- •Граматика як наука про будову мови. Основні поняття граматики (граматичне значення, граматична форма, граматична категорія).
- •Засоби і способи вираження граматичних значень слова в українській мові.
- •Способи вираження г.З.:
- •Проблема виділення частин мови. Принципи їх класифікації.
- •Категорія роду іменників. Іменники спільного роду. Подвійні форми одного роду. Хитання в роді. Рід невідмінюваних іменників.
- •Категорія числа іменників.Іменники singularia tantum, pluralia tantum.
- •Система відмінків в українській мові та їх основні значення.
- •Поділ іменників на відміни і групи.
- •Особливості відмінювання іменників 1 відміни
- •Особливості відмінювання іменників 2 відміни
- •Особливості відмінювання іменників 3 відміни
- •Особливості відмінювання іменників 4 відміни
- •Прикметник, його граматичні категорії. Синтаксична роль.
- •Розряди прикметників за значенням
- •Ступені співвідносної та безвідносної міри якості прикметників та способи їх творення.
- •Ступені безвідносної міри ознаки:
- •Відмінювання прикметників.
- •2)Частиною додатку (сім струн я торкаю), 3) Неузгодженим означенням (я зустрів дівчину п’ятнадцяти років).
- •Групи числівників за будовою
- •Займенник як частина мови, його граматичні категорії та синтаксична роль.
- •Групи займенників за значенням та їх семантико-граматичні особливості
- •Категорія стану дієслова.
- •Категорія способу дієслова. Творення форм способів дієслова
- •Категорія часу дієслова. Творення часових форм (з іст коментарем).
- •Значення і граматичні способи вираження категорії особи дієслова.
- •Безособові дієслова
- •Категорія виду дієслова, способи творення видових форм.
- •Перехідні і неперехідні дієслова
- •Поділ дієслів на дієвідміни. Визначення дієвідміни за основою теперішнього часу та основою інфінітива.
- •Дієприкметник як особлива форма дієслова.
- •Творення дієприкметників.
- •Безособові дієслівні форми на –но, -то.
- •Дієприслівник як особлива форма дієслова.
- •Розряди прислівників за значенням
- •Ступені порівняння прислівників та способи їх творення.
- •Словотвір прислівників
- •Прийменник як частина мови
- •Класифікація прийменників з погляду походження і будови.
- •2) Прості, складні і складені
- •Прості, складні, складені:
- •Особливості вживання деяких прийменникових конструкцій в українській мові порівняно з російською.
- •2) Непохідні- похідні, 3)сурядні - підрядні
- •Сполучники сурядності в с.У.М.
- •Сполучники підрядності у с.У.М.
- •Вигуки як особливий розряд слів. Звуконаслідувальні слова.
- •Синтаксична роль:
- •Розряди вигуків за походженням
- •2) Словотворчі; 3) формотворчі;
- •Перехідні явища в системі частин мови.
Поділ дієслів на дієвідміни. Визначення дієвідміни за основою теперішнього часу та основою інфінітива.
Усі дієслова творяться від двох основ – основи теп часу і осн інфінітива.
Залежно від особових закінчень теперішнього часу, дієслова діляться на дві дієвідміни.
До 1 д.в. належать дієслова, які в третій особі множини мають закінчення уть, ють. Дієслова 1 д.в. будуть мати в 2, 3 особі множини флексію е, є (несе, несеш, несемо, несете, несуть).
До 2 д.в. належать дієслова, що у 3 особі множини мають закінчення ать, ять. Відповідно в особових формах у них буде и, а після голосн – й (ходиш, ходимо, стоїш, стоїмо).
Інфінітив – неозначена форма дієслова. Вона виражає дію узагальнено, безвідносно до особи, способу, числа. Є початковою формою дієслова. Дієвідміна визначається за третьою особою множини.
І дієвідміна |
II дієвідміна |
1. Дієвідміну в дієсловах можна визначити за 3-ою особою множини. |
|
-уть,- ють беруть, пишуть, малюють, фарбують |
-ать, -ять бачать, кричать, роблять |
2. Дієвідміну можна визначити за основою інфінітива: |
|
а) з односкладовою основою: вити, мити, шити, чути; б) з суфіксами -ува- (-нова-), -ну-, -і-, -а-, що не випадають в особових формах: будувати, малювати, біліти, гнати, грати; з) з основою на приголосний: нести, пасти, терти; г) з основою на -оро-, -оло-: пороти, колоти. |
а) з суфіксами -и-, -і-, -Ї-, які випадають в особових формах: варити, клеїти; б) з суфіксом -а-після шиплячих та й що випадає; в) з основою на -а не після шиплячого і з основою на приголосний: бігти, спати. |
Дієприкметник як особлива форма дієслова.
Дієприкметник – дієслівна форма, яка виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована. (розквітлий навесні сад)
Різні мовознавці визначальними в дієприкм вважали різні явища: ознаку (атрибутивність), дію (процесуальність). Дієпр розглядають як проміжну між прикметн і дієсл форму (Виноградов) або як атрибутивну форму дієслова (Потебня, Жовтобрюх).
Дієслівні ознаки дієприкметника:
Утв на базі дієслів і мають певне з ними лексичне значення (керуючий – від керувати).
Від дієслівних видових пар утв відповідні дієприкметники док і не док виду.
Дієприкм має форми двох часів – теп і мин (інфініт записати > записуючи, записаний). Майб часу не може бути, тому що ознакою предмета дія дія може бути лише тоді, коли вона відбувалась або відбувається.
Перехідність/ неперехідність залежить від дієслів, від яких вони утворені (вишити перехідн – вишитий перехідн).
Дієприкметники мають категорію стану (актив, пасив). Ця категорія у дієприкм означає, що носієм дії і ознаки є той самий предмет чи особа. (палаюча хата, крокуючі солдати). Активний дієпр у укр. мові майже не вжив. Пасив стан вказує на те, що носієм ознаки є один предмет, а носієм чи виконавцем дії – інший предм чи особа.
Прикметникові ознаки:
Дієприкм як і прикм назив ознаку предмета, але не постійну, а процесуальну (виконаний план).
Дієприкм має категор роду, числа, відмінку, які залежать від означу вального слова.
Дієприкметник і діє прикмет зворот виступають у речені означенням.
Здатність виступати іменною частиною складеного присудка.
Власне дієприкметникові ознаки:
Процесуальна озн за дією в часі (кОлючий, тЕрплячий).
Мають своєрідні суфікси уч, юч, ач, яч, я (зів’ялий), т (критий).
Відсутність процесуальної ознаки за дією в майб часі.
