Безособові дієслова

Тематичні групи безособових дієслів	Приклади
1. Назви явищ природи. 2. Назви фізичних і психічних станів людини. 3. Модальні дієслова зі значенням бажаності/ небажаності, необхідності. 4. Позначення стану речей. 5. Позначення міри наявності.	дощить, мрячить нудить, віриться хочеться, належить (їхати) щастить, таланить бракувати, вистачати

Безособові дієслова не мають граматичних значень особи, числа, роду, однак мають фор­му 3-ої особи однини (світає, дощить) або середнього роду однини (світало, дощило).

Категорія виду дієслова, способи творення видових форм.

Категорія виду – загально дієслівна категорія, за допомогою якої передається вираження динамічної ознаки або в процесі її розгортання, становлення або як цілісного комплексу, повністю реалізованого у процесі виконання.

Дієслівний вид і всю сферу видових і суміжних із нього значень вивчає аспектологія. Це розділ граматики, що досліджує видо-часові категорії, аспекту альні класи дієслів та інш.

Дієслова доконаного виду вказують на максимальний, найповніший вияв дії, і означає дію із вказівкою на її обмеження у часі, на завершеність у мин чи майб часі, на результативність. Дієсл докон виду не мають форм теп часу. Док вид мають дієсл, яким притаманні такі додаткові значення: завершеність дії, результативність, однократність дії, многократність дії.

Дієслова не доконан виду – означ тривалість дії безвідносно до її внутрішньої межі та завершеності в часі. Можуть бути мин, майб, теп часу.

Властиві: постійна неперервність дії, регулярна повторюваність незавершеної дії, нерегулярна повторюваність дії, яка виникає час від часу, повторюваність дії яка визначає необмежений рух, здатність до дії, яка є постійною ознакою субїекта.

Видова пара – це коли водне слово не док, а інше до (робити, заробляти).

Дієслова бувають:

1. Парно-видові – підкреслити, підкреслювати.

2. Одно видові – не утв пари і вжив лише в док, або не док.

3. Двовидові – властивий док і не док.

Особливості творення форм док і не док видів: префіксальний, суфіксальний, суф-преф, черг звуків, акценуальн, суплетивізм).

Акцентуальний – видова пара утв шляхом перенесення наголосу.

Чергування звуків – є супроводжувальним.

Суплетивізм – ловити, впіймати.

Тільки у формі докон виду є дієслова, що утв за допомогою преф роз + постф ся, преф на = пост ся - Находитися.

Перехідні і неперехідні дієслова

Категорія перехідності/ неперехідності – відношення дії, названої дієсловом до об’єкта.

Перехідні – дієслова, що озн таку дію, яка переходить на інший предмет. Вони поділ.на:

Прямо перехідні (власне перехідні)

Непрямо перехідні ( не власне перехідні).

Прямо перехідні – дієслова, що прямо і повністю переходять на об’єкт (вирощувати квіти, читати журнал).

Непрямо перехідні – дієсл, що означають дію, спрямовану на об’єкт не прямо, а опосередковано. Дія охоплює об’єкт лише частково. Такі слова лише стосуються об’єкта, але не виражають переходу дії на об’єкт. Показниками неперехідності є постфікс ся і суф і.

За семант ознаками перехідними є дієсл що означають мовлення. До не перехід належать дієслова із значеннями стану, руху, звучання. Але перех і неперех також може залежати від контексту.

Якщо при дієсл є об’єкт, що вираж З.В. без прийменника, або Р.В. з част не, то дієсл є перехідним.

Перехідні дієслова	Неперехідні дієслова
і. Керують іменником у Зн. в. без приймен­ника (зі значенням прямого об'єкта): читати книгу, почути розмову. 2. Керують іменником у Р. в. без приймен­ника (уживаються з часткою не): не чув батька, на бачив моря. ?. Абстрактні дієслова, які керують іменни­ком у Р. в.: зичити щастя, бажати успіху.	1. Вживаються самостійно без залежної відмінкової форми: іти, жити, червоні­ти. 2. Керують будь-якою відмінковою фор­мою іменника (з прийменником чи без нього), крім знахідного відмінка (зі зна­ченням прямого об'єкта): дякувати бать­кам, бігти стежкою, розминутися з ма­тір'ю .