займенника або числівника для вираження залежності її від інших слів у словосполученні (третій від краю, кожен з присутніх, піклуватися про дітей) і у реченні (Гуляв я по полю; Хтось із вас тут, певно, зайвий).

Прийменник допомагає виражати відношення між предметами (парк для прогулянок, комп’ютер для роботи), ознаки до предмета (пісня без слів, багатий на речі павільйон) або дії до предмета (піднятися о шостій, взяти з підлоги).

Разом з відмінковими формами іменників, числівників, займенників прийменники можуть виражати:

час (без п’яти хвилин, о десятій годині);

простір (злетіти у небо, доїхати до міста);

причину (запізнився через транспорт);

мету (прийшов на урок, зустрівся з однокласниками);

спосіб дії (сказати по правді, робити з задоволенням);

порівняння (більший за інших, найменший у класі);

відношення до матеріалу (штани з вельвету, зошит з паперу);

предмет, на який спрямована дія (розповідати про навчання, привітати зі святом).

Синтаксична роль: Прийменник як службова частина мови не є членом речення, але, виступаючи разом із повнозначними частинами мови (найчастіше з іменником), може бути у структурі підмета (Президент і народ нарешті порозумілися)., присудка (Всі були у захваті), додатка (Вона схопила його за чуба), обставини (За столом сиділо троє).

Морфологічні ознаки:

Незмінюване слово. Бере участь у творенні форм іменних частин мови.

Вживання прийменників з відмінковими формами інших слів:

Прийменник може вживатися з формою одного, двох і навіть трьох відмінків.

Без прийменників вживається лише називний відмінок, місцевий відмінок завжди вживається з прийменниками; всі інші можуть бути як з прийменниками, так і без них.

Прийменники вживаються з непрямими відмінками іменників, займенників, числівників та інших частин мови, що використовуються у значенні іменника. Одні з них можуть поєднуватися з кількома відмінками (в мене, в небі, в яблучко), інші тільки з якимось одним (серед гір).