Поділ дієслів на дієвідміни. Визначення дієвідміни за основою теперішнього часу та основою інфінітива.

Усі дієслова творяться від двох основ – основи теп часу і осн інфінітива.

Залежно від особових закінчень теперішнього часу, дієслова діляться на дві дієвідміни.

До 1 д.в. належать дієслова, які в третій особі множини мають закінчення уть, ють. Дієслова 1 д.в. будуть мати в 2, 3 особі множини флексію е, є (несе, несеш, несемо, несете, несуть).

До 2 д.в. належать дієслова, що у 3 особі множини мають закінчення ать, ять. Відповідно в особових формах у них буде и, а після голосн – й (ходиш, ходимо, стоїш, стоїмо).

Інфінітив – неозначена форма дієслова. Вона виражає дію узагальнено, безвідносно до особи, способу, числа. Є початковою формою дієслова. Дієвідміна визначається за третьою особою множини.

І дієвідміна	II дієвідміна
1. Дієвідміну в дієсловах можна визначити за 3-ою особою множини.
-уть,- ють беруть, пишуть, малюють, фарбують	-ать, -ять бачать, кричать, роблять
2. Дієвідміну можна визначити за основою інфінітива:
а) з односкладовою основою: вити, мити, ши­ти, чути; б) з суфіксами -ува- (-нова-), -ну-, -і-, -а-, що не випадають в особових формах: будувати, малювати, біліти, гнати, грати; з) з основою на приголосний: нести, пасти, терти; г) з основою на -оро-, -оло-: пороти, колоти.	а) з суфіксами -и-, -і-, -Ї-, які випадають в особових формах: варити, клеїти; б) з суфіксом -а-після шиплячих та й що випадає; в) з основою на -а не після шиплячого і з основою на приголосний: бігти, спати.

Дієприкметник як особлива форма дієслова.

Дієприкметник – дієслівна форма, яка виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована. (розквітлий навесні сад)

Різні мовознавці визначальними в дієприкм вважали різні явища: ознаку (атрибутивність), дію (процесуальність). Дієпр розглядають як проміжну між прикметн і дієсл форму (Виноградов) або як атрибутивну форму дієслова (Потебня, Жовтобрюх).

Дієслівні ознаки дієприкметника:

• Утв на базі дієслів і мають певне з ними лексичне значення (керуючий – від керувати).

• Від дієслівних видових пар утв відповідні дієприкметники док і не док виду.

• Дієприкм має форми двох часів – теп і мин (інфініт записати > записуючи, записаний). Майб часу не може бути, тому що ознакою предмета дія дія може бути лише тоді, коли вона відбувалась або відбувається.

• Перехідність/ неперехідність залежить від дієслів, від яких вони утворені (вишити перехідн – вишитий перехідн).

• Дієприкметники мають категорію стану (актив, пасив). Ця категорія у дієприкм означає, що носієм дії і ознаки є той самий предмет чи особа. (палаюча хата, крокуючі солдати). Активний дієпр у укр. мові майже не вжив. Пасив стан вказує на те, що носієм ознаки є один предмет, а носієм чи виконавцем дії – інший предм чи особа.

Прикметникові ознаки:

• Дієприкм як і прикм назив ознаку предмета, але не постійну, а процесуальну (виконаний план).

• Дієприкм має категор роду, числа, відмінку, які залежать від означу вального слова.

• Дієприкметник і діє прикмет зворот виступають у речені означенням.

• Здатність виступати іменною частиною складеного присудка.

Власне дієприкметникові ознаки:

• Процесуальна озн за дією в часі (кОлючий, тЕрплячий).

• Мають своєрідні суфікси уч, юч, ач, яч, я (зів’ялий), т (критий).

• Відсутність процесуальної ознаки за дією в майб часі.